07 лютого 2025 року м. Київ
Справа № 369/1642/24
Провадження: № 22-ц/824/3965/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Соколової В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Матюшка Вадима Володимировича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року, постановлену під головуванням судді Волчка А. Я.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Давидова Тетяна Миколаївна, про визнання недійсним шлюбного договору,
Короткий зміст обставин справи
У січні 2024 року до суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач), третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Давидова Тетяна Миколаївна (далі по тексту - приватний нотаріус Давидова Т. М.) , в якому просила визнати недійсним з дати укладення шлюбний договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 21 січня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Давидовою Тетяною Миколаївною.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Давидова Тетяна Миколаївна, про визнання недійсним шлюбного договору передано за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області (вулиця Соборна, 47, Гайсин, Вінницька область, 23700).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені позовні вимоги безпосередньо пов'язані із критерієм розмежування виключної підсудності, оскільки випливають із змісту шлюбного договору, укладеного відносно нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна, що є предметом спору, територіально не відноситься до Києво-Святошинського районного суду Київської області, тому суд першої інстанції дійшов висновку про передачу справи за підсудністю до належного суду, а саме до Гайсинського районного суду Вінницької області.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі адвокат Матюшко В. В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції обмежився лише п. 2 оспорюваного шлюбного договору, а саме майном, що зазначено у ньому, не прийнявши до уваги те, що в період перебування сторін у шлюбі відповідачем набуто у власність нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , місцем знаходження цього майна є Києво-Святошинський район Київської області. При цьому вказує, що вартість нежитлового приміщення значно перевищує сукупну вартість земельної ділянки та житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а отже справа підсудна Києво-Святошинському районному суду Київської області.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалами Київського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Незвіський Д. Я. в інтересах ОСОБА_2 вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про направлення справи за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області. Вказував, що шлюбний договір укладено між сторонами 21 січня 2021 року та стосувався він чітко визначеного майна сторін, в свою чергу, нежитлове приміщення, про яке вказує позивач, набуто відповідачем 20 жовтня 2021 року, тобто, після укладення спірного договору.
Ураховуючи те, що оспорюваний шлюбний договір стосується нерухомого майна, більша частка якого знаходиться в Гайсинському районі Вінницької області, вважає, що справа підсудна саме Гайсинського районного суду Вінницької області.
Позиція суду апеляційної інстанції
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Правила підсудності у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Як убачається з змісту позовної заяви предметом позову ОСОБА_1 є визнання недійсним з дати укладення шлюбного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого 21 січня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Давидовою Т. М.
Відповідно до пункту 1 шлюбного договору, даним договором чоловік та дружина врегульовують майнові відносини між ними, включаючи визначення правового режиму майна, набутого в період перебування у зареєстрованому шлюбі, визначення майнових прав та обов'язків кожного з подружжя, тощо.
Отже, вимоги про визнання шлюбного договору від 21 січня 2021 року стосуються нерухомого майна.
Згідно частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцем знаходження об'єкта, вартість якого є найвищою.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19), виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
За змістом висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №442/4490/18 (провадження №14-158 цс 19), позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (частина перша статті 30 ЦПК України).
Згідно п.2 шлюбного договору подружжя домовилося про те, що все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком та дружиною до реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім'я воно було придбане чи набуте. В тому числі:
житловий будинок АДРЕСА_2 , є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 ;
земельна ділянка площею 0,0884 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 ;
гараж (гаражний бокс) № НОМЕР_1 , ряд 13 в КБЕІГ «Конопляний», за адресою: м. Київ, вул. Конопянська, буд. 9, гараж НОМЕР_1 , є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3 шлюбного договору, все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбано та/або набуте чоловіком або дружиною після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє/ ім'я воно було придбано або набуто.
Все майно в тому числі рухоме і нерухоме, яке придбано та/або набуте чоловіком або дружиною після укладення даного договору, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім'я воно було придбано або набуто (п. 4 шлюбного договору).
Звертаючись із даним позовом до суду позивач вказувала, що 20 листопада 2021 року, в період перебування сторін у шлюбі, відповідачем набуто у власність нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого розпочалось у 2019 році, спір щодо цього майна підсудний Києво-Святошинському районному суду Київської області.
Глава 10 Сімейного кодексу України регулює умови укладення шлюбного договору.
Відповідно до положень Сімейного кодексу України об'єктом шлюбного договору є виключно майнова сторона шлюбних відносин, тобто, вже набутого майна та такого, що з'явиться у майбутньому.
Аналізуючи зміст умов договору, суд зауважує, що сторони погодили не лише обумовлене в п. 2 шлюбного договору майно, а й майно, що буде набуте ними після укладення договору, що оспорюється в даному судовому провадження, що не суперечить закону.
За встановлених обставин, доводи адвоката Незвіського Д. Я. в інтересах ОСОБА_2 про те, що умовами шлюбного договору від 21 січня 2021 року сторонами обумовлено виключно майно, що набуто на момент укладення договору не заслуговують на увагу.
Відповідно до змісту позовної заяви вимоги ОСОБА_1 стосуються майна, зокрема, нежитлового приміщення (торгово-офісноі будівлі), загальною площею 1260 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого на праві власності на ім'я ОСОБА_2 , оціночна вартість якого становить 104281345 грн 95 коп.; житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , вартість на дату набуття становить 50000 грн; земельної ділянки площею 0,0884 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , вартість на дату набуття становить 68000 грн.
Сукупна вартість житлового будинку та земельної ділянки є значно меншою ніж вартість нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , отже, ураховуючи положення ч.1 ст. 30 ЦПК України, суд доходить висновку, що дана справа підсудна Києво-Святошинському районному суду Київської області.
Однак суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, на викладене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що справа не підсудна Києво-Святошинському районному суду Київської області.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За наведених підстав, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням судового рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Матюшка Вадима Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
В. В. Соколова