07 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14627/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
05 грудня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради (надалі - відповідач, КП "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради"), у якій позивач просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Комунального підприємства “Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради», внесене до акту №909/5 огляду медико-соціальною експертною комісією від 09.10.2024 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №534909 від 09.10.2024, щодо встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності;
2) зобов'язати Комунальне підприємство “Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» повторно провести огляд ОСОБА_1 на предмет встановлення їй II групи інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 09.10.2024 КП "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" вперше проведено огляд ОСОБА_1 та за його результатами складено акт огляду медико-соціальною експертною комісією та визнано позивача особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково. Вважаючи, що має право на встановлення їй II групи інвалідності, позивач звернулась із заявою про переогляд та була повторно оглянута обласною МСЕК, якою підтверджено правильність встановлення їй ІІІ групи інвалідності безстроково. Не погоджуючись із рішенням Комунального підприємства “Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» про встановленням їй ІІІ групи інвалідності позивач звернулась до суду з даним позовом
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/14627/24. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24 грудня 2024 року до суду надійшли пояснення Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" /а.с. 53-54/, у яких зазначено, що 22.11.2024 медико-експертна справа ОСОБА_1 була направлена до Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" м. Дніпро, яка знаходиться на розгляді на час подання цих пояснень до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року витребувано від Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України": 1) засвідчену належним чином копію медико-експертної справи ОСОБА_1 ; 2) засвічену належним чином копію рішення, прийнятого стосовно ОСОБА_1 (у разі прийняття такого рішення) та встановлено п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання зазначених документів до суду.
06 лютого 2025 року до суду від Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради надійшла засвідчена копія медико-експертної справи ОСОБА_1 /а.с. 71-117/.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення сторони, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
02.08.2024 КП "ЦПМСД №2 ПМР" оформлено ОСОБА_1 направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) вих. №1741 від 20.09.2024 /а.с.93/.
Медико-соціальною експертною комісією проведено огляд ОСОБА_1 та за його результатами складено акт №909/5 огляду медико-соціальною експертною комісією від 09 жовтня 2024 року /а.с. 85-92/, у п.30.4 якого зазначено: група інвалідності третя; п. 30.5 причина інвалідності - загальне захворювання; п.30.6 - інвалідність встановлена безстроково /зворот а.с. 87/.
ОСОБА_1 не погодилася з рішенням комісії та звернулася до голови спеціалізованої неврологічної МСЕК ОСОБА_2 із заявою від 09.10.2024 /а.с. 81/, в якій просила направити її документи на конфліктну МСЕК. Вказана заява надійшла до спеціалізованої неврологічної медико-соціальної експертної комісії 09.10.2024 за вх.№170, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на заяві позивача /а.с. 81/.
Медико-соціальною експертною комісією повторно проведено огляд ОСОБА_1 та за його результатами складено акт №2535 огляду медико-соціальною експертною комісією від 18 листопада 2024 року /а.с. 77-80/, у п.30.4 якого зазначено: група інвалідності пов. третя; п. 30.5 причина інвалідності - загальне захворювання; п.30.6 - інвалідність встановлена безстроково /зворот а.с. 79/.
ОСОБА_1 не погодилася з рішенням комісії та звернулася до голови обласної МСЕК із заявою від 18.11.2024 (вх.№372) /а.с. 76/, у якій просила направити її на дообстеження до Українського державного науково-дослідного інституту експертизи.
Листом Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" від 20.11.2024 вих.№1983 /а.с. 75/ надіслало ОСОБА_1 згідно заяви направлення до неврологічного відділення Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" м. Дніпро з 23 грудня 2024 року /а.с. 74/. У листі від 20.11.2024 вих.№1983 зазначено, що у разі неявки ОСОБА_1 до Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" м. Дніпро документи будуть розглянуто заочно.
Листом Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" м. Дніпро від 28.01.2025 вих.№218/01-16 на адресу департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної військової адміністрації направив медико-експертні справи пацієнтів з Полтавської області, згідно з додатком, що були скеровані Обласним центром МСЕ на госпіталізацію у 2024 році /а.с. 73/. У листі також зазначено, що пацієнти на госпіталізацію не зв'явились.
У додатку №1 до листа від 28.01.2025 вих.№218/01-16 /зворот а.с 73/ зазначено у п.1 № справи 2535, ОСОБА_1 , 1956 року народження, "невро".
Позивач ОСОБА_1 не погодилася з рішенням відповідача щодо встановлення їй третьої групи інвалідності та звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 875-XII інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю (частина друга статті 3 Закону №875-XII).
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України" від 06.10.2005 №2961-IV (далі - Закон №2961-IV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовдіносин).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Частинами першою та другою статті 7 Закону №2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Частиною восьмою статті 7 Закону №2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають:
групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;
види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров'я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);
причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;
ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 12 статті 7 Закону №2961-IV).
Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕК) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом пункту 3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (пункт 4 Положення про МСЕК).
Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕК міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.
Пунктом 12 Положення про МСЕК передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.
Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до пункту 19 Положення про МСЕК комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За приписами пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Згідно з пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії згідно з цим Положенням.
Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням протягом п'яти місяців з перервою за останні 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.
Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.
Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №157-5/о "Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 №577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров'я.
Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про МСЕК).
Так, Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 №561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033 (далі - Інструкції №561, чинна на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.4 Інструкції №561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка обов'язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
- обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
- обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
- обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
- обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
- обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
- обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
- обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Як встановлено з матеріалів справи, за результатами медичного обстеження експертним рішенням спеціалізованої неврологічної МСЕК, що зафіксоване в акті огляду МСЕК від 09.10.2024 р. № 909/5 (форма первинної облікової документації № 157/о, затверджена наказом МОЗ України від 30.07.2012 р. № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 р. за № 1509/21821) /а.с. 85-92/, ОСОБА_1 видана довідка серія 12ААГ № 534909 (форма первинної облікової документації № 157-1/о, затверджена наказом МОЗ України від 30.07.2012 р. № 577), якою ОСОБА_1 встановлено вперше III групу інвалідності із загальних захворювань з 20.09.2024 безстроково /а.с. 31/.
У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення (пункт 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).
Позивач не погодилася зі встановленою ІІІ групою інвалідності та оскаржила її до обласної МСЕК.
18.11.2024 позивач оглянута обласною МСЕК та за його результатами складено акт №2535 огляду медико-соціальною експертною комісією від 18 листопада 2024 року /а.с. 77-80/, у п. 30.4 якого зазначено: група інвалідності пов. третя; п. 30.5 причина інвалідності - загальне захворювання; п.30.6 - інвалідність встановлена безстроково /зворот а.с. 79/.
Позивач вважає, що має захворювання Паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами, що дає їй право на встановлення ІІ групи інвалідності.
Відповідно до Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 р. № 10, який був чинний на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, до групи інвалідності III відноситься Паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з помірно вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами. Тоді як до групи інвалідності II відноситься Паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами.
Отже, залежно від класифікації (помірно вираженого чи вираженого) сукупності акінетико-ригідного, дискінетичного та постурального синдромів Паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму відноситься до певної групи інвалідності.
Зміст медичної документації, що надавалася до МСЕК та до обласної МСЕК (виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, консультативні виписки спеціалістів, інші) не містить саме такого діагнозу "Паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами".
Вираженість акінетико-ригідних, дискінетичних та постуральних синдромів оцінюється шляхом вивчення документів, опитування хворого, об'єктивним обстеженням та оцінкою стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії, зокрема, лікарями за відповідними спеціальностями.
Пункт 24 Положення передбачає, що в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
ОСОБА_1 звернулася до голови обласної МСЕК із заявою від 18.11.2024 /а.с. 76/, у якій просила направити її на дообстеження до Українського державного науково-дослідного інституту експертизи.
Обласна МСЕК прийняла рішення направити заявника і медико-експертну справу до неврологічного відділення Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України").
Проте позивач не погодилася на проведення відповідного медико-експертного обстеження та до ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" не з'явилася.
Суд зазначає, що у разі не згоди позивача із висновками МСЕК щодо встановлення таким групи інвалідності, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Також суд зазначає, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі №280/4820/19.
Із урахуванням вищевикладеного, суд не може підтвердити наявність/відсутність у позивача Паркінсонівського синдрому внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму з вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами, а також неконкретизоване гінекологічне онкозахворювання, що призводить до інвалідності, на наявності та неврахуванні яких наполягає позивач, оскільки таке встановлення могло бути вчинене тільки в межах існуючих медичних процедур і саме з цією метою ОСОБА_1 в межах процедури розгляду її апеляції було направлено обласною транспортно-радіологічною МСЕК до ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України", так як саме ця установа мала можливість, повноваження та виключну компетенцію встановити чи спростувати перелік стверджуваних ОСОБА_1 захворювань та розладів здоров'я, проте позивач відмовився від проведення медико-експертного обстеження. Поважних причин для відмови у медичному обстеженні позивачем не наведено.
Обставин порушення відповідачем встановленої процедури в межах даної справи позивачем не наведено та судом не встановлено.
Слід зазначити, що доводи про наявність у позивача гінекологічного онкозахворювання з посиланням на консультативний висновок лікаря-гінеколога від 09.10.2024 є необґрунтованими, оскільки у цьому документі як результат функціонального, рентгенологічного та інших спеціальних досліджень вказана виключно рекомендація динамічного нагляду онкогінеколога /а.с. 39/, матеріали медико-експертної справи не містять медичної документації щодо гінекологічного онкозахворювання, а позивач не зазначає конкретного діагнозу гінекологічного онкозахворювання, що призводить до інвалідності.
Підсумовуючи все викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Комунального підприємства “Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради», внесене до акту №909/5 огляду медико-соціальною експертною комісією від 09.10.2024 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №534909 від 09.10.2024, щодо встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності, та зобов'язання Комунального підприємства “Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» повторно провести огляд ОСОБА_1 на предмет встановлення їй II групи інвалідності, - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; пу. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29).
Підстави для стягнення за користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-9, 72, 77, 90, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради (вул. Миколи Дмитрієва, 7, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 41467163) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Сич