07 лютого 2025 р. Справа №480/3571/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення додаткової щомісячної винагороди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати йому додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (24 дні), з 01.09.2022 по 30.09.2022 (30 днів), з 01.10.2022 по 31.10.2022 (31 день) та з 01.11.2022 по 30.11.2022 (30 днів) у розмірі 264194,00 грн;
- стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Адміністрації Державної прикордонної служби України додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (24 дні), з 01.09.2022 по 30.09.2022 (30 днів), з 01.10.2022 по 31.10.2022 (31 день) та з 01.11.2022 по 30.11.2022 (30 днів) у розмірі 264194,00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що з 18 травня 2022 року він походить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, брав участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів. Проте всупереч приписам постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" відповідач не виплатив йому додаткову винагороду у розмірі 100000 грн щомісячно за спірний період. Вважає, що невиплата вказаної винагороди порушує його конституційні права та законні інтереси. Просив позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що з урахуванням фактичного часу виконання обов'язків військової служби позивач у спірний період отримував у повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 30000 грн незалежно від виконання ним бойових (спеціальних) завдань, пов'язаних із безпосередньою участю в бойових діях чи під час безпосереднього зіткнення з противником. Законодавець не пов'язує наявність факту безумовного отримання військовослужбовцем додаткової винагороди в розмірі 30000 грн з прямим обов'язком військових частин автоматично нараховувати збільшену додаткову винагороду в розмірі до 100000 грн. Твердження позивача, що виплата додаткової винагороди у розмірі 30000 грн фактично є визнанням права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, є хибним, та суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168. Щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 70000 грн зазначає, що абзацами 2 пунктів 1 Наказу № 392-АГ та Наказу № 628-АГ встановлено, що додаткова винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Отже, враховуючи, що позивач у спірний період не здійснював виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником, підстави до виплати йому додаткової винагороди, збільшеної до 70000 грн, відсутні. Вважає, що порушень вимог чинного законодавства ним не допущено. Просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа надала суду пояснення, в яких зазначила, що позивач не звертався до Адміністрації Держприкордонслужби з питання виплати (невиплати) йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", відповідно, Адміністрація Держприкордонслужби не вчиняла жодних дій чи бездіяльності, не приймала жодних рішень щодо виплати чи невиплати позивачу спірної додаткової винагороди. Вважає позовні вимоги необгрунтованими, не погоджується з ними з тих самих підстав, що і відповідач.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що дії відповідача не грунтуються на вимогах закону, а тому є протиправними.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивач походить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) (а.с.7).
Згідно з розрахунковими листами позивача за спірний період йому нарахована та виплачена додаткова винагорода, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000 грн щомісяця (а.с.21).
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплачував додаткову винагороду в період з серпня по листопад 2022 року в повному обсязі, а саме не в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов в частині, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 13.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 до вказаної постанови були внесені зміни та доповнення, згідно з якими цю постанову доповнено пунктом 2-1 такого змісту:
"2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.".
Пунктом 2 постанови КМУ від 07.07.2022 № 793 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, за змістом вказаних нормативно-правових актів з 24.02.2022 у військовослужбовців Державної прикордонної служби України виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень щомісячно, а у тих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Водночас, право визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, надано керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Так, з метою врегулювання порядку та умов виплати згаданої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, Адміністрація Державної прикордонної служби 30.07.2022 видала наказ № 392-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 вказаного наказу військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку зі звільненням з військової служби), на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби.
Також цим пунктом передбачено, що додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
За змістом пункту 2 наказу від 30.07.2022 № 392-АГ такими заходами визначається виконання військовослужбовцем у відповідні дні:
- бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
- бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
- бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
- польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
- бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження;
- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
Пунктом 4 вказаного наказу передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у вказаних бойових діях або заходах, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
- бойового наказу (бойового розпорядження);
- журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Також, 09.12.2022 Адміністрація Державної прикордонної служби видала наказ № 628-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168".
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що в період дії воєнного стану військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168. Втім, таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Разом з цим постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 містить загальні умови отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, а саме: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Право визначати конкретні бойові дії та конкретні заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, здійснення яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної додаткової винагороди, так само як і право визначати порядок отримання цієї винагороди надано керівникам міністерств та державних органів, у структурах яких проходить службу військовослужбовець.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу у спірний період була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000 грн (а.с.21).
Позивач не оспорює та не вважає спірними винесені накази про виплату йому додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, вказане не є предметом спору в цій справі.
Звертаючись із позовом до суду, позивач просить про захист свого права на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
Водночас, за твердженням відповідача, у спірний період позивач безпосередньої участі у заходах, передбачених пунктом 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ не брав, у зв'язку з чим збільшена додаткова винагорода йому не нараховувалась.
Суд звертає увагу, що незважаючи на встановлений частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від обов'язку, визначеного частиною 1 цієї статті, щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Будь-яких доказів участі у бойових (спеціальних) завданнях із переліку, встановленого пунктом 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ, у спірний період позивач суду не надав.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що наказами Адміністрації Держприкордонслужби України № 61-ОД від 03.09.2022, № 71-ОД від 04.10.2022, № 81-ОД від 04.11.2022 Сумська область віднесена до районів ведення бойових дій, а наказом № 96-ОД від 06.12.2022 НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України визнаний таким, що брав участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій (а.с.82,83,84,85).
При цьому суд зауважує, що жодних конкретних фактичних даних (щодо того, які саме бойові завдання позивач виконував, дати, хто позивачу віддавав відповідні бойові накази, з ким саме, коли і де він їх виконував тощо) позивач суду не повідомив.
Суд наголошує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) лише у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень.
При цьому факт проходження позивачем служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні не може безспірно свідчити про виконання ним бойових завдань, визначених пунктом 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ.
Разом з тим суд враховує, що матеріалами справи підтверджується, що заступник начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальник головного відділу полковник ОСОБА_2 подавав рапорти про встановлення позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у серпні-листопаді 2022 року (а.с.86-87,89-91,92-93,94-101).
Указані рапорти складені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ, бойових розпоряджень командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 04.07.2022 № 116/ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_1 /2015 (гриф), від 25.07.2022 № 116/ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_1 /2620 (гриф), від 27.09.2022 № 116/ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_1 /4625 (гриф), бойового розпорядження начальника НОМЕР_1 ПРИКЗ прикордонного загону від 01.08.2022 № 311 (гриф), від 27.09.2022 № 313 (гриф).
Разом з цим, рішень, прийнятих за результатами розгляду рапортів про встановлення додаткової винагороди позивачу у серпні-листопаді 2022 року, зокрема, рішень про задоволення чи відмову у задоволенні цих рапортів, відповідач суду не надав.
Суд враховує, що відповідно до вимог наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, що дає підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у бойових наказах (бойових розпорядженнях), журналах бойових дій, бойових донесеннях або постових відомостях та рапортах (донесеннях) начальника (командира) підрозділу, надання оцінки якій є компетенцією відповідача.
Судом встановлено, що наказів командира (начальника) про виплату позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі не приймалося.
Водночас саме наказ командира (начальника) позивача в розумінні пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 є підставою для здійснення виплати додаткової винагороди. Неприйняття такого наказу унеможливлює проведення спірних виплат.
Суд наголошує, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Оскільки питанню щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі має передувати прийняття рішення за наслідками розгляду відповідних рапортів (донесень) начальника (командира) підрозділу, а рапорти начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу відповідач не розглянув та будь-якого рішення начальник НОМЕР_1 прикордонного загону за наслідками їх розгляду не прийняв, суд з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нерозгляду рапортів начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу полковника ОСОБА_3 про встановлення позивачу додаткової винагороди у серпні-листопаді 2022 року, та зобов'язання відповідача розглянути названі рапорти та прийняти рішення за результатами їх розгляду з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом. Відповідно, у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача додаткової винагороди за вказаний період необхідно відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1, 7, 9 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Друченко Т.В. 15.03.2023 укладено Договір про надання правової допомоги (а.с.32). Відповідно до умов договору гонорар адвоката складає 10000 грн. Передплата здійснюється в сумі 7000 грн, які вносяться Клієнтом під час підписання договору. Решта гонорару в сумі 3000 грн вноситься Клієнтом після винесення рішення судом першої інстанції. На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 7000 грн надано квитанцію про оплату правової допомоги № 51 від 15.03.2023 (а.с.33).
Опис виконаних адвокатом робіт викладено в Акті прийому-передачі наданих послуг від 10.04.2023, відповідно до якого обсяг наданої правової допомоги становить: консультація з питань можливості подання позову до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ про зобов'язання вчинити дії щодо стягнення коштів - 200 грн; підготовка розрахунку заборгованості зі сплати додаткової винагороди - 800 грн; підготовка та подання позову до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ про зобов'язання вчинити дії щодо стягнення коштів - 6000 грн (а.с.34). Відповідно до орієнтовного розрахунку участі в судових засіданнях орієнтовна вартість участі адвоката у справі становить 3000 грн (а.с.35).
При цьому суд не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правничу допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правничу допомогу, зокрема, неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
У даному випадку суд бере до уваги, що адвокат дійсно підготував адміністративний позов, вчинив процесуальні дії, безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Відповідач заперечує проти задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що ця справа є справою незначної складності, не належить до категорії складних та її ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, що, у свою чергу, не потребує значних адвокатських витрат. Крім того, адвокат подала до суду понад 40 ідентичних за змістом позовних заяв, які фактично містять лише посилання на нормативні документи щодо виплати грошового забезпечення та додаткової грошової допомоги військовослужбовцям.
Суд погоджується з позицією відповідача та зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу повинен відповідати принципам співмірності та верховенства права згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України. На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити частково, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правничу допомогу.
Крім того, суд враховує, що з такого предмету спору та мотивів, що наведені в адміністративному позові, є аналогічні рішення, оскільки спірні правовідносини не нові в судовій практиці, а також позовні заяви, підготовлені цим же адвокатом, що спрощувало його роботу під час підготовки цього адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд не враховує час, витрачений адвокатом на надання консультації з питань можливості подання позову до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ про зобов'язання вчинити дії щодо стягнення коштів, підготовку розрахунку заборгованості зі сплати додаткової винагороди, оскільки не зрозуміло, яка саме допомога була надана з таких питань, крім того, такі дії спрямовані не на надання правничої допомоги щодо розгляду та вирішення адміністративної справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Враховуючи, що для розгляду справи адвокат у судові засідання не з'являвся, оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводилися виключно до підготовки позовної заяви та відповіді на відзив, суд вважає розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою, неспівмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, а тому суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3500,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) 3500,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, ідентифікаційний код 00034039), про визнання бездіяльності протиправною, стягнення додаткової щомісячної винагороди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нерозгляду рапортів заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу полковника ОСОБА_3 від 19.10.2022 (вх. № 9366), від 18.11.2022 (вх. № 10759-22), від 21.11.2022 (вх. № 10771), від 24.11.2022 (вх. № 10948), від 01.12.2022 (вх. № 11271) в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у серпні-листопаді 2022 року.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) розглянути рапорти заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного відділу полковника ОСОБА_3 від 19.10.2022 (вх. № 9366), від 18.11.2022 (вх. № 10759-22), від 21.11.2022 (вх. № 10771), від 24.11.2022 (вх. № 10948), від 01.12.2022 (вх. № 11271) в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, у серпні-листопаді 2022 року та прийняти рішення за результатами їх розгляду з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 3500,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах