Справа № 367/706/25
Провадження №1-кп/367/671/2025
Іменем України
31 січня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Ірпінського міського суду Київської області кримінальне провадження, відомості щодо якого 23.10.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111420000362, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
Ірпінським міським судом Київської області здійснюється розгляд кримінального провадження № 12024111420000362 від 23.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в якому ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 11.12.2024 відносно обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.02.2025 включно, з правом внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтоване тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на даний час не зменшилися та продовжують існувати, при цьому, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Зазначив, що в разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, обвинувачений ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконним шляхом підбурювати, вмовляти, залякувати та впливати на показання потерпілих, свідків, які ще не допитані безпосередньо в суді у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора та продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на більш м'який, що не пов'язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , виходячи із наступних підстав.
За правилами ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішень, зокрема, «Харченко проти України» від 10.02.2011, «Фельдман проти України» від 08.04.2010 неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
У рішенні від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини щодо застосування п. 3 ст. 5 Конвенції вказав, що після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того, ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у п. 3 ст. 5 Конвенції (п. 66 рішення від 09.01.2003 у справі «Шишков проти Болгарії», п. 40 рішення від 10.06.2008 у справі «Тейс проти Румунії»).
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 11 грудня 2024 року до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.02.2025 включно, з правом внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Так, при продовженні запобіжного заходу судом враховані ризики, що не зменшилися, а також обставини щодо тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, існування ризиків переховування від суду, незаконно впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.
На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою суд дійшов висновків, що вказані ризики суттєво не зменшились та не змінились.
Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, оскільки докази наявності міцних соціальних зв'язків обвинуваченого за місцем його проживання, в матеріалах справи відсутні. Також, надаючи оцінку даному ризику, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Також, суд враховує, що на даний час у кримінальному провадженні не допитані потерпілі та свідки, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, що вказує на існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, суд вважає наявним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися після розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці проживання, що у своїй сукупності свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, суд приходить до висновку про доведення прокурором обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
У свою чергу, твердження захисника ОСОБА_4 щодо можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Так, на переконання суду, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 та не убезпечить від настання ризиків, встановлених у судовому засіданні.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Підсумовуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд не вбачає підстав для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Залишаючи заставу в даному випадку, суд враховує конкретні обставини кримінального провадження, розмір інкримінованої завданої шкоди, майновий, сімейний стан та інші дані про обвинуваченого, ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 183,199,331 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 обчислювати з 31 січня 2025 року до 31 березня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка підлягає внесенню на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Київській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор №13».
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити з-під варти негайно після отримання та перевірки документу, що підтверджує внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що тримається під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1