Справа № 751/6532/24
Провадження № 2/750/190/25
04 лютого 2025 року м. Чернігів
Деснянськийрайонний суд м. Чернігова в складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Мишастої К.Б.,
представника відповідача - Городничої Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Олімп» про стягнення коштів,
у липні 2024року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Олімп» про стягнення коштів в сумі 216812 грн., які були нею сплачені за нікчемним правочином, а також трьох процентів річних від вказаної суми та збитків внаслідок інфляції за користування коштами в розмірі 101893 грн. 02 коп. на підставі ч. 2 с. 625 Цивільного кодексу України, а всього в розмірі 318705 грн. 02 коп.
Обґрунтовано позов тим, що 30 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Олімп» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № С4/103, відповідно до якого ПАТ «Олімп» зобов'язалося в порядку та на умовах визначених у договорі передати у власність покупцеві майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,65 кв.м. Згідно договору запланований термін завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкта нерухомості - 2 квартал 2023 року. Виконуючи умови договору, позивач сплатила відповідачу грошові кошти на загальну суму 216812 грн. Проте, відповідач почав ухилятися від укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири, такого об'єкта в натурі не існує, будівництво нерухомості не здійснюється, будь-які повідомлення про зміну строку виконання умов договору на адресу позивача не направлялися, а тому ПрАТ «Олімп» безпідставно користується грошовими коштами ОСОБА_1 .. Крім того, договір купівлі-продажу майнових прав № С4/103 укладений у простій письмовій формі, без його нотаріального посвідчення, що вказує на його нікчемність та наявність підстав, передбачених статтями 216 та 1212 Цивільного кодексу України для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 216812 грн., сплачених за нікчемним правочином. Також, на підставі ч. 2 с. 625 Цивільного кодексу України за користування вказаними коштами з позивача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних від вказаної суми та збитки внаслідок інфляції.
Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 серпня 2024 року справу передано на розгляд до Деснянського районного суду м. Чернігова.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
У встановлений судом строк представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Представник відповідача, зокрема, вказала, що відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав № С4/103 від 30 листопада 2021 року продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, передати у власність покупцеві майнові права на квартиру, а покупець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у даному договорі, прийняти та оплатити майнові права. Згідно із вказаним договором, передачі підлягають майнові права на квартиру АДРЕСА_2 . Сторонами в п. 4.1 Договору було погоджено, що майнові права за цим Договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання Акту. Акт підписується сторонами не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів, з моменту введення об'єкту в експлуатацію, при здійсненні покупцем оплати 100% загальної вартості майнових прав, що визначена у п.5.1 даного договору. Загальна вартість майнових прав за цим договором щодо квартири, на дату укладення Договору склала 658939 грн. В п. 5.2 Договору сторонами було визначено графік внесення коштів позивачем. Отже, підписуючи договір, позивач взяв на себе зобов'язання сплатити вартість майнових прав, шляхом внесення всієї суми 26-ма платежами, останній з яких до 25.12.2023. Позивач сплатив відповідачу за майнові права лише 216812 грн., що є порушенням умов договору. Відповідно до п. 2.6 договору було погоджено, що запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію, може бути змінений з обов'язковим письмовим повідомленням покупця. Відповідач листом № 44/29-05 від 29 травня 2023 року повідомив позивача про зміну термінів завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта нерухомості - на 4 квартал 2024 року. Таким чином, відповідач не допускав жодного порушення умов договору. Відповідач підтверджує можливість виконання своїх зобов'язань за договором і не відмовляється від своїх зобов'язань. Крім того, відповідач не порушував права позивача і не вчиняв жодних протиправних діянь, а натомість позивач не виконала умови договору щодо 100% оплати загальної вартості майнових прав, що є порушенням п.п. 2.1, 5.2 договору. Також відповідач у своєму відзиві посилається на безпідставність доводів позивача щодо нікчемності укладеного договору, адже майнові права не є нерухомим майном, а тому договір купівлі - продажу майнових прав не підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню. Крім того, відповідач заперечила щодо заявлених позивачем вимог про застосування у даних правовідносинах відповідальності за ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки відповідачем не допущено прострочення виконання зобов'язання.
Позивач відповідь на відзив не подала.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2024 року закрито підготовче провадження в справі і призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання подав клопотання про розгляд справи без його участі, вказавши, що позивач свій позов підтримує і просить суд його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
30 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Олімп» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № С4/103 (а.с. 10-16).
Відповідно до п. 2.1 договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, передати у власність покупцеві майнові права на квартиру, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, прийняти та оплатити майнові права.
Згідно із вказаним договором передачі підлягають майнові права на квартиру АДРЕСА_2 (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.5 договору запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта нерухомості - 2 квартал 2023 року.
Відповідно до п. 2.6 договору терміни п. 2.5, 2.6 можуть бути змінені з обов'язковим письмовим повідомленням покупця, що не є порушенням зобов'язань з боку продавця.
Згідно з п. 4.1 договору майнові права за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання Акту. Акт підписується сторонами не пізніше 20 робочих днів з моменту введення Об'єкта в експлуатацію при здійсненні покупцем оплати 100% загальної вартості майнових прав, що визначена у п. 5.1 даного договору.
Пунктом 5.1 договору визначено, що сторони погодили, що загальна вартість майнових прав за цим договором щодо квартири на дату укладання договору складає 658939 грн.
Відповідно до п.7.2 договору продавець несе відповідальність за введення об'єкту нерухомості в експлуатацію та підписання Акту.
Згідно з п. 7.4 договору покупець у разі розірвання даного договору зобов'язаний скласти додаткову угоду з продавцем. У випадку розірвання договору укладається відповідна угода з зобов'язанням покупця сплатити неустойку на користь продавця у розмірі 5% від загальної суми договору.
На виконання умов договору позивачем було здійснено платежі грошових коштів на користь відповідача на загальну суму 216812 грн. (а.с. 19-24).
На виконання умов пунктів 6.2.3 та 2.6 Договору купівлі - продажу майнових прав №С4/103 від 30.11.2021, ПАТ «Олімп» направило на адресу позивача рекомендованого листа за вих. №44/29-05 від 29.05.2023, в якому міститься повідомлення позивачу, що запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта нерухомості змінено - на 4 (четвертий) квартал 2024 року (а.с. 64-65).
Також, рекомендованим листом від 30.10.2024 за вих. №43/30-10 відповідач повідомив позивача, що на виконання умов пунктів 6.2.3 та 2.6 Договору купівлі - продажу майнових прав №С4/103 від 30.11.2021,запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта нерухомості змінено - на 4 (четвертий) квартал 2025 року (а.с. 92-94).
Згідно з п. 9.2 договору сторони передбачили, що будь-які повідомлення чи вимоги, які направляються відповідно до умов даного договору вважаються належним чином врученими іншій стороні, якщо вони направлені поштою цінним листом з повідомленням про вручення або з кур'єром під підпис сторони або представника сторони за поштовою адресою сторони, що вказана серед реквізитів сторін даного договору, крім випадків, коли відповідна сторона попередньо письмово повідомила про зміну своєї адреси.
Таким чином, відповідач повідомляв позивача про зміну запланованого терміну завершення будівництва в порядку, як це передбачено укладеним між ними договором.
Крім того, відповідач 07.06.2024 надіслав листа позивачу у відповідь на її претензію, в якому заперечив факт невиконання договірних зобов'язань та зазначив про невірне трактування позивачем договору, як нікчемного (а.с.66)
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач у своєму позові зазначає, що укладений між нею та відповідачем договір купівлі - продажу майнових прав №С4/103 від 30.11.2021 є нікчемним в силу частини першої статті 220 ЦК України, адже не посвідчений нотаріусом.
Проте, з такими доводами позивача суд не може погодитися, враховуючи наступне.
Згідно статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
Майнові права на нерухомість - об'єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.
Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-318цс15), від 18 листопада 2015 року (провадження № 6-1858цс15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено одині з фундаментальних принципів, на якому ґрунтується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторонни набувають обов'язків (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;(4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не впливає із змісту або характеру цих прав.
Оскільки законом на час укладення договору купівлі - продажу майнових прав (30 листопада 2021 року) не було встановлено обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, а тому наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору не підлягають застосуванню до спірного правочину.
Такі висновки відповідають правовій позиції, яку висловив Верховний Суд у своїй постанові від 31.07.2023 у справі № 486/1222/20.
Таким чином, доводи позивача щодо нікчемності договору купівлі - продажу майнових прав №С4/103, укладеного між сторонами 30.11.2021, з тих підстав, що він не був нотаріально посвідчений, є необґрунтованими.
Також позивач обґрунтувала свою заяву позовну заяву тим, що до укладеного договору слід застосувати приписи пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», адже нечесна підприємницька практика включає будь - яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. На виконання цих норм права ПрАТ «Олімп» мало надати ОСОБА_1 як слабшій стороні в договорі між ними інформацію про те, що укладення ними договору у простій письмовій формі тягне за собою його нікчемність і роз'яснити її наслідки.
Враховуючи, що суд не погоджується з доводами позивача щодо нікчемності укладеного правочину, а тому відсутні підстави для застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення з відповідача на користь позивача коштів, сплачених на виконання умов договору.
Крім того, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді 3% річних та втрат від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України, так як ця вимога є похідною від вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину, підстав для задоволення якої суд не знайшов.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 289, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволені позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Олімп» (місцезнаходження: пр-т Перемоги, буд. 53-А, м. Київ; код ЄДРПОУ - 31500999) про стягнення коштів,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.02.2025.
Суддя