Справа № 184/2385/23
Номер провадження 2/184/265/25
06 лютого 2025 рокум. Покров
Орджонікідзевській міській суд Дніпропетровській області у складі: головуючого судді Томаш В.І., за участю секретаря судового засідання Поліщук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитними договорами у розмірі 67 701,68 грн., а також стягнути судові витрати: судовий збір в сумі 2684,00 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог вказав, що 17.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура України» та ОСОБА_1 був укладено договір № 2258974,за яким останній отримав 5500 грн. кредитних коштів зі строком користування 30 днів. Договір був підписаний за допомогою одноразового паролю ідентифікатору.
30.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 був укладено договір № 3214713934/464087, за яким останній отримав 4000 грн. кредитних коштів зі строком користування 22 днів. Договір був підписаний за допомогою одноразового паролю ідентифікатору.
30.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 був укладено договір № 3214713943/724838, за яким останній отримав 4000 грн. кредитних коштів зі строком користування 15 днів. Договір був підписаний за допомогою одноразового паролю ідентифікатору.
13.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладено договір № 0975736984/1, за яким останній отримав 2750 грн. кредитних коштів зі строком користування 18 днів. Договір був підписаний за допомогою одноразового паролю ідентифікатору.
27.06.2022 року між ТОВ «Лінеура України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі «Фактор») було укладено Договір факторингу № 227062022, у відповідності до умов якого, до ТОВ «Фактор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2258974 від 17.08.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 27.06.2022.
Таким чином до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 18 040,00 грн., з яких: 5500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 540,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
19.04.2022 між ТОВ «Європейська кредитна група»» та ТОВ «Фактор» було укладено Договір факторингу № 19042022-Є, у відповідності до умов якого, до ТОВ «Фактор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3214713934/724838 від 30.08.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 19.04.2022.
Таким чином до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 8000 грн, з яких: 4000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 4000 грн. сума заборгованості за відсотками.
24.11.2022 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Фактор» було укладено Договір факторингу № 24/11-22/2, у відповідності до умов якого, до ТОВ «Фактор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3813681 від 13.09.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 24.11.2022.
Таким чином до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 26461,68 грн, з яких: 2750,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 23711,68 грн. сума заборгованості за відсотками.
Згідно з умовами кредитних договорів № 2258974 від 17.08.2021, № 3214713934/464087 від 30.08.2021, № 3214713943/724838 від 30.08.2021, № 0975736984/1 від 13.09.2021 року, позичальник зобов'язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором. Проте, незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку, не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором та не сплатив відсотки.
Станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідачем перед позивачем не сплачена.
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровській області від 21.08.2024 року за даною позовною заявою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за Кредитним договором та клопотання про витребування доказів.
До суду надійшли додаткові пояснення позивача по справі з долученими додатками.
В судове засідання позивач ТОВ «Фактор» свого представника не направив, однак у позовній заяві прохав, в разі неявки представника, розгляд справи проводити за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 надав згоду про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За ч. 1ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статтею15та16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 17.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура України» та ОСОБА_1 був укладено договір № 2258974 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі,якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно копії договору № 2258974 від 17.08.2021, якій надав позивач, був укладений договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура України», як кредитодавецем та ОСОБА_1 , як позичальником.
Пункт 10.3 Договору передбачає, що цей Договір є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.
Натомість, як убачається із розділу Договору реквізити та підписи сторін, у договорі відсутні, у графі «Клієнт» не має підписи відповідача. Зазначено лише одноразовий ідентифікатор «В470».
Будь-яких автентичних (рукописних) підписів осіб у цьому документі не міститься.
Судом встановлено, що 30.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 був укладено договір № 3214713934/464087 укладено договір про надання фінансового кредиту.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі,якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно копії договору № 3214713934/464087 від 30.08.2021, якій надав позивач, був укладений договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», як кредитодавецем та ОСОБА_1 , як позичальником.
За п.1.1. Договору кредитодавець на умовах цього Договору зобов'язується надати позичальникові Кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути Кредит та сплатити суму процентів за користування позикою до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Пункт 1.2 Договору передбачає, що цей Договір починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Натомість, як убачається із розділу Договору реквізити та підписи сторін, у договорі відсутні, у графі «Клієнт» не має підписи відповідача. Зазначено лише одноразовий ідентифікатор «R46235». В графі товариство також відсутня підпис посадової особи.
Будь-яких автентичних (рукописних) підписів осіб у цьому документі не міститься.
Судом встановлено, що 30.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 був укладено договір № 3214713943/724838 укладено договір про надання фінансового кредиту.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно копії договору № 3214713943/724838 від 30.08.2021, якій надав позивач, був укладений договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа Європейська кредитна група» , як кредитодавецем та ОСОБА_1 , як позичальником.
За п.1.1. Договору кредитодавець на умовах цього Договору зобов'язується надати позичальникові Кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути Кредит та сплатити суму процентів за користування позикою до умов, зазначених уцьому Договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Пункт 1.2 Договору передбачає, що цей Договір починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Натомість, як убачається із розділу Договору реквізити та підписи сторін, у договорі відсутні, у графі «Клієнт» не має підписи відповідача. Зазначено лише одноразовий ідентифікатор «R87049». В графі товариство також не зазначено підписи посадової особи.
Будь-яких автентичних (рукописних) підписів осіб у цьому документі не міститься.
Судом встановлено, що 13.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладено договір № 0975736984/1 укладено договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі,якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно копії договору № 0975736984/1 від 13.09.2021, якій надав позивач, був укладений договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС», як кредитодавецем та ОСОБА_1 , як позичальником.
В пропозиції укласти Договір позики зазначено лише одноразовий ідентифікатор Директора ТОВ «ІНФІНВНС» «2L3Z8W». В Акцепті оферти від 13.09.2021 на укладення Договору надання позики зазначено одноразовий ідентифікатор 0q7d2s.
Будь-яких автентичних (рукописних) підписів осіб у цьому документі не міститься.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач стверджує, що відповідач заключав з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» договір № 0975736984. Але не надав тому підтвердження. В матеріалах справи мститься копія договору № 0975736984/1. Тому вимоги до договору № 0975736984 від 13.09.2021 суд не можуть бути прийняти до уваги та розглянути судом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. ст.. 1 Закону України «Про електронну комерцію.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилисяукласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частина 3 статті 207 ЦК України чітко визначає, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст.1954ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.3ст.100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.
Пунктом 20 цієї частини передбачено, що ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи;
Частиною 1ст.14 цього Закону визначено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.
Особливі вимоги відповідно до цього Закону пред'являються до кваліфікованої електронної довірчої послуги.
Відповідно до ч.6ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Порядок засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №680.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що надання послуги фіксування часу включає: реєстрацію звернень, на підставі яких формується електронна позначка часу; формування електронної позначки часу за допомогою особистого ключа центру сертифікації; передачу користувачеві послуги фіксування часу сформованої електронної позначки часу; реєстрацію та збереження електронної позначки часу, переданої користувачеві послуги фіксування часу.
Відповідно до п.12 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Статтею 11 цього Закону визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього Закону визначено форми підписання електронного правочину:
електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктами 2.7,2.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22,зареєстрованою в Мін'юсті 29.03.2004 за №377/8976 передбачено, що примірник розрахункового документа, реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити підписи/підпис відповідальних/відповідальної осіб/особи, зразки підписів яких/якої заявлені банку в картці із зразками підписів. Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів.
Тобто це пароль, який надходить на телефон або електронну пошту, за допомогою яких надається доступ до якогось ресурсу, в нашому випадку до ТОВ «Лінеура України», ТОВ «ГОУФІНГОУ», ТОВ «Кредитна установа Європейська кредитна група», ТОВ «ІНФІНАНС».
Але позивачем не надано доказів, що цей пароль дійсно був надісланий та був він отриманий відповідачем.
Кредитні договори між ТОВ «Лінеура України», ТОВ «ГОУФІНГОУ», ТОВ «Кредитна установа Європейська кредитна група», ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 , як стверджує позивач, не було б укладено без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Позивачем не надано доказів, що відповідач дійсно реєструвався на сайтах ТОВ «Лінеура України», ТОВ «ГОУФІНГОУ», ТОВ «Кредитна установа Європейська кредитна група», ТОВ «ІНФІНАНС»,заповнювала анкети, отримувала коди, тобто робила дій, які б підтверджували наміри відповідача щодо отримання позики від даної фінансової установи.
Тобто не має ніяких доказів, що відповідач із представниками ТОВ «Лінеура України», ТОВ «ГОУФІНГОУ», ТОВ «Кредитна установа Європейська кредитна група», ТОВ «ІНФІНАНС» досяг домовленостей про можливість укладення договору у електронній формі чи шляхом обміну електронними листами.
Оскільки у позивача відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 було застосовано будь-яким способом ідентифікатор (СМС повідомлення із кодами «В470», «R46235», «R87049», 0q7d2s, зокрема, відсутні докази отримання відповідачем будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, а також відсутні докази реєстрації відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, слід вважати, що договір позики за допомогою електронного підпису не підписувався.
Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем, або під впливом тяжкої обставини.
Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частини третя та п'ята статті 203 ЦК України передбачають, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що під час укладення договорів за № 2258974 від 17.08.2021, № 3214713934/464087 від 30.08.2021, № 3214713943/724838 від 30.08.2021, № 0975736984/1 від 13.09.2021 було порушено вимоги частини 3 статті 203 ЦК України - на момент укладення договорів було відсутнє волевиявлення та внутрішня воля відповідача на іх укладення.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст.642ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст.1054та ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Як вбачається із матеріали справи, останні містять докази щодо перерахування ТОВ «Лінеура Україна», відповідачу коштів згідно кредитного № 2258974 від 17.08.2021, на суму 5500 грн., ТОВ «ГОУФІНГОУ» № 3214713934/464087 від 30.08.2021 на суму 4000 грн., ТОВ «Кредитна установа Європейська кредитна група» № 3214713943/724838 від 30.08.2021 на суму 4000 грн., ТОВ «ІНФІНАНС» № 0975736984/1 від 13.09.2021 року на суму 2750 грн. грн.
Також, позивачем долучено розрахунки заборгованості за вказаними кредитними договорами (за підписом представника позивача).
Однак, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
В відповіді на відзив по позовну заяву позивач стверджує, що по відповідач був ознайомлений з договорами та правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на сайті Первісних кредиторів, та погодився з ними. Але не надав підтверджень, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо спати процентів, зокрема саме у зазначених в документах, що додані позивачем до відповіді на відзив розмірах і порядках нарахування.
Роздруківки із сайту позивача, які не були надані позивачем, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Первісних кредиторів неодноразово змінювалися самими Первісними кредиторамі в період - з часу виникнення спірних правовідносин (з вересня 2021 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (листопад 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані відповідачем розрахунків заборгованності не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Умови та правила надання банківських послуг Первісними кредиторамі, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
Таким чином Правіла надання банківських послуг розміщені на сайті Первисних кредиторів, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з Первисними кредиторами дотримався вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
При цьому, слід зазначити, що позивач є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Стосовно поданих позивачем договорів факторингу та тверджень позивача про наявність у нього права вимоги до відповідача, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч.1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно дост. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Позивач у позовній заяві вказує, що 27.06.2022 року між ТОВ «Лінеура України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі «Фактор») було укладено Договір факторингу № 227062022, у відповідності до умов якого, до ТОВ «Фактор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2258974 від 17.08.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 27.06.2022.
Таким чином до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 18 040 грн, з яких: 5 500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 540 грн. сума заборгованості за відсотками.
19.04.2022 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «Фактор» було укладено Договір факторингу № 19042022-Г, у відповідності до умов якого, до ТОВ «Фактор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3214713934/464087 від 30.08.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 19.04.2022.
Таким чином до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 15 200 грн, з яких: 4000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 200 грн. сума заборгованості за відсотками.
19.04.2022 між ТОВ «Європейська кредитна група»» та ТОВ «Фактор» було укладено Договір факторингу № 19042022-Є, у відповідності до умов якого, до ТОВ «Фактор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3214713934/724838 від 30.08.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 19.04.2022.
Таким чином до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 8000 грн. , з яких: 4000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 4000 грн. сума заборгованості за відсотками.
24.11.2022 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Фактор» було укладено Договір факторингу № 24/11-22/2, у відповідності до умов якого, до ТОВ «Фактор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №0975736984 від 13.09.2021 року, якій не є предметом спору, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 24.11.2022.
Таким чином до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 26461,68 грн., з яких: 2750,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 23711,68 грн. сума заборгованості за відсотками.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2ст. 77 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Згідно з ч.1ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3ст. 656 ЦК України).
Згідно позовної заяви 27.06.2022 року між ТОВ «Лінеура України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі «Фактор») було укладено Договір факторингу № 27062022 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах боржників, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
19.04.2022 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі «Фактор») було укладено Договір факторингу № 19042022-Г відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах боржників, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
19.04.2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група»» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі «Фактор») було укладено Договір факторингу № 19042022-Є відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах боржників, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
24.11.2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі «Фактор») було укладено Договір факторингу № 24/11-22/2 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах боржників, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Так відповідно до п.2.1. Додаткової угоди, згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.1.1. цих Договорів Клієнти зобов'язуються відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за цими Договорамі, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначається в день передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Борждніків, якій складається та підписується в день укладення даних Договорів (п. 3.1 Договору).
Загальна сума прав Вимоги, що відступаються за Договорами повинна бути зазначена в п. 3.2 Договорів. Але вона не зазначена в п. 3.2 Договорів. Також в Договорах не зазначена Ціна Продажу (п. 3.3 Договору).
Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу, передбаченої п. 3.3 Договору протягом 7 (семи) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта (п. 3.4. Договору).
За сплачені Фактором грошові кошти у вигляді Ціни Продажу, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 1000 грн., шляхом перерахування протягом трьох робочих днів з моменту проведення Фактором оплати, передбаченої п. 3.3. Договору (п. 3.5. Договору)
Моментом виконання Фактором грошового зобов'язання сторони визначають момент надходження Ціни продажу за цім Договором на рахунок Клієнта, зазначений в п.3.4. Договору (п. 3.6. Договору).
Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Прав вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.
Оскільки в Договорах факторингу № 27062022, № 19042022-Г, № 19042022-Є, № 24/11-22/2 не вказано ціну продажу за відповідними Договорами, тому надане позивачем платіжне доручення № 18424 від 30. 06. 2022 за відступлення права вимоги за Договором факторингу № 27062022 від 27.06.2022 на суму 578 539,86 грн., платіжне доручення № 18200 від 22. 04. 2022 за відступлення права вимоги за Договором факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022 на суму 1 384 220,75 грн., платіжне доручення № 18199 від 22. 04. 2022 за відступлення права вимоги за Договором факторингу № 19042022-Є від 19.04.2022 на суму 1 452 020,91 грн., платіжна інструкція № 19056 від 30. 11. 2022 за відступлення права вимоги за Договором факторингу № 24/11-11/2 від 24.11.2022 на суму 433 374,02 грн. не можна вважати доказами, які б підтверджували належність виконання фактором своїх зобов'язань за відповідними договорами.
Тому позивачем не доведено перехід права вимоги відносно боржника від ТОВ «Лінеура України» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні перехід права вимоги відносно боржника від ТОВ «ГОУФІНГОУ» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні перехід права вимоги відносно боржника від ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні перехід права вимоги відносно боржника від ТОВ «ІНФІНАНС» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Позивач не надав докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за означеним договором факторингу, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання фактором своїх зобов'язань за договором.
Позивач недовів свої наявності правонаступництва, з огляду на відсутність в доказів перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, що не дає можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до позивача.
При цьому позивач укладаючи договір факторингу, не був позбавлений права вимагати первинні документи бухгалтерського обліку та всю іншу документацію (документи, що стосуються заборгованості боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржника по заборгованості та є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості) первісного кредитора та згідно вимог ст.81, ст.83 ЦПК України, повинен був подати всі ті докази які підтверджують обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, до суду разом з позовною заявою.
Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами укладених між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» № 2258974 від 17.08.2021, ТОВ «ГОУФІНГОУ» № 3214713934/464087 від 30.08.2021, ТОВ «Кредитна установа Європейська кредитна група» № 3214713943/724838 від 30.08.2021, ТОВ «ІНФІНАНС» № 0975736984/1 від 13.09.2021 року, від первісних кредиторів до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Стосовно нарахованих процентів за кредитним договорами № 2258974 від 17.08.2021, № 3214713934/464087 від 30.08.2021, № 3214713943/724838 від 30.08.2021, 0975736984/1 від 13.09.2021 слід зазначити наступне.
Відповідно до реєстру боржників від 27.06.2022 до договору факторингу № 27062022 від 27.06.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набула права грошової допомоги до відповідача в сумі 18 040 грн., з яких:
-5500, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-12 540, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Договір був укладений на визначений строк, який встановлений у договорі, а саме на 30 днів, до 28.07.2022. Але позивач не надав за якій період були нараховані відсотки.
Відповідно до реєстру боржників від 19.04.2022 до договору факторингу № 19042022-Г від 19.04.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набула права грошової допомоги до відповідача в сумі 15 200 грн., з яких:
-4000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-11 200, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Договір був укладений на визначений строк, який встановлений у договорі, а саме на 22 днів, до 11.05.2022, але Позивач не надав за якій період були нараховані відсотки.
Відповідно до реєстру боржників від 19.04.2022 до договору факторингу № 19042022-Є від 19.04.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набула права грошової допомоги до відповідача в сумі 8 000,00 грн., з яких:
-4000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-4000, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Договір був укладений на визначений строк, який встановлений у договорі, а саме на 15 днів, до 05.05.2022, але Позивач не надав за якій період були нараховані відсотки.
Відповідно до реєстру боржників від 24.11.2022 до договору факторингу № 24/11-22/2 від 24.11.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набула права грошової допомоги до відповідача в сумі 26 461,68 грн., з яких:
-2700, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-23 711,68 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Договір був укладений на визначений строк, який встановлений у договорі, а саме на 18 днів, до 12.05.2022, але Позивач не надав за якій період були нараховані відсотки.
Кредитор не мав право нараховувати проценти після закінчення строку повернення кредиту з огляду на наступне.
В Постановах Великою Палатою Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18 зазначена наступна правова позиція: «Відповідно до статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Великої Палати Верховного Суду щодо погодженого сторонами строку кредитування та порядку нарахування відсотків за користування позиченими коштами. Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Тобто після цього строку позивач не має право нараховувати проценти. Вказаний строк необхідно встановити в судовому засіданні.
Відповідно до договору № 2258974 від 17.08.2021, дата повернення коштів - 15.09.2021 рік. Відповідно до договору № 321473934/464087 від 30.08.2021, дата повернення коштів - 20.09.2021 рік. Відповідно до договору № 3214713934 від 30.08.2021, дата повернення коштів - 13.09.2021 рік. Відповідно до договору № 0975736984\1 від 13.08.2021, дата повернення коштів - 30.08.2021 рік.
Поряд з цим варто зазначити, що визначений розмір нарахування відсотків є непропорційно великою сумою компенсації, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Дана позиція знаходить своє відображення в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Таким чином, вказаний розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:уразі задоволення позову - на відповідача;уразі відмовив позові-на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача у разі відмови в позові на позивача.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, тож судові витрати слід залишити на позивачеві.
Керуючись ст. ст.12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст.509, 526, 530, 610, 612, 629, 1054, 1048 ЦК України, суд-
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 06.02.2025 року.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш