06 лютого 2025 року №320/28642/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України з вимогами зобов'язати Державну міграційну службу України оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечка) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб для участі у ньому.
На обґрунтування позовних вимог законний представник позивача вказала, що чинним законодавством України передбачено, що для оформлення та отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, особі, яка досягла 16-річного віку, необхідно звернутися до суду з позовом (в порядку адміністративного судочинства відповідно до статті 19 КАС Країни) про зобов'язання Державної міграційної служби України оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та отримати рішення суду. Вказала, що відсутність відповідного рішення суду є підставою для відмови у видачі паспорта відповідного зразка особі.
Відповідач надав до суду відповідь на відзив, у якому проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. Вказав, що передумовою для захисту адміністративним судом прав особи є встановлення факту порушення прав такої особи. Наголосив на тому, що адміністративне судочинство спрямоване саме на захист порушених прав особи у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення чи вчинення дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Зауважив на тому, що особа, яка має на меті отримати паспорт громадянина України, в тому числі зразка 1994 року у вигляді книжечки, повинна звернутись із заявою про оформлення документів, що посвідчують особу до територіального органу ДМС за місцем проживання разом із визначеними законодавством документами. Проте, позивач не звертався до територіального органу ДМС за місцем свого проживання із заявою про оформлення документів, що посвідчують особу, у зв'язку із досягненням 16-річного віку, та не отримував від органу ДМС відмови у оформленні та видачі такій особі паспорта громадянина України, зразка 1994 року у вигляді книжечки, оскільки іншого позивачем доведено не було.
Крім того, відповідач надав до суду додаткові пояснення, у яких зауважив на тому, що до завдань ДМС України не входить оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки, а оформленням та видачою вказаного документа займається саме територіальний підрозділ ДМС за місцем проживання особи, яка має на меті отримати такий документи та повинна звернутись до такого органу із відповідною заявою та додатками.
Позивач подала до суду відповідь на відзив, у якій проти доводів відповідача заперечував та вказав, що звернення позивача до із даним позовом про зобов'язання ДМС України оформити та видати йому паспорт громадянина України зразка 1994 року до суду адміністративної юрисдикції, відповідає нормам чинного законодавства України та є необхідним для реалізації його права.
Також, позивач подала до суду письмові пояснення, у яких наголошувала на тому, що відповідно до положень абзацу 3 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Згідно із п. 1 Розділу 3 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) зобов'язані подати рішення суду разом із заявою та іншими документами, передбаченими даною правовою нормою.
Позивач стверджує, що подача рішення суду про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року до органу Державної міграційної служби України є обов'язковою для оформлення паспорта особи, яка досягла 16-річного віку, а не подання такого судового рішення є підставою для відмови у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.
Вважає, що за вказаних обставин, твердження відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки із визначеним законом пакетом документів, а отже право позивача не порушувалось і тому не підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства - є безпідставним та необґрунтованим, таким, що суперечить вищевказаним правовим нормам та самій правовій природі зобов'язання суб'єкта владних повноважень передбачених ст.19 Конституції України, оскільки заява позивача про видачу паспорта зразка 1994 року без долучення відповідного рішення суду не підлягала би задоволенню з підстав не подання усіх необхідних документів, передбачених чинним законодавством України.
Крім того, позивач подала до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області. Дане клопотання обґрунтоване тим, що відповідач у своїх додаткових поясненнях вказав, що належним відповідачем є територіальний підрозділ ДМС. Таким чином, позивач вважає, що враховуючи позицію ДМС України необхідно залучити до участі у справі у статусі співвідповідача Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області.
Розглянувши вказане клопотання та матеріали справи, суд зазначає таке.
За визначенням, наданим в п.9 ч.1 ст.4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Таким чином, залучення до участі в справі співвідповідача можливо у разі якщо є підстави для заміни первісного відповідача, і позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, або якщо від позивача надійшло вмотивоване клопотання про залучення співвідповідача, а також за умови, що позивач до подання позову у справі не знав або не міг знати про підстав для залучення такого співвідповідача.
З позовної заяви та матеріалів справи судом встановлено, що звернення до суду з даним позовом зумовлено тим, що позивач хоче щоб Державна міграційна служба України оформила та видала йому паспорт громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечка), у зв'язку із досягненням 16-річного віку.
Разом з тим, відповідно до наведених у позовній заяві аргументів та заявлених позовних вимог, не заявлено про оскарження рішень, дій або бездіяльності Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області та будь-яких інших вимог до даного суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим підстави для залучення його до участі в справі в якості співвідповідача відсутні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про залучення до участі в справі співвідповідача.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається із наявної в матеріалах копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.08.2007, ОСОБА_2 народився у місті Києві ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 .
У зв'язку із досягненням ОСОБА_2 16-річного віку, він має намір отримати паспорт громадянина України саме у формі книжечки, у зв'язку із особистими світоглядами, релігійними переконаннями та волевиявленням мати паспорт громадянина України саме у формі книжечки зразка 1994 року.
Так, позивач посилаючись на положення абзацу 3 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» та п. 1 Розділу 3 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, звернувся до суду через свого законного представника з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Так, згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно зі статтею 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Відповідно до частин другої, четвертої та шостої статті 14 Закону №5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним Законом передбачено можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону №5492-VI уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Зі змісту вищенаведеної норми встановлено, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявнику у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття "документ".
Разом з цим відповідно до статті 21 Закону №5492-VI паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі прийняття рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України особі, міграційний органом зобов'язаний вказати одну з вище перерахованих підстав для відмови у оформленні паспортів позивачу у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.
Згідно з пунктом 2 Положення № 2503-ХІІ, паспорт громадянина України (далі паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.
Верховним Судом у постанові від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16 також зазначено, що згідно з нормами Закону № 5492-VI подання документів для оформлення і отримання документів, що посвідчують особу та встановлюють громадянство України, здійснюється громадянами України, які досягли шістнадцятирічного віку, на підставі їхньої особистої заяви.
Отже, право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ та Закону №5492-VI виникає у особи після досягнення 16-річного віку, за умови звернення з відповідною заявою, передбаченою цим Положенням.
Із наявних у матеріалах справи доказів установлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, станом на момент подачі даного позову досяг 16-ти річного віку.
Проте, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що він через свого законного представника звертався до територіального підрозділу ДМС за місцем свого проживання із відповідною заявою для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки та отримав відмову від органу ДМС про оформлення та видачу такого документа, у якій зазначено одну із підстав передбачених ч. 7 ст. 16 Закону №5492-VI.
Так позивач у позовній заяві посилається на наказ МВС України №456 від 06.06.2019 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» та зазначає, що видача позивачу паспорта зразка 1994 року буде здійснена лише на підставі рішення суду, яке набере законної сили, а у разі відсутності такого рішення суду орган ДМС може відмовити позивачу у видачі паспорта зразка 1994 року.
Суд зазначає, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 06.06.2016 №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456).
Згідно з пунктом 1 Тимчасового Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503-XII, визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Тимчасового порядку № 456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України.
Оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто (п.3 Розділу І Тимчасового порядку № 456).
Згідно з пунктами 4 та 5 Розділу І Тимчасового порядку № 456 оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта.
Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Відповідно до пунктів 8 та 11 Розділу І Тимчасового порядку № 456 після заповнення заявником заяви працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що вчиняє відповідний запис у графі 9 заяви.
Після проведення перевірок та прийняття рішення про оформлення паспорта за заявою особи територіальний підрозділ ДМС отримує від територіального органу ДМС бланк паспорта громадянина України для його заповнення та подальшої видачі.
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає:
1) заяву;
2) рішення суду;
3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;
4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували (в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями (ем) або особами (ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
5) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;
6) довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи;
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами проведених перевірок та перевірки факту належності особи до громадянства України (п. 5 Розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456).
Так, позивач стверджує, що у разі звернення до органу ДМС із заявою про оформлення та видачу йому паспорта громадянина України зразка 1994 року, може отримати відмову у видачі паспорта у формі книжечки, у зв'язку із відсутністю судового рішення.
При цьому суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутня відмова органу ДМС про видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки позивачу, яка б містила посилання на невідповідність заяви, поданої позивачем, пункту 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, а натомість позивач стверджує, що така відмова може бути надана йому посилаючись на Тимчасовий порядок № 456.
Суд наголошує на тому, що положення Тимчасового порядку № 456 застосовуються до тих осіб, щодо яких вже прийнято рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Однак, ані позивачем, ані відповідачем, не надано суду жодних підтверджень існування такого рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати позивачеві паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність відповідного рішення суду не позбавляє особу права оформити паспорт у формі книжечки.
Таким чином, вищевказане дає підстави вважати, що позивач передчасно звернувся до суду із даною позовною заявою, а тому відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.