Ухвала від 27.01.2025 по справі 504/5337/24

Справа №504/5337/24

Провадження №4-с/504/20/25

Комінтернівський районний суд Одеської області

УХВАЛА

27.01.2025с-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Ориник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, матеріали за скаргою адвоката Голосова Юрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суб'єкт оскарження - Головний державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовська Олена Леонідівна, заінтересована особа Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправною бездіяльність виконавця, яка пов'язана з не розглядом заяви представника ОСОБА_1 від 20.12.2024 року у виконавчому провадженні № 75833208, зобов'язання вчинити певні процесуальні дії, та за скаргою адвоката Голосова Юрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суб'єкт оскарження - Головний державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовська Олена Леонідівна, заінтересована особа Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправною бездіяльність виконавця, яка пов'язана з не розглядом заяви представника ОСОБА_1 від 23.12.2024 року у виконавчому провадженні № 75833516, зобов'язання вчинити певні процесуальні дії.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарг:

Адвокат Голосов Ю.В. діючи в інтересах пані ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність виконавця, якою просив суд:

Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовської Олени Леонідівни щодо нерозгляду заяви представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича від 20.12.2024 року у виконавчому провадженні №75833208.

Зобов'язати головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовську Олену Леонідівну винести вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії у виконавчому провадженні №75833208.

З даною скаргою заведено справу № 504/5337/24 (провадження 4-с/504/45/24).

На обгрунтування доводів скарги адвокат Голосов Ю.В. вказує наступне:

Згідно розрахунку станом на 01.12.2024 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з жовтня 2022 року по грудень 2024 року становить - 205416,20 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за сімнадцять місяців.

20.12.2024 року адвокат Голосов Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 подав до канцелярії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву на ім'я головного державного виконавця Романовської О.Л. у якій на підставі ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» просив звернути стягнення на майно боржника, вжити заходів встановлення певних обмежень боржнику- ОСОБА_4 .

Як стверджує у скарзі адвокат Голосов Ю.В. заява не розглянута, процедурні рішення виконавцем не прийняті.

Вказане стало приводом для звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовської Олени Леонідівни щодо нерозгляду заяви представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича від 23.12.2024 року у виконавчому провадженні №75833516.

З даною скаргою заведено справу № 504/5351/24 (провадження 4-с/504/46/24).

На обгрунтування доводів скарги адвокат Голосов Ю.В. вказує наступне:

Згідно розрахунку станом на 01.12.2024 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з жовтня 2022 року по грудень 2024 року становить - 224516,20 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за вісімнадцять місяців.

23.12.2024 року адвокат Голосов Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 подав до канцелярії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву на ім'я головного державного виконавця Романовської О.Л. у якій на підставі ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» просив звернути стягнення на майно боржника, вжити заходів встановлення певних обмежень боржнику-

ОСОБА_4 стверджує у скарзі адвокат Голосов Ю.В. заява не розглянута, процедурні рішення виконавцем не прийняті.

Доводи заінтересованої особи (боржника (відповідача)):

Свою позицію з приводу доводів наведених скарг пан ОСОБА_6 не висловив.

Позиція органу ДВС та виконавця:

Свою позицію з приводу доводів наведених скарг орган ДВС та виконавець суду не висловили.

Рух справи в суді першої інстанції.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.01.2025 року об'єднано в одне провадження матеріали справи № 504/5337/24 провадження 4-с/504/20/25 з матеріалами справ № 504/5351/24 провадження 4-с/504/21/25.

Присвоєно об'єднані справі номер № 504/5337/24 провадження 4-с/504/20/25.

В судовому засіданні з розгляду об'єднаної справи № 504/5337/24 провадження 4-с/504/20/25 оголошено перерву до 27 січня 2025 року.

Витребувано з Приморського відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) завірені належним чином матеріали виконавчого провадження ВП № 75833208, 75833516.

Залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 .

Учасники справи сповіщені електронною поштою про дату, час та місце проведення судового засідання.

Від представника Васильченка В. - адвоката пана Лебедіна В.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість в іншому процесі.

Телефоном пан ОСОБА_6 повідомив суд про те, що він не має бажання приймати участь в судових засіданнях без свого адвоката - пана ОСОБА_7 .

В судовому засіданні адвокат - пан ОСОБА_8 просив зважити передбачену процесуальним законом процедуру, строки розгляду, значимість справи для сторін, врахувати інтереси дітей, і просив справу розглянути по суті.

Суд ухвалив продовжити розгляд справи за такої явки учасників процесу.

Встановлені судом фактичні обставини:

Постановою головного державного виконавця Приморському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Романовської О.Л. від 19.08.2024 року відкриті виконавчі провадження №75833208, №75833516 на підставі виконавчих листів виданих Комінтернівським районним судом Одеської області від 31.07.2024 року на виконання рішення у справі № 504/3080/22 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень, щомісячно але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з усіх видів його заробітку (доходу), з подальшою індексацією відповідно до - закону, починаючи з 11.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , виконавче провадження № 75833208; про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень, щомісячно але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з усіх видів його заробітку (доходу), з подальшою індексацією відповідно до - закону, починаючи з 11.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_6 .

20 та 23.12.2024 року адвокат Голосов Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 подав до канцелярії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву на ім'я головного державного виконавця Романовської О.Л. у якій на підставі ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» просив звернути стягнення на майно боржника, вжити заходів встановлення певних обмежень боржнику- ОСОБА_4 .

Звернення залишилось без відповіді.

Релевантні джерела права:

Відповідно до ч.1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

В силу ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Аналіз наведеної норми Основного Закону, дозволяє суду дійти до висновку, що свобода вільно залишати територію України не є абсолютною, і може бути обмежена на підставі закону.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своєму рішенні від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення, залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі Войтенка, п. 53).

Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії», № 59498/00, ECHR 2002-III). Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. рішення у справі «Райлян проти Росії» (Raylyan v. Russia), № 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року).

Суд також зазначив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (див. рішення у справі Войтенка; рішення у справі «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine), № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» (Dubenko v. Ukraine), № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» (Kozachek v. Ukraine), № 29508/04, від 7 грудня 2006 року).

У відповідності до ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини (Рим, 1950 рік) кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно усталеної правозастосувної практики Європейського Суду, термін «необхідність» полягає в тому, що втручання відповідає соціальній необхідності і, зокрема, що ця «необхідність» пропорціональна поставлені законній меті.

З'ясовуючи, чи було втручання «необхідним в демократичному суспільстві», Європейський Суд виходить з того, що договірним державам надана певна свобода власного розсуду (Camenzind v. Switzerland) от 16 декабря 1997 г., Reports of Judgments and Decisions 1997-VIII, p. 2893, §44).

Однак виключення, які містяться в пункті 2 статті 8 Європейської Конвенції з прав людини, необхідно розуміти вузько, а необхідність їх застосування в конкретній справі повинна бути переконливо встановленою (Buck v. Germany), §44).

Європейський Суд з прав людини у справі (Smirnov v. Russia) відмітив, що повинна мати місце розумна пропорційність між застосованими заходами та поставленою метою, яка повинна бути здійснена будь- якими мірами з боку держави, в тому числі мір, що направлені на контроль використання особою майна. Ця вимога є поняттям «справедливого балансу», якого необхідно досягнути між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи (Edwards v. Malta).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених п.п. 1-4 ч.9, ч. 14 ст. 71 цього Закону обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Такої постанови матеріали виконавчих проваджень не містять.

Згідно ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 18 Закону№1404-VIII виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Матеріали виконавчих проваджень не містять доказів розгляду виконавцем вказаних вище звернень пані ОСОБА_1 від 20.12.2024 та від. 23.12.2024 року.

Оцінка суду.

Оцінюючи доводи скарги, з урахуванням вказаних релевантних норм закону, з урахуванням наявності заборгованості за боржником по сплаті аліментів, яка перевищує допустимий законом термін, з урахуванням відсутності доказів розгляду виконавцем звернень ОСОБА_1 , відсутності вжиття виконавцем заходів примусового виконання, суд погоджується з доводами скарг, та вважає, що скарги слід задовольнити.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 353, 450 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката Голосова Юрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заінтересована особа (Стягувач) - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , суб'єкт оскарження - Головний державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовська Олена Леонідівна, заінтересована особа Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправною бездіяльність виконавця, яка пов'язана з не розглядом заяви представника ОСОБА_1 від 20.12.2024 року у виконавчому провадженні № 75833208, зобов'язання вчинити певні процесуальні дії, - задовольнити.

Скаргу адвоката Голосова Юрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заінтересована особа (Стягувач) - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , суб'єкт оскарження - Головний державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовська Олена Леонідівна, заінтересована особа Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправною бездіяльність виконавця, яка пов'язана з не розглядом заяви представника ОСОБА_1 від 23.12.2024 року у виконавчому провадженні № 75833516, зобов'язання вчинити певні процесуальні дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовської Олени Леонідівни щодо нерозгляду заяви представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Голосова Юрія Валерійовича від 23.12.2024 року у виконавчому провадженні №75833516.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів від дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Суддя В. К. Барвенко

Попередній документ

125014071

Наступний документ

125014073

Інформація про рішення:

№ рішення:	125014072
№ справи:	504/5337/24
Дата рішення:	27.01.2025
Дата публікації:	11.02.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Доброславський районний суд Одеської області
Категорія справи:	Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)