07 лютого 2025 р. Справа № 480/12964/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 1-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (далі - відповідач, 1-й державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС у Сумській області), в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження служби в період з 01.01.2016 по 13.12.2017, з встановленням базового місяця - січень 2008 року;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження служби в період з 01.01.2016 по 13.12.2017, з встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем протиправно, всупереч положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, за період з 01.01.2016 по 13.12.2017 не було виплачено індексацію грошового забезпечення з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, з чим позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 25.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, вказаною ухвалою суду визнано поважною причину пропуску строку для звернення з цим позовом до суду та поновлено позивачу цей строк.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.50-60) та заперечення на відповідь на відзив (а.с.72-74), а позивач - відповідь на відзив (а.с.61-67) та пояснення (а.с.80-81).
У відзиві представник відповідача зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 №1013, яка застосовується з 01.12.2015, було внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі й до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та в редакції якої п.5 Порядку №1078 викладено у такій редакції: у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі особа служби цивільного захисту.
Зміна грошового забезпечення осіб служби цивільного захисту відбулась лише з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації особам служби цивільного захисту з січня 2016 року на березень 2018 року.
Відтак, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018, посадові оклади осіб служби цивільного захисту не змінилися.
З огляду на викладене, здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 13.12.2017 відповідач діяв правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Також відмітив, що у разі задоволення позовних вимог позивача щодо зобов'язання нарахувати й виплатити йому індексацію за період з 01.01.2016 по 13.12.2017 індексацію з визначенням базового місяця січень 2008 року призведе до безпідставної виплати коштів державного бюджету (а.с.50-54).
У відповіді на відзив позивач відмітив, що доводи відповідача у відзиві є необґрунтованими, оскільки його посадовий оклад по день звільнення не змінився на підставі постанови КМУ №704, а тому відповідно до положень Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за спірний період. Також вказав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпечення і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (а.с.61-67).
У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказує, що Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» у прикінцевих положеннях визначено наступне: зупинити на 2023 рік дію: Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", а закон зворотної дії у часі не має.
Крім того, у запереченні на відповідь на відзив відповідач заявив клопотання про залишення позову без розгляду, яке у подальшому доповнив додатковими поясненнями (а.с.85-87). Втім, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду було відмовлено ухвалою суду від 21.02.2024 (а.с.92-93).
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах ДСНС України з лютого 2003 року. Так, у період з липня 2013 року по грудень 2017 року позивач займав посаду начальника 20 державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, що у подальшому згідно наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій «Про припинення осіб шляхом приєднання» від 18.05.2021 №333 була реорганізована шляхом приєднання до 1-го державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Сумській області (а.с.21-30)
Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу) від 28.11.2017 №650 ОСОБА_1 , начальника 20 державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, звільнено у відставку за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я).
Наказом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (по особовому складу) від 08.12.2017 №405 ОСОБА_1 знято усіх видів забезпечення та виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій 13.12.2017 (а.с.12).
З особових карток за 2015-2017 роки вбачається, що відповідачем у спірний у цій справі період - з 01.01.2016 по 13.12.2017, не нараховувалася та відповідно не виплачувалася індексація грошового забезпечення (а.с.57-60). Відповідачем вказане не заперечувалося у поданих ним до суду заявах по суті спору.
За заявою позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.12.2017 з базовим місяцем січень 2008 року, листом 1-й державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС у Сумській області повідомив ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року по 13 грудня 2017 року з визначенням базовим місяцем січень 2008 року відсутні законодавчі підстави. Відповідач відмітив у листі, що відповідно Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. В детальних розрахунках до кошторисів на 2016 та 2017 роки виплата індексації грошового забезпечення не затверджена (а.с.17-20).
Однак, позивач вважаючи, що має право на нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за увесь спірний період та із застосуванням базового місяця січень 2008 року, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом “Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).
У статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч.1 ст. 4 Закону України № 1282-XII).
Частинами 1, 2 ст.5 Закону України № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів (ч. 6 ст. 5 Закону України № 1282-XII у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-ІV.
Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 (далі - Рішення № 9-рп/2013) за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 справа №825/1987/17, 20.11.2019 справа №620/1892/19, 05.02.2020 справа №825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України №1282-XII, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 29 листопада 2023 року у справі №260/2724/21 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Тому посилання відповідача у відзиві на правомірність нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення виключно в межах фінансового ресурсу не приймається судом до уваги.
Судом згідно особових карток за 2015-2017 роки встановлено, що відповідачем у спірний у цій справі період - з 01.01.2016 по 13.12.2017, не нараховувалася та відповідно не виплачувалася індексація грошового забезпечення (а.с.57-60). Відповідачем вказане не заперечувалося у поданих ним до суду заявах по суті спору.
Однак позивач наполягає, що індексація грошового забезпечення у спірний період мала йому нараховуватися та виплачуватися та саме з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача, суд вказує наступне.
Так, згідно з п.5 Порядку №1078, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У справах №400/1118/21, №420/3593/20, №260/2724/21 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Одночасно з цим, Суд указав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Зрештою на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Правовідносини у наведених справах і у цій справі є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи.
У цьому контексті суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008 та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Указана постанова була чинна по 28.02.2018 включно.
Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За таких обставин за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) є січень 2008 року.
Судом встановлено, що з 01.01.2016 по день виключення з кадрів - 13.12.2017, тарифна ставка (посадовий оклад) за посадою, яку займав позивач, не змінювалася (не підвищувалася) та складала 1000грн. (а.с.57-60).
На основі цього суд констатує, що в силу норм Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача у спірний період.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 12.05.2022 у справі №200/7006/21, від 31 травня 2022 року у справі №300/1055/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 260/2724/21.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» зупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" на 2023 рік, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі стосуються виключно періоду з 01.01.2016 по 13.12.2017, а 2023 рік не є спірним.
Відтак, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась позивачу у повному обсязі індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.12.2017 включно відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку № 1078, а тому така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати таку бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.12.2017 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку № 1078, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1073,60грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції, наявної в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (вул. Робітнича, буд.69, м.Суми, Сумська область, 40016, код ЄДРПОУ 38397196) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність 1-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 13.12.2017 включно відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населенню» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов'язати 1-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.12.2017 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населенню» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 1-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1073грн.60коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 07.02.2025.
Суддя І.Г. Шевченко