про повернення позовної заяви
07 лютого 2025 року м. Рівне №460/1440/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Нор У.М., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути виявлені недолікіи шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
Зазначена ухвала отримана позивачем. На виконання ухвали представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначає, аналогічні підстави, що і в позовній заяві, оцінка яким надавалась судом в ухвалі від 03.02.2025. Зокрема, вказує, що про отримання грошового забезпечення в належному розмірі він дізнався лише з листа відповідача, а також зауважує, що на момент звільнення чинною була норма, яка не обмежувала строк звернення до суду трьома місяцями.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як свідчить зміст позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом щодо правильності обчислення роботодавцем грошового забезпечення як військовослужбовця за період з 25.02.2022 по 20.05.2023.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352, яким внесено ряд змін до законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо строків звернення громадян до суду у трудових спорах.
Так, частини 1 та 2 статті 233 КЗпП України викладено у наступній редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Унесенням вказаних змін законодавець запровадив строки звернення до суду у відповідних категоріях спорів, у тому числі й у спорах з приводу перерахунку і виплати всіх сум грошового забезпечення.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач звільнений з військової служби 10.06.2024, відтак, на момент звільнення чинною була норма, яка обмежує строк звернення до суду трьома місяцями з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
В контексті зазначеного, суд повторно наголошує, що відповідні зміни внесено 19.07.2022, тому суд відхиляє доводи представника позивача в цій частині як безпідставні.
Щодо доводів представника позивача, що початком відліку строку звернення до суду є відповідним лист відповідача.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач звільнений з військової служби 10.06.2024, згідно витягу із наказу відповідача про звільнення позивача, відповідач повідомив позивача про нараховані та виплачені йому суми при звільненні.
Крім того, про належні йому сум грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися у день отримання грошового забезпечення за відповідний місяць.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 420/27878/24 у постанові від 24.12.2024. Зокрема, "оскільки грошове забезпечення позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права ОСОБА_1 мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватися така виплата (з першого до першого числа)"
Суд також повторно зазначає, що у позовній заяві позивач не заперечував на обставини ознайомлення та вручення наказу про звільнення з військової служби.
Також, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що про порушення своїх прав щодо отримання грошового забезпечення в належному розмірі він дізнався лише з листа відповідача, оскільки отримання позивачем цього листа не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 420/27878/24 у постанові від 24.12.2024.
Додатково суд зауважує, що сторона позивача в спірний проміжок часу взагалі не зверталася до відповідача за відповідними роз'ясненнями, чи з претензіями стосовно розміру виплати. За таких обставин, стороною позивача безпідставно пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Позивач у встановлений строк звернення до суду не звернувся, підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, у зв'язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати неповажними підстави поновлення строку звернення до суду, вказані у заяві.
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 07 лютого 2025 року
Суддя У.М. Нор