06 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8411/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.06.2024 №974260182716 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 19.06.2024;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 19.06.2024.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також відповідач-2, ГУ ПФУ в Чернігівській області), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
Позовні вимоги обґрунтовані твердженням про те, що пенсійний орган безпідставно відмовив в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 у червні 2024 року зі застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2021-2023 роки, адже до цього він отримував пенсію за вислугу років на підставі норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список №2), а зі заявою про призначення пенсії згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернувся вперше.
Відповідач-1 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Представник відповідача пояснив у відзиві, що позивач перебуває на обліку і отримує пенсію за віком за Списком №1, призначену достроково, з 16.05.2011, як особі, яка працювала на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці.
Розрахунок пенсії здійснено зі застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2016 та 2018 роки (п.4.3 Прикінцевих положень Закону №1058), та проіндексований згідно з вимогами ч. 2 ст. 42 Закону №1058.
Заява позивача від 19.06.2024 стосується призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена в 2011 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Відповідач-2 також позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Заперечення відповідача вмотивовані тим, що заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому в 2011 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Вказував, що така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.06.2023 №500/4392/22.
Вважав, що у позивача відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки для обчислення розміру пенсії, оскільки зазначений показник застосовується при первинному призначенні пенсії. Позивач скористався правом на первинне призначення пенсії у 2011 році.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 16.05.2011 отримує пенсію за віком (робота за списком 1).
19.06.2024 позивач звернувся зі заявою про перехід на пенсію за іншим Законом зі застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2021-2023 роки.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення від 25.06.2024 №974260182716 про відмову позивачу у перерахунку пенсії зі застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2021-2023 роки.
Відмова мотивована тим, що пенсія за віком, призначена на пільгових умовах, не є окремим видом пенсійної виплати, а є різновидом умов пільгового пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком. Оскільки позивачу вже первинно призначено (довічно) пенсію за віком на пільгових умовах, тому підстави для перерахунку пенсій щодо зміни умов призначення одного і того ж виду пенсії чинним законодавством не передбачені.
Не погодившись з такою позицією пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2023 (далі також - Закон № 1058-IV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01.01.2004 Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (в редакції чинні на момент призначення позивачці пенсії) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058 установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в части першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Висновки щодо правозастосування
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується наявності підстав для перерахунку позивачу пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV із застосуванням для обчислення пенсійної виплати показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії (2021, 2022 та 2023 роки).
Зокрема, спірним є розуміння сторонами процедури призначення пенсій на підстав норм згаданого Закону.
Так, позивач вважає, що у 2024 році він набув право на призначення пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV вперше, оскільки до цього часу отримував пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому при обчисленні пенсійної виплати відповідач на підставі частини другої статті 40 Закону №1058-IV мав врахувати середній заробіток за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки.
Натомість відповідач виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058, то вид пенсії, передбачений цим законом, на який він перейшов - є тим же видом пенсії. Тому призначення пенсії вперше не відбулося.
Правовідносини із подібним складом були предметом розгляду судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 300/5450/23.
У постанові від 22 жовтня 2024 року у справі №300/5450/23 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених, зокрема, в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 336/7438/16-а, від 13 лютого 2019 року у справі №334/917/17 та інших, у яких викладено правовий висновок про наявність в осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону №1788-XII, права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, сформувавши такі висновки:
1) статтею 13 Закону № 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону № 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом № 1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-IV після досягнення ними пенсійного віку.
ОСОБА_1 з 16.05.2011 отримує пенсію за віком (робота за списком 1), що підтверджується доказами в матеріалах справи.
За призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV Мельника В.М. звернувся 19.06.2024.
Отже, маючи обов'язок врахування цієї правової позиції, суд, надаючи правову оцінку доводам позивача щодо звернення у межах спірних правовідносин щодо призначення пенсії за віком за нормами Закону №1058-ІV вперше, повторює висновки Верховного Суду щодо того, що статтею 13 Закону №1788-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Пенсія за віком на пільгових умовах призначається та виплачується у порядку та на умовах, що визначені Законом № 1058-IV.
Враховуючи, що заява ОСОБА_1 від 19.06.2024 стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була йому призначена, то така пенсія не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
При цьому суд відхиляє посилання представника позивача на необхідність застосування під час розгляду цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №348/2271/16-а, від 02 квітня 2019 року у справі №495/620/17, від 23 жовтня 2020 року у справі №528/196/17, оскільки у цих справах спірні правовідносини виникли щодо реалізації позивачем, який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, права на перехід на інший вид пенсії - пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.
Так само безпідставними є посилання на висновки Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 211/1898/17 та від 15 травня 2019 року у справі №504/503/17, за змістом встановлених обставин у яких позивач отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та, набувши право на пенсію за віком на загальних підставах, звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV.
Натомість у справі, що розглядається позивач, який отримує пенсію за віком відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та згідно з пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах за Списком № 1, просив суд зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV.
Зазначене виключає можливість застосування висновків Верховного Суду, викладених у вказаних судових рішеннях, до справи, що розглядається, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними, а судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, що в свою чергу не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та відповідну правову позицію у справі, що розглядається.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 17 червня 2021 року у справі №336/7438/16-а є безпідставним, позаяк, як зазначалось судом, у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23 Верховний Суд відступив від висновку, викладеного, зокрема, й у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі №336/7438/16-а.
Отже, виходячи зі встановлених обставин цієї справи та з урахуванням висновків Верховного Суду щодо правозастосування у спірних правовідносинах, підстави для здійснення призначення та виплати позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV зі застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 19.06.2024, відсутні.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У спірних правовідносинах відповідачем доведено правомірність вчинених дій, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Розподіл судових витрат
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.С. Шевяков