про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
Справа № 500/638/25
07 лютого 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Борщівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Борщівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просить:
визнати протиправними дії Борщівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови ОСОБА_1 у внесенні змін в актовий запис про шлюб №28 від 07.11.1982, складений виконавчим комітетом Дзвиняцької сільської ради Борщівського району Тернопільської області;
зобов'язати Борщівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області внести зміни в актовий запис про шлюб №28 від 07.11.1982, складений виконавчим комітетом Дзвиняцької сільської ради Борщівського району Тернопільської області, а саме: замінити національність нареченого ОСОБА_1 з «українець» на «поляк».
У відповідності до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені у частині першій статті 170 КАС України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання чи підвідомчий цей позов адміністративному суду, суд зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертаючись із заявою до відповідача, та у подальшому до суду, мав на меті внести зміни до актового запису про шлюб, зазначивши свою національність «поляк», у задоволенні якої позивачу було відмовлено.
Таким чином, позивач, зазначаючи у позовній заяві вимогу про визнання протиправними дій Борщівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови ОСОБА_1 у внесенні змін в актовий запис про шлюб №28 від 07.11.1982, складений виконавчим комітетом Дзвиняцької сільської ради Борщівського району Тернопільської області та зобов'язання відповідача внести відомості про те, що позивач за національністю є поляк до актового запису про шлюб, має намір вирішити питання про внесення змін щодо національності і встановити факт національної ідентичності - підтвердження польського походження.
Водночас, відповідно до судової практики Великої Палати Верховного Суду, спір у цій справі не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 справа № 810/2732/18 за аналогічного предмету спору вказала на таке: "... поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, з огляду на таке.
Положеннями частин першої - третьої статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.
Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.
Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
У частині першій статті 315 ЦПК наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
При цьому чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 300 ЦК особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».
Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Аналогічна правова позицію викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18".
Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За наведених обставин, враховуючи правові позиції Верховного Суду викладені у зазначених постановах, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Крім того, суд зазначає, що ухвалою суду від 16.12.2024 у справі №500/7292/24 позивачу вже було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Борщівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання Борщівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області внести зміни в актовий запис про шлюб №28 від 7.11.1982, складений виконавчим комітетом Дзвиняцької сільської ради Борщівського району Тернопільської області, а саме: замінити національність нареченого ОСОБА_1 з «українець» на «поляк».
Позивач, звертаючись з новою позовною заявою, доповнив позовні вимоги ще однією вимогою про визнання дій Борщівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відмову у внесенні змін до актового запису протиправними, проте така зміна позовних вимог не впливає на висновки суду про відсутність підстав для відкриття провадження у справі.
Додатково суд зауважує, що згідно з частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 171, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Борщівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Чепенюк О.В.