Справа № 500/6903/24
04 лютого 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Юзьківа М.І.
за участю:
секретаря судового засідання Запотічного О.В.
представника позивача адвоката Гураля Р.В.
представника відповідача Васильчук І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРАГРО-СГ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАРАГРО-СГ" (далі - позивач) звернулося до суду із позовною заявою до Тернопільської митниці (далі - відповідач) у якій просить ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA403020/2024/000093/2 від 24.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ТОВ "ТАРАГРО-СГ" (покупець) та WWTS Tomasz Siminski (продавець) укладено контракт № 03-5, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на умовах FCA Познань, Польща навантажувач MANITOU, модель MLT 840 115E3B NR, серія 926342 за ціною 25 000 Євро. 21.10.2024 уповноваженою особою позивача подано відповідачу митну декларацію, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення такий товар: навантажувач колісний, фронтальний, самохідний, телескопічний, бувший у використанні, марка MANITOU, модель MLT 840 115E3B, календарний рік виготовлення 2013. Наведено його технічні характеристики. До декларації а також на запит митного органу було додано низку документів.
Позивач вважає, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України (далі - МКУ), є належними та допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом (резервним) здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Наголошує, що не беручи до уваги інформацію, яка зазначена у поданих документах, митниця зробила помилковий висновок, що декларантом не подані документи, які потрібні для визначення митної вартості товару. У результаті, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості з 25 000 Євро до 35 936,3929 Євро, що призвело до збільшення суми митних платежів.
З урахуванням наведеного, просив позов задовольнити.
Відповідач, у встановлений судом строк подав відзив на позов у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Рішення про коригування митної вартості від 24.10.2024 № UA403020/2024/000093/2 виносилось на товар: Навантажувач колісний, фронтальний, самохідний, телескопічний-1шт, бувший у користуванні марка: MANITOU; модель: MLT 840 115E3B. Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та було виявлено, що: згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №A070/2024 від 01.10.2024 продавцем транспортного засобу є фірма "WWTS Tomasz Siminski", покупцем - ТОВ "ТАРАГРО- СГ", однак, в технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію) на даний транспортний засіб від 18.02.2014 №2014 НОМЕР_1 власником товару зазначено іншу особу - Alliance bois materiel. Відсутні будь-які документи, які б підтверджували договірні відносини між продавцем "WWTS Tomasz Siminski" та власником згідно технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію) Alliance bois materiel. На думку відповідача, дані обставини вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.
Таким чином, Тернопільською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Тернопільська митниця не визнала заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ, за результатами яких сторони не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість визначена за резервним методом (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала ЕМД від 09.07.2024 № UA101020/2024/024898 (Телескопічний навантажувач: - марка - Manitou;- модель - MLT840-137; - що був у використанні; - календарний рік виготовлення - 2013;- модельний рік виготовлення - 2013;- ідентифікаційний номер - 927098;- потужність двигуна 138 к.с.(102 кВт); - тип двигуна - дизельний; - маса ТЗ - 8370 кг; - номер двигуна - CD4045R006860; - колісна формула - 4х4; -тип - телескопічний навантажувач; Призначення: для підіймання вантажів. Торгова марка Manitou Країна виробництва FR Виробник: Manitou, FR. Умови поставки FCA) на рівні 35936,3929 євро/шт., де вартість такого товару становить 1,52 дол. США за кг (даного виду товару).
Зважаючи на викладене, Тернопільська митниця вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 06.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами зального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і призначено у справі підготовче засідання на 03.01.2025.
Копію ухвали суду від 06.12.2024 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 09.12.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
В судовому засіданні 03.01.2025 ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2025.
В судовому засіданні 20.01.2025 судом заслухано вступні слова учасників справи та досліджено письмові докази і оголошено перерву до 04.02.2025 до 14:15 год.
В судовому засіданні 04.02.2025 завершено з'ясування обставин та перевірку їх доказами та після судових дебатів судом ухвалено рішення з оголошено вступної та резолютивної частин.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що уповноваженою особою позивача агентом з митного оформлення Масний І.К. 21 жовтня 2024 року подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) № 24UA403020013482U5, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступні товар: "Навантажувач колісний, фронтальний, самохідний, телескопічний-1шт, бувший у користуванні: марка: MANITOU; модель: MLT 840115E3B; ідентифікаційний номер (vin): НОМЕР_2 ; тип двигуна: дизельний; робочий об'єм: 4525 см3; календарний рік виготовлення 2013р: модельний рік виготовлення 2013р; призначений для навантажувально - розвантажувальних робіт; власна маса 8565кг; вантажопідйомність 2505кг; кількість місць 1, кількість осей 2.; без радіообладнення в своєму складі; Торговельна марка: MANITOU. Виробник "MANITOU". Країна виробництва: Франція/FR.".
Як слідує з інформації, що міститься в графі 44 МД та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 403020/2024/000315, до митного оформлення подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №A070/2024 від 01.10.2024; автотранспортна накладна №375015 від 15.10.2024; декларація про походження товару (Declaration of origin) № A070/2024 від 01.10.2024; некласифікований комерційний документ №15/10/24 від 15.10.2024 (заявка до договору на транспортне перевезення); платіжний документ, що підтверджує вартість товару №15 від 07.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1214 від 21.10.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №03-5 від 01.10.2024; договір про надання послуг митного брокера №906 від 16.10.2024; фото Б/Н від 21.10.2024; копія митної декларації країни відправлення №24PL391010E3431432 від 16.10.2024.
Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015№ 684, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" (надалі - АСМО "Інспектор") було згенеровано форми митного контролю: "000 Інформаційне повідомлення"; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів"; "107-3 Контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД"; "108-3 Витребування документів, які підтверджують коди товарів згідно з УКТ ЗЕД".
Також, АСМО "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: "За участі фізичної особи (гр. 54 МД) наявні протоколи про порушення митних правил. Розглянути питання щодо посилення митного контролю з метою недопущення повторних порушень. Необхідно перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях. Індикатор ризику 3.3.4 Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено
Товар № 1. Можливо, неправильна класифікація товару: Перевірити відповідність заявленого опису товару та наведеної вище інформації про можливі товари "прикриття"/"ризику". Якщо опис товару співпадає з вищенаведеним, то при випуску товарів у вільний обіг провести перевірку правильності класифікації".
Під час здійснення митного контролю за МД № 24UA403020013482U5 від 21.10.2024 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено, що згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №A070/2024 від 01.10.2024 продавцем транспортного засобу є фірма "WWTS Tomasz Simmski", покупцем - ТОВ "ТАРАГРО-СГ", однак, в технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію) на даний транспортний засіб від 18.02.2014 №2014 НОМЕР_1 власником товару зазначено іншу особу - Alliance bois materiel. Відсутні будь-які документи, які б підтверджували договірні відносини між продавцем "WWTS Tomasz Siminski" та власником згідно технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію) Alliance bois materiel.
Крім того, у митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.
В зв'язку із цим, митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту: "Початок консультації з митним органом: Відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування,
У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.".
Уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додатково надано: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.02.2014; інші некласифіковані документи - Витяг з інтернет ресурсу Б/Н від 21.10.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 113 від 22.10.2024, відповідно до якого вартість нерозмитненого бувшого у використанні навантажувача марки "MANITOU MLT 840115" ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 , 2013 року випуску, що ввезений на митну територію України складає 686389,96 грн. (шістсот вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят дев'ять грн. 96 коп.), що згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.10.2024 складає 15 316,76 євро.
Також листом 24.10.2024 уповноважена особа декларанта повідомив митницю про те, що інших документів не має та надаватись не будуть.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403020/2024/000093/2 від 24.10.2024, у гр. 33 якого зазначено: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару:
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного транспортного засобу у зв'язку з тим, що вартість навантажувача марки MANITOU зі схожими характеристиками, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах, а саме - otomoto.pl, mobile.de є значно вищою за заявлену декларантом. Митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.
За результатами опрацювання поданих до митного контролю та оформлення документів виявлено наступні розбіжності.
Згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №A070/2024 від 01.10.2024 продавцем транспортного засобу є фірма "WWTS Tomasz Siminski", покупцем - ТОВ "ТАРАГРО-СГ", однак, в технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію) на даний транспортний засіб від 18.02.2014 №2014 НОМЕР_1 власником товару зазначено іншу особу - Alliance bois materiel. Відсутні будь-які документи, які б підтверджували договірні відносини між продавцем "WWTS Tomasz Siminski" та власником згідно технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію) Alliance bois materiel.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.
Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ.
За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості згідно з ЕМД від 09.07.2024 № UA101020/2024/024898 (Телескопічний навантажувач: - марка - Manitou; - модель - MLT840-137; - що був у використанні; - календарний рік виготовлення - 2013; - модельний рік виготовлення - 2013; - ідентифікаційний номер - 927098; - потужність двигуна 138 к.с. (102 кВт); - тип двигуна - дизельний; - маса ТЗ - 8370 кг; - номер двигуна - CD4045R006860; - колісна формула - 4х4; -тип - телескопічний навантажувач; Призначення: для підіймання вантажів. Торгова марка Manitou Країна виробництва FR Виробник: Manitou, FR. Умови поставки FCA) на рівні 35936,3929 євро/шт.
Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.".
У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у цій справі є рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA403020/2024/000093/2 від 24.10.2024.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, оцінивши його на предмет відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У пункті 2 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав та причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14.
Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Зокрема вказати причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Тобто, обґрунтовано встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.
Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.
Як встановлено судом, поданий декларантом позивача до митного оформлення документ рахунок-фактура (інвойс) №A070/2024 від 01.10.2024 за назвою і змістом відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 53 МК України.
На виконання пункту 2 частини другої статті 53 МК України позивачем надано зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару № 03-5 від 01.10.2024.
Також, митному органу надано: автотранспортну накладну №375015 від 15.10.2024; декларація про походження товару (Declaration of origin) № A070/2024 від 01.10.2024; заявку до договору на транспортне перевезення №15/10/24 від 15.10.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №15 від 07.10.2024; договір про надання послуг митного брокера №906 від 16.10.2024; фото Б/Н від 21.10.2024; копію митної декларації країни відправлення №24PL391010E3431432 від 16.10.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.02.2014; витяг з інтернет ресурсу Б/Н від 21.10.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 113 від 22.10.2024, відповідно до якого вартість нерозмитненого бувшого у використанні навантажувача марки "MANITOU MLT 840115» ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 , 2013 року випуску, що ввезений на митну територію України складає 15 316,76 євро.
Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).
Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16, від 24.12.2020 у справі №820/7316/15 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 зазначено, що доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Враховуючи вказані висновки Верховного Суду в контексті обставин цієї справи, суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Як з'ясовано судом, у спірному рішенні відповідач вказав: "Згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №A070/2024 від 01.10.2024 продавцем транспортного засобу є фірма "WWTS Tomasz Siminski", покупцем - ТОВ "ТАРАГРО-СГ", однак, в технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію) на даний транспортний засіб від 18.02.2014 №2014 НОМЕР_1 власником товару зазначено іншу особу - Alliance bois materiel. Відсутні будь-які документи, які б підтверджували договірні відносини між продавцем "WWTS Tomasz Siminski" та власником згідно технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію) Alliance bois materiel".
Разом з тим, на переконання суду, розбіжності щодо продавця та власника техніки, зазначені у документах, не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості, адже у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Суд погоджується із доводами позивача, що такі розбіжності, за наявності підстав, можуть стати підставою для відмови у митному оформленні, а не для коригування митної вартості.
При цьому посилання відповідача на інтернет ресурси, а саме - otomoto.pl, mobile.de на яких вартість навантажувача марки MANITOU зі схожими характеристиками є значно вищою за заявлену декларантом судом відхиляються, оскільки такі не можуть бути достовірними доказами у розумінні статті 75 КАС України відносно вживаної техніки, оскільки на вартість такої, окрім року випуску та технічних характеристик, може впливати багато факторів, зокрема технічний стан, зовнішній вигляд, умови експлуатації, наявність/відсутність заводської комплектації тощо.
Суд також зазначає, що на вимогу митного органу позивачем надано висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 113 від 22.10.2024, згідно якого вартість нерозмитненого бувшого у використанні навантажувача марки "MANITOU MLT 840115" ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 , 2013 року випуску, що ввезений на митну територію України складає 686389,96 грн. (шістсот вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят дев'ять грн. 96 коп.), що згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.10.2024 становить 15 316,76 євро.
Однак, оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості не містить будь-яких обґрунтувань чому вказаний висновок митним органом не взято до уваги.
Натомість вимога щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб'єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим (п.114 Постанови ВП ВС від 14.11.2024 у справі № 990/139/24).
З приводу доводів відповідача, про не включення до митної вартості всіх транспортних витрат через те, що згідно з реєстраційними документами власником є французька компанія, а місцезнаходженням продавця є Польща, то такі суд вважає безпідставними, оскільки сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.10.2024 №03-5 визначено умови поставки за правилами Інкотермс 2010, FCA - Познань (Польща) (п.4.1). Зазначене означає, що продавець доставить товар до названого покупцем місця, яке сторони визначили у договорі (Познань).
Інших аргументів щодо сумнівів у декларуванні всіх транспортних витрат представниками відповідача ні у відзиві, ні в судових засіданнях не наведено.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи про транспортні витрати є належними та достовірними доказами на підтвердження витрат на перевезення товару, а сумніви митного органу не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, встановлені у цій справі обставини, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданої декларантом позивача; не навів належних обґрунтувань щодо документального не підтвердження складових митної вартості та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19).
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО "Інспектор" та навів номер і дату митної декларацій, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань залежно від умов поставки, комерційних умов, не навів характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядними методами, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України.
У спірному випадку відповідач, беручи за основу для визначення митної вартості вартість товару, визначену в раніше оформленій митній декларації, не врахував фізичний стан вживаної техніки. Також, у взятій за основу митній декларації зазначена модель MLT 840 137E3B навантажувача MANITOU, натомість позивач задекларував іншу модель MLT 840 115E3B NR.
Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована належними та допустимими доказами у справі.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA403020/2024/000093/2 від 24.10.2024 критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у цій справі, вищезазначених висновків суду не спростовують.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Судові витрати
Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6332,03 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 18.11.2024 №4114 та від 25.11.2024 №4162. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 6332,03 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до матеріалів справи позивач, за наслідками розгляду адміністративної справи №500/6903/24 поніс судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 20 000,00 грн.
На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача подав:
- договір про надання правничої допомоги від 14.11.2024 року, укладений між позивачем та адвокатським бюро "Руслана Гураля", відповідно до якого позивач зобов'язується оплати надання правничої допомоги в суді першої інстанції (Тернопільському окружному адміністративному суді) в розмірі 20 000 грн;
- опис наданої правничої допомоги від 20.01.2025;
- платіжну інструкцію №4113 від 18.11.2024 року щодо оплати наданих послуг на суму 20 000,00 грн;
Відповідачем подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому він просить відмовити у її задоволенні. Обґрунтовуючи заперечення вказує, що справа належить до категорії справ незначної складності та по них є стала судова практика, а тому, на думку митниці, написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань. До матеріалів справи не надано рахунку, який зазначено у платіжній інструкції на підставі якої проведено оплату правничої допомоги. Тому, Тернопільська митниця вважає, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, неспівмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та обсягом наданих адвокатом послуг.
Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин третьої, четвертої цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником позивача до матеріалів справи додано договір про надання правничої допомоги, опис наданої правничої допомоги №1 від 20.01.2025 та платіжну інструкцію №4113 від 18.11.2024 що підтверджують надання ним послуг правової допомоги позивачу.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини шостої статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьомою статті 134 КАС України).
Приписами частини першої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини друга та третя статті 30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначено судом вище, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті 134 КАС України).
Зазначене право належить виключно відповідачам і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, представник відповідача у поданій до суду заяві вказує на неспівмірність витрат правничої допомоги, а тому просить відмовити у відшкодуванні таких витрат.
Суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 наголошував, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Тобто, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
У свою чергу, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями співмірності витрат, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 року у справі № 808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, виходить із такого:
- розгляд справи проведено в порядку загального позовного провадження;
- дана справа не потребувала встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- по аналогічних правовідносинах наявна усталена судова практика.
Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 13 000,00 грн., оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, що є справедливим, пропорційним до предмету спору та відповідає обсягам проведеної роботи.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРАГРО-СГ" до Тернопільської митниці задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403020/2024/000093/2 від 24.10.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРАГРО-СГ" судовий збір у розмірі 6332,03 (шість тисяч триста тридцять дві) грн. 03 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 07 лютого 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАРАГРО-СГ" (місцезнаходження: вул. Михайлевича, 51А, с. Чернелів-Руський, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,47712 код ЄДРПОУ 41718499);
відповідач:
- Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004 код ЄДРПОУ 43985576).
Головуючий суддя Юзьків М.І.