Справа № 386/1447/24
Провадження № 2/386/573/24
Іменем України
29 січня 2025 року
Голованівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Червоненка Д.В.
за участю: секретаря судового засідання - Штанько Л.Є.,
представника позивача - адвоката Кашерної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Голованівськ Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання права власності на самочинно збудований торгівельний павільйон власником земельної ділянки,
встановив:
01 листопада 2024 року представник позивача - адвокат Кашерна Віта Василівна, звернулася до суду з позовом про визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудований об'єкт, а саме торгівельний (літера «А»), одноповерховий, загальною площею будівлі - 390 кв.м., загальною площею приміщень - 385,2 кв.м., торговельною площею - 374,1 кв.м, площею забудови - 418,2 кв.м, будівельним об'ємом - 1464,0 куб.м. з огорожею (літера «№1») та воротами (літера «№2»), розташованому на земельній ділянці, площею 0,0845 га за кадастровим номером 3521455100:50:079:0013 за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що ОСОБА_1 придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 27.09.2023 року про що зареєстровано Речове право на вказаний житловий будинок.
Рішенням сесії Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області від 29.02.2024 №1530 «Про надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » передано безоплатно у власність земельну ділянку гр. ОСОБА_1 загальною площею 0,0845 га, в тому числі по угіддях: малоповерхова забудова (код КВЗУ 007.01) -0,0845 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (код КВЦПЗ 02.01) за рахунок земель житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3521455100:50:079:0013). Речове право на земельну ділянку зареєстровано в установленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 18.03.2024 року №370151396 (номер відомостей про речове право: 54154526).
Цільове призначення даної земельної ділянки «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗ 02.01)» змінено на цільове призначення земельної ділянки «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07)», що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.05.2024 року №НВ-5300456802024.
У період з 03.2024 по 09.2024 року позивачем на земельній ділянці, площею 0,0845 га (кадастровий номер 3521455100:50:079:0013), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 самочинно збудований торгівельний павільйон (літера «А»), одноповерховий, складної П-подібної форми, що складається з кількох прямокутників габаритними розмірами в плані 22,00x31,04 м, висотою - 3,5 м, загальною площею будівлі - 390 кв.м, загальною площею приміщень - 385,2 кв.м, торговельною площею - 374,1 кв.м, площею забудови - 418,2 кв.м, будівельним об'ємом - 1464,0 куб. м; огорожа (літера «№1»); ворота (літера «№2»). Конструктивна система будівлі - металевий каркас, фундаменти - стрічкові, монолітні бетонні, цоколь - шлакобетонні блоки.
Після завершення будівництва колективним підприємством «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» був виготовлений технічний паспорт від 19.09.2024 (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:0444-3636-4394-6580). При цьому, 15.10.2024 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 затверджений звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта - торгівельного павільйону (літера «А»), огорожі (літера «№1») з воротами (літера «№2») по АДРЕСА_1 , замовником якого є гр. ОСОБА_1 .. В результаті проведеного технічного обстеження недоліків (дефектів, пошкоджень), які можуть вплинути на безпечну експлуатацію об'єкта - торгівельного павільйону з огорожею та воротами не виявлено, тому і рекомендації щодо їх усунення гр. ОСОБА_1 не надавались і встановлена можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Так, даний торгівельний павільйон з огорожею та воротами збудований на земельній ділянці, що на праві власності належить позивачеві, але без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Однак, технічний стан самочинно збудованого торгівельного павільйону відповідає діючим архітектурно-будівельним, протипожежним нормам та не порушує прав інших осіб. Позивачка вважає, що: 1) самовільне будівництво об'єкта позивачем здійснене на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням, яка на момент здійснення будівництва перебувала у власності позивача; 2) самочинне будівництво здійснене за кошти та силами позивача; 3) самочинне будівництво проведено з дотриманням стандартів, які дозволяють їх надійну та безпечну експлуатацію, що підтверджується наявним в матеріалах справи Висновком з технічного обстеження будівельних конструкцій на можливість безпечної експлуатації торгівельного комплексу; 4) самочинне будівництво не порушує права інших осіб; 5) відсутні рішення уповноважених посадових осіб або суду, якими ухвалено знести самочинно збудований позивачем об'єкт, що є предметом цього спору, - тому право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, так як вимоги позивача є обґрунтованими та спрямовані на відновлення його невизнаного права.
25.11.2024 року представником відповідача - Державної інспекції архітектури та містобудування України надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що зі змісту позовної заяви випливає, що позивачем в період з 03.2024-по 09.2024 на земельній ділянці з кадастровим номером 3521455100:50:079:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 самочинно збудовано торгівельний павільйон.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
ОСОБА_1 двічі направляла засобами поштового зв'язку на адресу ДІАМ декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта щодо об'єкта будівництва «Торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 - нове будівництво», листами від 08.11.2024 № 5826/03/18-24, від 14.11.2024 № 5903/03/18-24 (додаються) вказані декларації було повернуто, оскільки документи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю: 1) в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є замовник та відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю; 2) у паперовій формі або поштовим відправленням з описом вкладення через центри надання адміністративних послуг. З огляду на зазначене, ДІАМ повернуло надіслані ОСОБА_1 документи з метою їх подальшої подачі через центри надання адміністративних послуг або через Портал Дія (https://diia.gov.ua). Тому з огляду на вказане, надсилання засобами поштового зв'язку на адресу ДІАМ ОСОБА_1 вищезазначених декларацій не може вважатись свідченням того, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу.
Враховуючи вимоги містобудівного законодавства, позивач, після закінчення виконання будівельних робіт (що здійснювалось на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт) повинен заповнити і подати до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю примірник декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до Порядку №461.
Згідно позовної заяви у позивача відсутня проектна документація та належно затверджений проект, тому неможливо встановити до якого класу наслідків відноситься об'єкт будівництва у справі. Звіт про проведення технічного обстеження, який відніс вказаний об'єкт до класу наслідків - СС1 є неналежним доказом, оскільки його складав експерт з технічного обстеження, який не уповноважений здійснювати розрахунок класу наслідків, тому що немає відповідного кваліфікаційного сертифікату архітектора. Вказані висновки уповноважена надавати особа, яка має відповідний кваліфікаційний сертифікат архітектора.
Отже, позивачем не надано належних доказів розрахунку класу наслідків об'єкта будівництва, розробленого уповноваженою на це особою, а отже й відсутні підстави для задоволення позову про визнання права власності.
Крім того у ОСОБА_1 відсутні вихідні дані, розроблена та затверджена проектна документація, а також як документи, які надають право виконувати будівельні роботи, так і документи, що засвідчували б прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Обов'язкова наявність даних документів передбачена статтями 26, 27, 29-31, 39 Закону № 3038-VI.
Зважаючи на вказане підстав вважати, що будівля збудована у відповідності до вимог закону немає, а відтак представник відповідача просить відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ДІАМ, про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва.
28.11.2024 року представником позивача було надіслано клопотання (відповідь на відзив) в якому зазначено, що у відзиві відповідач вказує на відсутність повноважень у експерта з технічного обстеження встановлювати до якого класу наслідків відноситься об'єкт. Однак, згідно ДСТУ 8855:2019 «Визначення класу наслідків (відповідальності)», та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45 проектувальник (експерт будівельний І категорії) розраховує клас наслідків (відповідальності) кожного об'єкта під час розроблення проектної документації.
Крім цього, представник позивача додала квитанцію та опис вкладення до цінного листа, який підтверджує надіслання до Центру адміністративних послуг Голованівської селищної ради Декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта ОСОБА_1 - торгівельного павільйону, заповненої на бланку за формою, наведеною у додатку 3 до Порядку №461, для подальшого спрямування до відповідного органу будівельно-архітектурного контролю.
05.12.2024 року представником відповідача - Державної інспекції архітектури та містобудування України, надано заперечення, в якому зазначено, що позивач звернулась з позовною заявою до ДІАМ України про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, визначення відповідачів та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову-обов'язком суду. Відповідно до положення від 23.12.2021 року №1340 ДІАМ до компетенції ДІАМ не входить визнання права власності на самочинний збудовані будівлі, а отже правовідносини між позивачем та ДІАМ у даній справі жодним чином не стосується предмету спору у справі, а тому ДІАМ не є належним відповідачем.
Щодо розрахунку класу наслідків та віднесення торгівельного павільйону до СС1, клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством. У позивача така проектна та робоча документація відсутня, що є грубим порушенням та є наслідком цілої низки помилково встановлених питань, тому неможливо встановити до якого класу наслідків відноситься об'єкт будівництва, те що представник позивача направила засобами поштового зв'язку на адресу Центру адміністративних послуг Голованівської селищної ради Декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта не може вважатись свідченням того, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, а відтак позивач до компетентного органу не звертався, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з тих же підстав, суду пояснила, що декларації про готовність до експлуатації об'єкта будівництва Торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 , на адресу ДІАМ були направлені двічі але вже після звернення з позовом до суду, також декларація подавалась до ЦНАПу, однак в її прийнятті відмовлено.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позов просила розглядати справу у відсутність представника відповідача.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 27.09.2023 року (зареєстровано в реєстрі за №2412) придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 .
Витягом з Державного реєстру речових прав від 27.09.2023 №348292574, речове право на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 зареєстроване за номером 51903156.
Рішенням сесії Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області від 29.02.2024 №1530 «Про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 » передано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,0845 га, в тому числі по угіддях: малоповерхова забудова (код КВЗУ 007.01) -0,0845 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (код КВЦПЗ 02.01) за рахунок земель житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3521455100:50:079:0013), про що зареєстроване речове право за номером 54154526.
19.03.2024 року приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Захаренком В.В., посвідчено заяву ОСОБА_1 , в якій вона просить змінити цільове призначення даної земельної ділянки «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), (код КВЦПЗ 02.01), на цільове призначення земельної ділянки «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07).
Відповідно до витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.05.2024 року №НВ-5300456802024 змінено на цільове призначення земельної ділянки «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07)».
Колективним підприємством «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» 19.09.2024 року виготовлено технічний паспорт на торгівельний павільйон, який розташований в АДРЕСА_1 .
25.10.2024 року №74/01-16 приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кримською Н.П., щодо проведення державної реєстрації права власності, повідомлено, що для проведення державної реєстрації права власності відсутній документ, який підтверджує введення в експлуатацію нежитлової будівлі, підстави для проведення державної реєстрації відсутні. ФОП ОСОБА_2 , 15.10.2024 року виготовлено звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта Торгівельний павільйон (літера «А») по АДРЕСА_1 , яким встановлено готовність вказаного об'єкта до експлуатації. Також визначено клас наслідків СС1.
23.10.2024 року ТОВ «Компанія Альтера» виготовлено звіт про проведення незалежної оцінки нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість вказаного об'єкта, згідно звіту, розрахована порівняльним підходом, складає 611 312, 40 гривень.
На адвокатський запит від 11.11.2024 року №04-13/172 Голованівська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області , повідомлено, що звернення ОСОБА_1 щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва, а також будь-яких інших звернень щодо забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 до Голованівської селищної ради не надходило.
Також встановлено, що ОСОБА_1 двічі (07.11.2024 та 08.11.2024 року) направляла засобами поштового зв'язку на адресу ДІАМ декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта щодо об'єкта будівництва «Торгівельний павільйон по АДРЕСА_2 - нове будівництво».
Листами від 08.11.2024 № 5826/03/18-24 та від 14.11.2024 № 5903/03/18-24 вказані декларації було повернуто, оскільки документи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю: 1) в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є замовник та відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю; 2) у паперовій формі або поштовим відправленням з описом вкладення через центри надання адміністративних послуг. З огляду на зазначене, ДІАМ повернуло надіслані ОСОБА_1 документи з метою їх подальшої подачі через центри надання адміністративних послуг або через Портал Дія (https://diia.gov.ua).
Також, представником позивача 10.12.2024 року до суду подано копію розрахунку класу наслідків (відповідальності) об'єкта «Торгівельний павільйон (літера «А»), що розташований по АДРЕСА_1 », що складно інженером-проектувальником ОСОБА_2 , відповідно до якого вказаний об'єкт відноситься до класу наслідків (відповідальності) СС1.
04.12.2024 року адвокату Кашерній В.В. надіслано повідомлення ЦНАП Голованівської селищної ради про відмову у наданні адміністративної послуги, а саме реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками СС1 так як при перевірці декларації в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва були виявлені суттєві помилки, які не дають змоги зареєструвати декларацію на ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).
Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З огляду на спеціальне застереження, наведене у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі
№ 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об'єкт самочинного будівництва (пункт 148).
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил.
На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, яка перебуває у власності особи, за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проєктною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Держава гарантує, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проєктів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через медіа громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством (стаття 5 Закону України «Про основи містобудування»).
При вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачені статтями 26, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частини п'ятої стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Частиною другою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Аналогічна норма закріплена у пункті 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», пункту 3 Порядку № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об'єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.
Наведене вище повністю узгоджується з висновками Верховного Суду у справі № 126/1663/23 від 08 травня 2024 року та низі інших.
Судом установлено, що після здійснення самочинного будівництва позивач не зверталась до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації, а одразу звернулась до суду з даним позовом.
У подальшому, в листопаді 2024 року, тобто вже після звернення до суду з позовом, позивач засобами поштового зв'язку зверталась до ДІАМ з декларацією про готовність до експлуатації об'єкта «Торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 - нове будівництво», які листами від 08.11.2024 № 5826/03/18-24 та від 14.11.2024 № 5903/03/18-24 було повернуто для їх подальшої подачі у визначений законодавством спосіб.
Крім того, 04.12.2024 року ЦНАП Голованівської селищної ради надав відмову у наданні адміністративної послуги, а саме реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками СС1 так як при перевірці декларації в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва були виявлені суттєві помилки, які не дають змоги зареєструвати декларацію на ОСОБА_1 (лист від 04.12.2024 року №203, протокол від 04.12.2024 року).
При цьому, слід зазначити, що відповідно до положень п.п. 18-21 Порядку № 461 замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації:
щодо об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку;
щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку;
щодо самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.
У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.
Рішення органів державного архітектурно-будівельного контролю про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто ДІАМ у порядку нагляду (без права реєстрації декларації) або оскаржено до суду.
Тобто, в даній справі слід констатувати відсутність факту звернення позивача у встановленому вище порядку до компетентного органу про прийняття самочинно збудованого об'єкту до експлуатації.
Отже з цих підстав суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову і визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості, оскільки визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не прийнятий до експлуатації, за відсутності відомостей про його відповідність вимогам державних будівельних норм, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Подібний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові
від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19, а також постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц, від 28 лютого 2023 року у справі № 466/6895/19.
Щодо звернення позивача до суду із позовом до неналежного відповідача, на чому наполягала представник відповідача у запереченнях, суд зазначає таке.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).
З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи припинення дії документів (адміністративних актів), що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (крім припинення дії документів (адміністративних актів), що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів):
- виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;
- виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;
- центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів;
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», яка набрала чинності 30 грудня 2020 року, утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ), затверджено Положення про ДІАМ.
Пунктом 1 Положення про ДІАМ визначено, що ДІАМ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Згідно з пунктом 3 Положення про ДІАМ основним завданням ДІАМ є завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:
підготовка та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;
здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності; ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках.
ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (підпункти 15-2, 15-3 пункту 4 Положення про ДІАМ).
Підпунктом 11 пункту 6 Положення про ДІАМ передбачено, що ДІАМ для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів.
ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про ДІАМ).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування», яка набрала чинності 15 вересня 2021 року, Кабінет Міністрів України вирішив погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення ДІАМ повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Цією постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» та інші пов'язані з нею постанови.
10.12.2024 року представником позивача до суду подано копію розрахунку класу наслідків (відповідальності) об'єкта «Торгівельний павільйон (літера «А»), що розташований по АДРЕСА_1», що складно інженером-проектувальником ОСОБА_2 , відповідно до якого вказаний об'єкт відноситься до класу наслідків (відповідальності) СС1.
Проте із таким визначенням представник відповідача не погоджується, адже не надано доказів відповідної кваліфікації особи, що склала розрахунок.
Відповідно до підпункту 1 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За змістом пункту 7 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів) виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів.
Зі змісту наведеної норми слідує, що органом, уповноваженим здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль на території населених пунктів щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1) наслідками, є, зокрема, виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільської, селищної рад населеного пункту.
Частиною другою статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.
Разом із цим матеріали справи не містять доказів, що Голованівська селищна рада утворила виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю, а тому слід вважати, що у даному випадку повноваження такого органу виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, яким є ДІАМ.
Крім того, як свідчать матеріали справи, саме до ДІАМ надсилала документи ОСОБА_1 задля узаконення будівництва, що дає підстави вважати, що їй відомо про орган, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а відтак із позовом до суду вона звернулась до ДІАМ.
Подібний висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 30 серпня 2023 року у справі № 307/3457/20.
Отже, доводи представника відповідача про належний суб'єктний склад учасників справи є помилковими та спростовуються наведеними вище мотивами.
Підсумовуючи наведене вище, позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно, яке є предметом даного позову, не може бути задоволений, адже позивачем не доведено обставин, які б вказували на те, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проєктною документацією, а також не доведено, що ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу.
Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 18, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання права власності на самочинно збудований торгівельний павільйон власником земельної ділянки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Д. В. Червоненко