07 лютого 2025 року справа № 580/7598/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
01.08.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Макеєва Валерія Федоровича з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 3 червня 2024 року № 0446957-2407-2301-UA71080490000022110 про сплату ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023-й рік в розмірі 123 956,7 грн.
Також просить стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати в розмірі 5 000 грн 00 коп.
Обгрунтовуючи позовну заяву, представник вказав, що ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого згідно КВЕД 23.19 є «Виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних». Позивач є власником цеху з виготовлення виробів зі скла та складу загальною площею 3657 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У червні 2024 року ГУ ДПС у Черкаській області винесло податкове повідомлення-рішення № 0446957-2407-2301- UA71080490000022110, яким позивачу визначено зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023-й рік в розмірі 123 956,70 грн. Об'єктом оподаткування відповідач визначив саме зазначений цех. Спірне податкове повідомлення-рішення вважає незаконним та посилається на те, що в розумінні пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення промислових підприємств. Отже, будівля цеху, яка належить позивачу на праві власності та використовується в підприємницькій діяльності, пов'язаної з виробництвом й обробленням інших скляних виробів, у тому числі технічних, є будівлею промисловості, а тому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За таких обставин вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, наданому до суду 17.01.2025, зазначив, що станом на 03.06.2024 в режимі «Реєстр об'єктів житлової нерухомості» розділу «Плата за нерухомість» ІКС «Податковий блок» у приватній власності ОСОБА_1 перебувають об'єкти житлової нерухомості: Тип об'єкта: нежитлове приміщення, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації права власності 14.10.2014, загальна площа 3700,2 кв. м. Відповідно сформовано ППР від 03.06.2024 № 0446957-2407-2301-UA71080490000022110 на суму 123 956,70 грн. Указує, що ОСОБА_1 відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПКУ не звертався із письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі якщо власник нерухомості передає в оренду нерухомість, як житлову (квартиру, будинок тощо), так і нежитлову (склад, магазин, виробниче приміщення) податок на нерухомість сплачує власник нерухомості відповідно до норм чинного законодавства. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Отже, вказує відповідач, об'єкти нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, не визначені підпунктом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ як об'єкти нерухомості, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Тому вважає, що податкове повідомлення-рішення від 03.06.2024 № 0446957-2407-2301-UA71080490000022110 винесено правомірно. З указаний підстав просив відмовити у задоволенні позову.
З'ясувавши доводи сторін, викладені у заявах по суті, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності - Код КВЕД 23.19 «Виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 8-9).
Позивач є власником цеху з виготовлення виробів зі скла та складу, загальною площею 3657 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а. с. 11).
03.06.2024 Головне управління ДПС у Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України винесло податкове повідомлення-рішення № 0446957-2407-2301-UA71080490000022110, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у сумі 123 956,70 грн, об'єкт оподаткування - нежитлове приміщення, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації права власності 14.10.2014, загальна площа 3700,2 кв. м.
Не погодившись із таким рішенням контролюючого органу, позивач в особі свого представника звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі фактичним обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з ст. 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки запроваджено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набув чинності з 01.01.2015.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.
За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
У спірних правовідносинах предметом розгляду є правомірність винесення Головним управлінням ДПС у Черкаській області податкового повідомлення-рішення від 03.06.2024 № 0446957-2407-2301-UA71080490000022110, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у сумі 123 956,70 грн.
При цьому, суть цього публічно-правового спору зводиться до перевірки доводів позивача про те, що належне йому на праві власності майно відповідає ознакам вимоги пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, а отже позивач має право на податкову пільгу та звільняється від обов'язку щодо нарахування та сплати ПНМ.
Так, згідно свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на праві власності належить цех з виготовлення виробів зі скла та склад загальною площею 3657 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України)
Згідно з частиною першою підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже відповідно до змісту підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, не підлягає нарахуванню на об'єкт нерухомості за одночасної наявності трьох обов'язкових умов:
1) таким об'єктом нерухомості мають бути будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
2) такий об'єкт нерухомості має використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;
3) такий об'єкт нерухомості не повинен здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Щодо віднесення спірного об'єкту нерухомого майна - цеху з виготовлення виробів зі скла та складу, загальною площею 3657 кв. м, який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна, 173/6 до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, суд врахував таке.
Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі ДК БС) затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 та є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Такий Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 був чинний до 01.01.2024, оскільки пунктом 2 наказу Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» скасовано національний класифікатор ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель та споруд», затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.
Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.98 № 971 «Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року».
ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів.
До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.
Одиницею класифікації в класифікаторі в основному є окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо). Для комплексних будівель, що складаються з декількох будівель, кожна будівля може класифікуватися окремо.
Отже згідно вказаного класифікатора, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Так, класифікація будівель та споруд містить код 125 «Будівлі промислові та склади», який містить код 1251 «Будівлі промислові», який включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.
Код 1251 «Будівлі промислові» містить такі підкатегорії:
1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»;
1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»;
1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»;
1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»;
1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»;
1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»;
1251.7 «Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»;
1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»;
1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Верховний Суд в постанові від 28.05.2020 у справі № 826/1338/17 зазначив, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Національний класифікатор України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 прийнято та надано чинності на підставі наказу Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457.
Так, класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.
Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.
Об'єктами класифікації у КВЕД є види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців (далі - суб'єкти), що їх на вищих рівнях класифікації групують у галузі.
Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Переробна промисловість - усі види економічної діяльності, віднесені до секції C «Переробна промисловість». До неї належать як кустарно-ремісничі промисли, так і серійне виробництво. Використання машин і устатковання для виконання економічної діяльності характерне не тільки для секції C.
Згідно структурної класифікації видів економічної діяльності у секції С Переробна промисловість є виробництво скла та виробів зі скла, що міститься в розділі 23 «Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції».
Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Як визначено підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України основна діяльність суб'єктів господарювання, які використовують об'єкт нерухомості за призначенням у господарській діяльності, має класифікуватися у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, а саме: B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Суд встановив, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД - 23.19 «Виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних».
Так, код 23.19 «Виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних» входить до секції С «Переробна промисловість», підкатегорія 23 «Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції».
Таким чином, об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належать позивачу на праві власності та за який нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, є будівлею промисловості, віднесеною до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Що стосується другої умови, за якої податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, не підлягає нарахуванню на об'єкт нерухомості в разі використання такого об'єкту за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, то суд зазначає таке.
Основна діяльність ФОП ОСОБА_1 класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010. Однак, позивач не надав суду доказів здійснення господарської діяльності як суб'єкта господарювання, як визначено вимогами пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, позивач не надав доказів того, що здійснює господарську діяльність як суб'єкт господарювання у розумінні вимог податкового законодавства, оскільки ним не було надано відповідних доказів на підтвердження зворотного. Враховуючи зазначене, здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 на зазначеному об'єкті не підтверджується.
Таким чином, позивач, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не підтвердив факту безпосереднього використання ним зазначеного вище об'єкту нерухомості у власній господарській діяльності.
Що стосується третьої умови, за якої податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, підлягає нарахуванню лише на об'єкт нерухомості, який не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку, то з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами в цій частині відсутній, позаяк відсутня податкова інформації щодо здачі ФОП ОСОБА_1 в оренду, лізинг іншим суб'єктам господарювання спірного об'єкта оподаткування.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Виходячи із системного тлумачення норм ПК України, необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об'єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об'єкти за функціональним призначенням.
Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 440/359/20 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховується судом.
За таких встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Таким чином суд вважає, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2024 № 0446957-2407-2301-UA71080490000022110.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов'язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконав та довів правомірність та законність його рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО