07 лютого 2025 року справа №640/9949/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 прийнято адміністративну справу №640/9949/22 суддею Шевченко А.В.
Згідно з ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до наказу голови суду від 13 лютого 2024 року № 1-ктр/гс «Про надання соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку Шевченко А.В. », частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року (з наступними змінами і доповненнями), Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 26.11.2010 року (з наступними змінами і доповненнями), з метою додержання процесуальних строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, проведено повторний автоматизований розподіл справи №640/9949/22, за результатами якого, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою суду від 22.05.2024 справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позову позивач вказав, що наказом №148 о/с від 19.09.2018 його було звільнено з військової служби, при цьому при звільненні зі служби йому не було виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Зазначив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду міста від 23.05.2020 у справі № 320/4650/20 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити йому належну грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Водночас, позивач пояснив, що фактично виплату вказаної компенсації йому було здійснено 23.06.2022, відтак на його думку підлягає стягненню з відповідач на його користь середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 19.10.2018 по 23.06.2022.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України не скористався, із відзивом на позовну заяву до суду не звернувся.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з витягом з наказу т.в.о. командувача Національної гвардії України (по стройовій частині) генерал - лейтенанта ОСОБА_3 , №219 від 19.10.2018, майора ОСОБА_1 , старшого офіцера служби сумісності з військовими структурами НАТО відділу стратегічного і середньострокового планування та сумісності з військовими структурами НАТО оперативного управління штабу Головного управління НГУ звільненого з військової служби у запас відповідно до пункту «б» (за станом здоров?я) пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» наказом командувача Національної гвардії України №148 о/с від 19.09.2018 у запас.
На момент звільнення відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2017 по 2018 роки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Nє 3551-XII від 22.10.1993.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року по справі №320/4650/20 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористані календарні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.10.2018.
Зобов?язано ГУ Національної гвардії України нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 19.10.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року по справі №320/4650/20 виконано добровільно 23.06.2022 шляхом зарахування належної до виплати суми на картковий рахунок ОСОБА_1 .
На думку позивача, Головне управління Національної гвардії України має обов'язок виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, - з 19.10.2018 по 23.06.2022.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Водночас, слід зауважити, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільнені військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішення питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладено Верховним Судом у постановах від 10.05.2019 у справі № П/811/276/16, від 31.10.2019 у справі № 828/598/17, від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору ті відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 13.05.2020 у справі №810/451/17.
Матеріалами справи підтверджується, що у даному випадку відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні та не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані додаткової відпустки як учаснику бойових дій в день його виключення зі списків особового складу частини.
Водночас, судом встановлено, що грошова компенсація за невикористані додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 16515,11 грн виплачена позивачу 23.06.2022, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача.
Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем був проведений не не у день звільнення з військової служби, а 23.06.2022, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо своєчасної виплати позивачу, тобто в день його виключення зі списків частини, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо своєчасної виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Зобов'язати Головне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 19.10.2018 по 23.06.2022.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.