07 лютого 2025 року м.Київ №755/19563/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області, третя особа: Управління міграційної поліції Головного управління національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Дніпровського районного суду м. Києва 18.11.2021 надійшла позовна заява громадянина Сирійської Республіки ОСОБА_1 до ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області, третя особа: Управління міграційної поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення про заборону в'їзду в Україну.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про заборону в'їзду на територію України є необґрунтованою та безпідставною, оскільки позивач не має зобов'язань перед третіми особами в Україні, не є підозрюваним, обвинуваченим або підсудним у вчиненні злочину. Стверджує, що покладені в основу рішення обставини та описані у поданні загрози про те, що дії позивача загрожують національній безпеці України та громадському порядку, несуть загрозу економічним відносинам власності як визначальної складової економічної безпеки держави та суспільства України, є припущенням та уявним формулюванням вигаданої загрози, що свідчить про те, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області порушує принцип невинуватості, оскільки будь-яких відомостей про те, що позивач займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку та здоров'ю населення України не надано. Наполягає, що в законний спосіб отримав право на отримання посвідки на тимчасове місце проживання, з метою здійснення господарської діяльності зареєстрував підприємство, звітував до органу ДПС. Також ним укладено шлюб з громадянкою України, має зареєстроване місце проживання у орендованій квартирі, не переховується від жодного національного органу поліції.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на те, що згідно ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну. Так, відповідно до зазначеної норми в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю. Стверджує, що оскаржуване рішення було винесено на підставі листа Управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві, яке є обґрунтованою підставою вважати, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці, громадському порядку та національним інтересам України, у зв'язку з чим, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області правомірно прийняло спірне рішення про заборону в'їзду строком на три роки.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.11.2021 адміністративну позовну заяву громадянина Сирійської Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області, третя особа: Управління міграційної поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення про заборону в'їзду в Україну - передати за підсудністю на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 15.02.2022 справу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
20.09.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.09.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 справу прийнято до провадження у порядку спрощеного провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином Сирійської Республіки, що підтверджується копією паспорта.
20.11.2019 позивач отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 терміном дії до 26.09.2020.
ОСОБА_2 є засновником ТОВ "Екстрім Голд" (код ЄДРПОУ 43239946).
19.08.2020 ним укладено шлюб з громадянкою України ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
Позивач зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1 ., що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання.
До ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшло подання від Управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві вих. № 1150/125/20/01-2021 від 19.07.2021 щодо вирішення питання про заборону в'їзду Джабер Ахмат строком на 3 роки, в якому вказано, що за результатами реалізації оперативної інформації встановлено громадянина Сирійської Республіки ОСОБА_2 , який за наявною оперативною інформацією прибув до України з метою налагодження функціонування схеми незаконного переправлення іноземних громадян на територію України, шляхом виготовлення та використання підроблених документів та причетний до схеми легалізації іноземців-вихідців з країн міграційного ризику.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Екстрім Голд" (код ЄДРПОУ 43239946) господарську діяльність не здійснює.
Порушує правила перебування в Україні, не має постійного місця проживання, не працевлаштований, що є підстави вважати, що його дії загрожують національній безпеці України та громадському порядку, несуть загрозу економічним відносинам власності як визначальної складової економічної безпеки держави та суспільства України.
За результатами подання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області прийняло рішення від 29.07.2021 про заборону в'їзду на територію України громадянину Сирійської Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на три роки.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст. 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
- якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
- якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
Порядок прийняття відповідачем та його територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначає Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2014 р. за № 25/24802 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до пункту 4 Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Відповідно до пункту 5 Інструкції після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем наявності підстав для припущень, що перебування на території України позивача може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку.
У відповідності до вищезазначених приписів п. 4 Інструкції, рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
За змістом наявних у матеріалах адміністративної справи, подання про заборону позивачу в'їзду ґрунтувалось на наявності інформації щодо можливої причетності позивача до вчинення злочину. Жодної конкретизації такої інформації та джерел її походження суду надано не було.
Відомості щодо причетності громадянина Сирійської Республіки ОСОБА_2 , який за наявною оперативною інформацією прибув до України з метою налагодження функціонування схеми незаконного переправлення іноземних громадян на територію України, шляхом виготовлення та використання підроблених документів та причетний до схеми легалізації іноземців-вихідців з країн міграційного ризику суду не надано.
Також, доказів того, що позивач порушує правила перебування в Україні, не має постійного місця проживання, його дії загрожують національній безпеці України та громадському порядку, несуть загрозу економічним відносинам власності як визначальної складової економічної безпеки держави та суспільства України, відсутні.
Натомість, позивачем надано суду докази того, що ТОВ "Екстрім Голд" (код ЄДРПОУ 43239946) подавало звітність до ДПС України.
Отже, відповідачем не було надано жодних доказів встановлення щодо позивача підстав для заборони в'їзду в Україну, як і не було повідомлено жодних джерел походження інформації щодо позивача, що в свою чергу унеможливлює здійснити аналіз такої інформації.
Суду не надано доказів, що позивач притягувався до кримінальної відповідальності, в розшуку, під слідством та судом в Україні не перебуває, обставин, які б забороняли б примусове повернення з України в країну походження чи третю країну відповідно до статті 31 Закону №3773 не виявлено.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу в розмірі 13500,00 грн, суд зазначає таке.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зазначає, що від відповідача не надходили клопотання щодо зменшення розміру правової допомоги.
Дослідивши клопотання позивача про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.
Так, 05.11.2021 року між Адвокатським об'єднанням "МІРЛЄКС" в особі Керуючого партнера Аль-Атті І.В. (виконавець) та Джабер Ахмадом (замовник) укладено договір №05/11/1 про надання правової допомоги.
Згідно пп. 1.1 вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику у відповідності до умов договору, правову допомогу з юридичних питань, які цікавлять замовника, а замовник зі свого боку зобов'язаний прийняти вказані послуги та своєчасно їх оплатити.
Згідно п. 4.1.1. сторони домовились, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.1. Договору замовник сплачує виконавцю городу в розмірі визначеною додатком № 1 до цього Договору протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного договору .
Оплата підлягає перерахуванню Замовником на розрахунковий чи картковий рахунок навця або внесенню готівкою в касу Виконавця.
У разі необхідності, за попередньою домовленістю між сторонами, Замовник оплачує виконавцю витрати Виконавця, необхідні для виконання його обов'язків за цим Договором, сені в інтересах Замовника (обов'язкові платежі, витрати на відрядження, тощо). Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково без укладення письмових додаткових угод.
За результатами надання правової допомоги складається акт приймання передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої виконавцем правової допомоги і її вартість. Акт надсилається Замовнику факсимільним зв'язком поштою.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №05/11/1 від 05.11.2021 у випадку задоволення позовної заяви та скасування рішення від 29 липня 2021 року ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області про заборону в'їзду в Україну громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , замовник сплачує гонорар успіху у розмірі 13 500 ( тринадцять тисяч п'ятсот) гривень.
09.11.2021 позивачем здійснено оплату послуг адвокатського об'єднання "МІРЛЄКС", що підтверджується меморіальним ордером №@2PL466006 від 09.11.2021.
Крім вищевказаних доказів до позовної заяви представником позивача додано також копію ордеру на надання правової допомоги серії ЧК №75278 від 05.11.2021 та копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000815 від 11.10.2017 на ім'я Аль-Атті І.В.
Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, а також і зміст наданих послуг за вищенаведеним розрахунком наданих послуг, суд приходить до висновку, що визначення їх обсягу і розміру у загальній сумі 13500,00 грн відповідає критеріям розумності та обґрунтованості.
Враховуючи викладене, на користь позивача слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на правову допомогу в розмірі 13500,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 29.07.2021 року про заборону в'їзду в Україну громадянину Сірійської Арабської Республіки: ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 3 роки.
Стягнути на користь ОСОБА_8 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ - 42552598, вул.Березняківська, 4-А, м.Київ, 02152).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.