28 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 466/8141/24 пров. № А/857/26266/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
за участю секретаря судового засідання - Демидюк О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2024 року у справі № 466/8141/24 (суддя Донченко Ю.В, м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,-
05 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася у Шевченківський районний суд міста Львова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, ДПП), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача серії 4АВ №6726458 від 25 липня 2024 року про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Зобов'язати Департамент патрульної поліції внести зміни до постанови серії 4АВ №06726458 від 25.07.2024 щодо визначення суб'єктом правопорушення ОСОБА_2 , який фактично керував транспортним засобом у момент вчинення правопорушення зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що вона взагалі не керувала вказаним автомобілем у постанові відповідача та не скоювала правопорушення, оскільки автомобілем керував її батько- ОСОБА_2 , яким 26.07.2024 року було сплачено штраф та подано заяву про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 279-3 КУпАП. Однак, відповідач відмовив у задоволенні такої заяви, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася у суд першої інстанції для захисту свої прав.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 09 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено.
Скасовано постанову поліцейського ДПП серія 4АБ №06726458 від 25 липня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій висловив прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тими, що 02.08.2024 року ОСОБА_2 за допомогою засобів поштового зв'язку звертався із заявою про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності відносно винесення постанови від 25.07.2024 року на позивача. Однак в силу приписів ст. 279-3 КУпАП, пункту 4 Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833 заява була подана ОСОБА_2 є такою яка подана без додержання вище зазначеного законодавства. Відповідно до пункту 4 Порядку заява про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності може подаватися особисто в письмовому вигляді до уповноваженого підрозділу Національної поліції, за умови ідентифікації особи, яка її подає, а також через офіційний вебсайт Міністерства внутрішніх справ за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису. Враховуючи вище викладене, відповідач вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09.09.2024 року у справі №466/8141/24 є таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, постановою Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 25 липня 2024 року серії 4АВ №06726458 позивачку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП за те, що близько 25.07.2024 року о 17.20 год. М 05 Київ-Одеса 35+352, зафіксовано транспортний засіб AUDI A8, н.з. НОМЕР_1 , водій, якого перевищив встановлені обмеження швидкості руху автотранспортних засобів на 20 км/год, чим порушив пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що 02 серпня 2024 року ОСОБА_2 через відділення поштового зв'язку звернувся до відповідача із заявою про визнання адміністративного правопорушення, яке було зафіксоване в автоматичному режимі, за вчинення якого відносно ОСОБА_1 Департаментом патрульної поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 4АВ №06726458 від 25 липня 2024 року та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності.. До заяви ОСОБА_2 додав копію паспорта та квитанцію про сплату штрафу.
13.08.2024 року Департамент патрульної поліції надав відповідь ОСОБА_2 на його звернення, у якою зазначив, що відповідно до статті 2793 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833 (далі - Порядок), особа, яка фактично керувала транспортним засобом на момент учинення правопорушення, протягом 20 календарних днів з дня вчинення правопорушення або з дня набрання постановою в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, законної сили може звернутися особисто до уповноваженого підрозділу Національної поліції із заявою про визнання зазначеного факту правопорушення та надання згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності (далі - заява), надавши квитанцію про сплату штрафу.
Згідно з пунктом 4 Порядку така заява може подаватися особисто в письмовому вигляді до уповноваженого підрозділу Національної поліції, за умови ідентифікації особи, яка її подає, а також через офіційний вебсайт Міністерства внутрішніх справ за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису. Вашу заяву подано без дотримання вимог пункту 4 Порядку за допомогою засобів поштового зв'язку, що не передбачено вимогами Порядку.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 звертаючись до Департаменту патрульної поліції із заявою не дотримався вимог пункту 4 Порядку, тому відсутні підстави для зміни суб'єкта правопорушення в постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, від 25.07.2024 серії 4АВ № 06726458.
Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду першої інстанції з вимогою про її скасування відносно неї справи про адміністративне правопорушення. Крім того, позивач також просила зобов'язати відповідача внести зміни до постанови серії 4АВ №06726458 від 25.07.2024 щодо визначення суб'єктом правопорушення ОСОБА_2 , який фактично керував транспортним засобом у момент вчинення правопорушення зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт реєстрації автомобіля за позивачем, не є підставою притягнення її до відповідальності, оскільки вина безпосередньо ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП відповідачем не доведена.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом частини другої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно з пунктом 12.9. б ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини першої статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 279-1 КУпАП визначено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, приписи статті 279-3 КУпАП України передбачають можливість звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Отже, з вищевикладених імперативних приписів КУпАП України, відповідальна особа звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у випадку якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Аналогічні приписи містить Порядок звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833 (далі - Порядок), згідно з пунктом 4 якого заявник подає заяву особисто в письмовому вигляді українською мовою (заповнюється машинодруком або від руки розбірливо без виправлень) за умови його ідентифікації та незалежно від місця реєстрації безоплатно до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції. Типовий зразок заяви розміщується на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції.
Заява також може бути подана через офіційний веб-сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Таким чином, законодавством передбачено лише два можливих способи звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції - особисто до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції або через офіційний веб-сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.
В той же час, позивач не надає суду жодних доказів дотримання нею умов звільнення від адміністративної відповідальності, як власника вказаного автомобіля, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями ст.279-3 КУпАП, і не посилається на факт вчинення дій, які, згідно із цією статтею, необхідно було вчинити для звільнення її від відповідальності.
Крім того, матеріли справи не містять доказів не можливості звернення ОСОБА_3 особисто до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції або через офіційний веб - сайт МВС, особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, документа (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
З огляду на наведене, суд апеляційної дійшов до висновку, що спірна постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 243, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2024 року у справі № 466/8141/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 07 лютого 2025 року.