Справа №498/1965/24
Провадження по справі №2/498/104/25
22 січня 2025 року сел. Велика Михайлівка Одеська область
Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Чернецької Н.С.,
за участю секретаря судового засідання - Поліщук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України в сел. Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
15 листопада 2024 року до суду звернулись Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Мотивуючи свої вимоги тим що відповідно до умов договору позики №3971013 від 26 січня 2022 року ТОВ «Маніфою» надало відповідачу позику в розмірі 5000,00 грн., строк позики до 12 лютого 2022 року, з базовою процентною ставкою в розмірі 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою. Відповідач не виконала свої договірні зобов'язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за договором позики в сумі 27717,84 грн., в тому числі: позика - 5000,00 грн., заборгованість за відсотками - 22717,84 грн. 02 листопада 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 02-11/2022, за умовами якого ТОВ «Маніфою» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників ТОВ «Маніфою», в тому числі відносно боржника - відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 3971013 від 26 січня 2022 року. Внаслідок цього відповідач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним договором позики. На підставі викладеного позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним вище договором позики в сумі 27717,84 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
10 січня 2025 року представник відповідача надав відзив, де зазначив, що позов визнають частково, з наступних підстав: відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього на користь позивача відсотків за користування позикою в розмірі 19727,71 грн., та відповідно визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього на користь позивача суми тіла позики в розмірі 5000,00 грн. та відсотків за користування позикою в розмірі 2990,13 грн. 26.01.2022 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3971013, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. строком до 12.02.2022 року (17 днів), який було пролонговано до 13.03.2022 (на 30 днів) відповідно до додаткової угоди №1 від 11.02.2022 року, а відповідач зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти в розмірі 930,33 грн. (в рамках періоду з 26.01.2022 по 12.02.2022) та 2985,00 грн. (в рамках періоду з 12.02.2022 по 13.03.2022), а всього проценти на загальну суму 3915,33 грн., з яких відповідачем 11.02.2022 було сплачено 925,20 грн., що сторонами не заперечується, та самостійно відображено позивачем у своєму розрахунку. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до відповідача вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право позивача нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється. Права і інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує прострочення виконання зобов'язання. Позивач пред'являючи вимоги про стягнення позики, просить суд окрім тіла кредиту в розмірі 5000,00 грн., стягнути заборгованість як за відсотками в період дії договору (з 26.01.2022 по 13.03.2022) в розмірі 3910,20 грн., так і за відсотками поза межами строку дії договору (з 14.03.2022 по 31.10.2022) в розмірі 19727,71 грн., які не підлягають стягненню. Просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за відсотками в розмірі 19727,71 грн. Позовну заяву задовольнити частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн. відсотків за користування позикою в розмірі 2990,13 грн., а всього стягнути суму в розмірі 7990,13 грн. Стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.
15 січня 2025 року представником позивача надано відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання. Щодо нарахування відсотків: Згідно із п. 3.1.1 кредитного договору №3971013, проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно. Згідно із п. 3.2.1 договору, проценти на прострочену позику нараховуються у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором у розмірі, визначеному п. 2.5 Договору, за кожен день прострочення. Згідно із п. 3.10 кредитного договору №3971013, керуючись ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право нараховувати проценти відповідно до умов договору до дня повернення позики. Згідно із п. 4.4.2 договору №3971013, позичальник зобов'язаний повернути позику та сплатити нараховані проценти. Згідно із п. 8.3.6 кредитного договору №3971013, підписуючи цей договір позичальник підтверджує, що вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики. Отже, ОСОБА_1 свідомо уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов'язання та оцінити усі ризики у зв'язку з його прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо видачі коштів кредитного договору, а позивачем - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у свою чергу, доведено вказану вище заборгованість належним чином та достатніми доказами. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача зазначив наступне: розглянута справа має незначну складність, не викликала суспільного інтересу під час її розгляду, результат вирішення цієї справи не має вплинути на репутацію сторін, спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, законодавство у цій категорії справ є сталим і судова практика має ознаку єдності.
В судове засідання представник позивача не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач, представник відповідача в судове засідання не з'явились, у відзиві зазначили, що просять розглядати справу за відсутності відповідача та його представника.
Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд визнав за можливе провести розгляд справи у відсутність учасників справи, які належним чином повідомлені та про причини неявки суд не повідомили, заяв на відкладення розгляду справи до суду не направили.
З досліджених письмових доказів судом встановлено, що 26 січня 2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3971013 (далі - договір позики). Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронними підписами сторін, вчиненими одноразовими ідентифікатором.
Відповідно до розділу 1 договору позики дата укладення договору позики - день перерахування грошових коштів на картковий рахунок позичальника.
Строк дії договору - період, на який укладається договір позики, що починає обчислюватись з дати укладення договору позики і спливає через три місяці після спливу строку позики. Строк позики - період, протягом якого позика передається у власність позичальнику, визначений договором. Початковий строк позики визначається п. 2.3.4 договору. Разом з тим строк позики може бути продовжено шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди.
Параметри позики: тип позики - короткострокова, сума позики - 5000,00 грн., строк позики - до 12 лютого 2022 року (17 днів) (п. 2.3.4 договору позики).
У п. 2.4 договору позики врегульовано розмір процентів за користування позикою. Відповідно до п. 2.4.1 договору позики проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до додатку № 1 до договору позики. Згідно з п. 2.4.2 договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1,09450% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Відповідно до п. 2.4.3 договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Згідно з п. 2.4.4 договору позики базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою.
Згідно з п. 2.5 договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою.
Відповідно до п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 договору позики проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно. У межах строку позики проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до додатку № 1 до договору. У період прострочення позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, визначеною п. 2.4.4.
Згідно з п. 3.7 договору позики зобов'язання позичальника за договором вважаються виконаними в повному обсязі в момент зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позикодавця.
У п. 3.10 договору позики вказано, що, керуючись ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право нараховувати проценти відповідно до умов договору до дня повернення позики.
Згідно з п. 4.2.2 договору позики позикодавець має право з метою захисту своїх прав та інтересів укладати договори про відступлення прав вимоги або іншого договору щодо розпорядження товариством правом вимоги за цим договором (доручення, факторингу, тощо), з будь-якою третьою особою, та передавати персональні дані позичальника таким третім особам, без додаткового повідомлення позичальника про укладення такого договору та/або таку передачу.
У п. 8.1 договору позики сторони узгодили, що всі електронні документи, підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором, мають таку ж юридичну силу, як і власноруч підписані документи в паперовій формі та породжують права і обов'язки для сторін.
Відповідно до п. 8.8 та 8.10 договору позики сплив строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань. Недійсність окремих положень цього договору позики не тягне за собою недійсність договору в цілому.
В матеріалах справи також наявний паспорт позики та анкета клієнта - фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення, підписані сторонами в електронній формі шляхом накладення електронних підписів одноразовими ідентифікаторами
Згідно з інформацією ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», товариство, діючи на підставі договору на переказ коштів ФК-П-20/05-05 від 2020.07.08, здійснило успішний переказ коштів на суму 5000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua - 133662217.
11 лютого 2022 року сторони також підписали додаткову угоду № 1 до договору позики № 3971013 від 26 січня 2022 року. Додаток № 2 до договору позики підписано сторонами в електронній формі шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У додатку № 2 до договору позики вказані наступні дані: сума позики станом на дату укладення угоди - 5000,00 грн.; строк користування позикою за цією Додатковою угодою: до 13 березня 2022 року (30 днів), базова процентна ставка - 1,99000%.
З розрахунку заборгованості за договором позики № 3971013 від 26 січня 2022 року станом на 02.11.2022 року вбачається, що загальна сума заборгованості складає 27717,84 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 22717,84 грн. - проценти за користування позикою.
02 листопада 2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (фактор) було укладено договір факторингу № 02-11/2022.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-11/2022 від 02.11.2022 року ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором №3971013, в сумі 27717,84 грн., з яких: 5000,00 грн. загальна сума боргу за позикою; 22717,84 грн. проценти за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку та підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частина перша статті 1047 ЦК України визначає, що у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію » якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручного підпису.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідач позов визнав частково, аргументуючи це тим, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до відповідача вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право позивача нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється. Права і інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує прострочення виконання зобов'язання. Позивач пред'являючи вимоги про стягнення позики, просить суд окрім тіла кредиту в розмірі 5000,00 грн., стягнути заборгованість як за відсотками в період дії договору (з 26.01.2022 по 13.03.2022) в розмірі 2990,13 грн., так і за відсотками поза межами строку дії договору (з 14.03.2022 по 31.10.2022) в розмірі 19727,71 грн., які не підлягають стягненню.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Оскільки, відповідач не виконувала свої зобов'язання за договором позики, у неї виникла заборгованість. В подальшому, керуючись нормами закону та п. 4.2.2 договору позики, ТОВ «МАНІФОЮ» відступило своє право вимоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал» на підставі договору факторингу № 02-11/2022 від 02.11.2022.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. У цьому випадку, додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Щодо розміру та правомірності нарахування процентів, суд зазначає наступне.
За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України.
Статтею 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Пунктом 2.3. розділу 2 Договору позики № 3971013 від 26 січня 2022 року встановлено, зокрема, строк позики - до 12 лютого 2022 року (17 днів).
На підставі укладеною між сторонами додаткової угоди № 1 до договору позики строк позики продовжився на 30 календарних днів, до 13 березня 2022 року. Тобто, у даному випадку, нарахування передбачених договором процентів за користування позикою можливе лише до 13 березня 2022 року. Нараховані поза межами строку позики відсотки за користування такою позикою до стягнення з відповідача не підлягають.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17 та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 176/3645/14-ц.
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив за договором № 3971013 від 26 січня 2022 року 17 днів, який потім було продовжено ще на 30 днів. Доказів того, що позичальник і надалі ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Частиною 3 ст. 21 ЗУ Про споживче кредитування від 15.11.2016 року № 1734-VIII в редакції чинній на момент виникнення правовідносин визначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит № 3971013 від 26 січня 2022 року становить 4676,50 грн. (5 000/100х1,99000х47). При цьому, з урахуванням часткової сплати відповідачем цих відсотків за вказаним договором в сумі 925,20 грн., до сплати становить 3751,30 грн.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики підлягають частковому задоволенню в розмірі 8751,30 грн. (5000,00 грн. - сума позики, 3751,30 грн. - відсотки за користування позикою в межах строку договору). В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Позивачем при поданні позову понесено судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.
За правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної суми позову. Судом задоволено позовні вимоги на суму 8751,30 грн., що у відсотковому співвідношенні становить 31,6%, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 765,50 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Встановлено, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася відповідачу адвокатом Бурдега Ростиславом Володимировичем на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , виданому 30.12.2024 на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 30.12.2024 року.
Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду подано: ордер на надання правничої (правової ) допомоги, договір про надання правової допомоги №б/н від 30.12.2024 року, акт виконаних робіт.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги.
Враховуючи вищевикладене, відсутність належного підтвердження надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Оскільки відсутні належні, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, відтак у задоволенні заяви про їх стягнення необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової Компанії «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 203006140000026507007787719, банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1. корп. 28 , банк отримувача - АТ «Райффайзен Бпнк», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 3-й поверх) заборгованість за кредитним договором №3971013 від 26.01.2022 року в розмірі: 8 751,30 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3751,30 грн. - заборгованість за відсотками
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової Компанії «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 203006140000026507007787719, банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1. корп. 28 , банк отримувача - АТ «Райффайзен Бпнк», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 3-й поверх) судовий збір 765,50 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.С. Чернецька