Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
07 лютого 2025 р. справа № 520/1798/25
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.04.2024 року від № 2000-0302-9/59456 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ); 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до ч. 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14.04.2024 року, зарахувавши при цьому до пільгового підземного стажу який дає право на пенсію згідно ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди його роботи з 02.07.1990 року по 28.07.1990 року - учнем прохідника з повним робочим днем під землею в Шахтопроходчиському управлінні №5 тресту "Ворошиловградшахтопроходка", з 24.06.1991 року по 01.09.1991 року - прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею в Шахтопроходчиському управлінні №5 тресту "Ворошиловградшахтопроходка", з 03.08.1992 року по 27.09.1992 року - в якості прохідника 5 розряду с повним робочим днем на підземній роботі в Шахтопроходчиському управлінні № 6 тресту "Луганськ шахтопроходка", 03.08.1992 року по 27.09.1992 року - в якості прохідника 5 розряду с повним робочим днем на підземній роботі в Шахтопроходчиському управлінні №6 тресту "Луганськ шахтопроходка", з 29.06.1989 року по 30.06.1993 роки навчання в Донецькому гірничо-металургічному інституті згідно диплому серії НОМЕР_2 та період з 30.11.1998 року по 08.10.1999 року згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 02.07.1990 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ): починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат,
встановив:
Позов надійшов до суду 24.01.2025р. і ухвалою суду від 27.01.2025р. був залишений без руху у зв'язку з недоліками в оформленні позову та надано час для усунення недоліків шляхом подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.
До суду 03.02.2025р. від заявника надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи яку позивачем з посиланням на постанову Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №646/6250/17 зазначено, що ним не пропущено строк звернення до суду.
Вирішуючи питання про усунення недоліків в оформленні позову та наявності підстав для прийняття позову до розгляду, суд виходить із таких підстав та мотивів.
За правилами ч.1 ст.122 і ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до суду, встановленого КАС України або іншим законом, а перебіг згаданого строку розпочинається з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення власних прав (інтересів).
Отже, за змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45, ч.1 ст.122, ч.2 ст.122 КАС України позивач обтяжений процесуальним законом обов"язком на подачу позову у межах визначеного законом строку.
Подібні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/22361/15 та у постанові Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.
З положень наведених вище норм процесуального закону витікає, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення власних прав (інтересів), а й об'єктивної можливості особи знати про існування таких фактів.
Відтак, під можливістю довідатись про порушення права (інтересу) слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування у особи певних зобов"язань як міри належної поведінки, у результаті яких вона б мала змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та хто їх вчинив, або як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення власних прав (інтересів).
Подібні правові позиції сформульовані у висновках постанов Верховного Суду від 23.02.2021р. у справі №910/5349/18, від 10.11.2022р. у справі №916/1294/21, від 31.03.2021р. у справі №520/3047/2020, від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.
Згідно з ч.1 ст.123, ч.3 ст.123, ч.6 ст.161, ч.13 ст.171 КАС України суд обтяжений обов"язком перевірити обставини дотримання позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до суду є виключно поважність причин, котрі зумовили звернення до суду поза межами визначеного законом строку.
Висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023р. по справі №826/3318/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанови Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21, від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22.
Суть цих висновків полягає у тому, що: до кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об»єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову; поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22).
Окремо суд зважає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023р. у справі №990/139/23 “Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Суд наголошує, що докази існування цих обставин відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.
Також і у п.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024р. по справі №990/12/24 сформульовано правовий висновок, згідно з яким суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску строку, та поданих нею доказів, яким буде надано відповідну правову оцінку.
Проте, у позові заявником не викладено жодних юридично спроможних аргументів та не подано жодних доказів існування об'єктивних перепон/перешкод (істотних труднощів чи значних ускладнень) для вчинення процесуальної дії з подачі позову до суду в частині згаданих вище вимог у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України.
Натомість суд змушений констатувати, що згідно з ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
З приписів наведеної норми закону (яка є офіційно оприлюдненою, загально доступною, чітко та однозначно сформульованою) слідує, що громадянину, який подав звернення з приводу призначення пенсії не може бути невідомий строк, протягом якого суб"єкт владних повноважень повинен вчинити управлінське волевиявлення з приводу призначення пенсії або з приводу відмови у призначенні пенсії.
З приєднаної до позову копії оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень вбачається, що заявник ініціював процедуру призначення пенсії шляхом подання відповідного звернення - 02.04.2024р.
Отже, максимальним чітко та однозначно визначеним законом строком для вчинення відповідним компетентним суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення пенсії за зверненням від 02.04.2024р. або з приводу відмови у призначенні пенсії за зверненням від 02.04.2024р. є - 12.04.2024р.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 10.04.2024р. №262740011470 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
У позові заявник визнає обставини обізнаності із результатами вирішення заяви про призначення пенсії від 02.04.2024р. у квітні 2024р.
При цьому, жодної конкретної календарної дати заявник не зазначає.
Водночас із цим, заявником у позові визнані обставини того, що 24.04.2024р. було подано повторне звернення з приводу призначення пенсії, за яким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.05.2024р. №262740011470 було відмовлено у призначенні пенсії.
Також заявником у позові визнані обставини того, що 06.12.2024р. знов було подано повторне звернення з приводу призначення пенсії, за яким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.12.2024р. №262740011470 було відмовлено у призначенні пенсії.
Обставини подання заявником нових звернень з приводу призначення пенсії явно та очевидно, безсумнівно та беззаперечно доводять обставину обізнаності заявника (не пізніше від 24.04.2024р.) із тим, що оскарженим у цій справі ГУ ПФУ в Харківській області від 10.04.2024 року від №262740011470 заявнику було відмовлено у призначенні пенсії.
Пи цьому, заявником не наведено жодних об"єктивно існуючих перепон або перешкод (та не подано доказів у підтвердження існування цих перешкод) у зверненні до суду протягом 6 місяців від календарної дати - 24.04.2024р.
Доводи заявника з приводу строку звернення до суду у даному конкретному випадку наразі не можуть бути визнані переконливими та достатніми у розумінні п.5 ч.1 ст.171 КАС України для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду, адже зміст обраних заявником аргументів явно та очевидно виключає ймовірність існування дійсних перешкод у своєчасному зверненні до суду, а тому обґрунтованість цих доводів не підлягає перевірці доказами, котрі мають знаходитись у відповідача і не можуть бути витребувані судом на даному етапі відправлення правосуддя.
Окрім того, суд наголошує, що повторні звернення позивача із заявами про призначення пенсії 24.04.2024р. та 06.12.2024р. неспростовно доводять його обізнаність із оскарженим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.04.2024 року №262740011470.
Оскільки у межах спірних правовідносин заявник у встановлений судом строк не подав юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин, то вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025р. в частині подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом із доказами поважних причин пропуску строку звернення до суду слід визнати невиконаними.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 121-123, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд
ухвалив:
1.Викладені в заяві від 28.01.2025р. доводи визнати недостатніми підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Заяву про поновлення строку звернення до суду від 28.01.2025р. - залишити без задоволення.
Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025р. в частині подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом із доказами поважних причин пропуску строку звернення до суду - визнати невиконаними.
2. Позов - повернути.
3. Роз'яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення.
4. Копію ухвали надіслати заявникові.
5. Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.
Суддя А.В. Сліденко