07 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12526/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 11525,30 грн (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень тридцять копійок);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04 березня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. за реєстровим № 465, у розмірі 11525,30 грн (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень тридцять копійок), сплаченого згідно квитанції №38 від 04 березня 2024 року, та подати його до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 04 березня 2024 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., вперше придбав житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 . При нотаріальному посвідченні вказаного договору позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 11525,30 грн, що становить 1% вартості придбаного майна. Позивач вказує, що, враховуючи те, що зазначена вище квартира є його першим придбаним житлом, він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про повернення сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, до якої долучив усі необхідні документи, проте отримав відмову. Позивач вважає, що оскільки житло ним придбавалось вперше, то він відповідно до вимог пункту дев'ятого статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не повинен був сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна, сплата такого збору в сумі 11525,30 грн (1% вартості квартири) є помилковою, а тому підлягає поверненню з державного бюджету.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що 22.08.2024 повідомлено ОСОБА_1 листом Управління за вих. №1600-0504-8/62155 про ненадання повного переліку запитуваних документів, а саме відсутня довідка про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду за адресою: АДРЕСА_2 На підставі вище викладеного, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області приходить до висновку, що права та законні інтереси позивача жодним чином не порушено.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
04 березня 2024 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., зареєстрований в реєстрі за № 465, згідно з яким позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта власником зазначеної квартири є ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 71886836 від 04 березня 2024 року.
Згідно з квитанцією № 38 від 04 березня 2024 року позивач сплатив збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 11525,30 грн на рахунок отримувача: ГУК у Полт. обл. / тг м. Полтава/24140500.
08 квітня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою, в якій просив сформувати подання про повернення йому суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11525,30 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 38 від 04 березня 2024 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 08 травня 2024 року № 1600-0504-8/34341 позивачу повідомлено проте, що після надання ним необхідних документів буде розглянуто питання щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання додаткових документів, на яку, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 22 серпня 2024 року № 1600-0504-8/62155 повідомило позивача про те, що ним поданий не повний перелік документів, а саме відсутня довідка про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду за адресою: м. Полтава, провул. Євдокії Долі, 6. З метою уникнення безпідставного повернення Пенсійним фондом України збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, враховуючи вищевикладене та після надання ним необхідних документів буде розглянуто питання щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.
На цій підставі, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року (далі - Закон № 400/97) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзаців першого-третього пункту дев'ятого статті 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже, відповідно до пункту дев'ятого частини першої статті 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
У статті 2 Закону № 400/97 зазначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з абзацами першим-другим пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
23 вересня 2020 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 866 “Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова № 866) (набрала чинності 26 вересня 2020 року), відповідно до якої, серед іншого, доповнив Порядок № 1740, а саме пункт 15-2 підпунктом “в» згідно з яким збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, законодавець встановив винятки, зокрема, для громадян, які придбавають житло вперше. При цьому за змістом підпункту “в» пункту 15-2 Порядку № 1740 придбання особою житла вперше означає, що особа до укладення відповідного договору не має та раніше не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя).
У позовній заяві позивач стверджує, що придбав житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири 04 березня 2024 року інші об'єкти житлової нерухомості ним не придбавались, а тому в розумінні пункту дев'ятого статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Щодо таких тверджень позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (абзаци перший четвертий частини другої статті 72 КАС України).
Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу квартири від 04 березня 2024 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., зареєстрований в реєстрі за № 465, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 71886836 від 04 березня 2024 року.
Крім того, відповідно до довідки від 15 липня 2024 року № 114.40/0112-15/370, виданої Філією - Полтавським обласним управлінням АТ “Ощадбанк» позивач не значиться у списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: м. Полтава, пров. Євдокії Долі (Толстого), буд.6.
З листа Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради від 24.07.2024 № К01-05-01.1-12/448-227 вбачається, що житловий будинок за адресою : АДРЕСА_2 не належить до комунальної власності Полтавської міської територіальної громади.
Відповідно до довідки Філії «Центр будівельних - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» виробничого підрозділу «Харківська Дирекція» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» від 24.06.2024 № БМЕСД-3-11/332 позивач в період з 27.01.1992 до 29.10.1999 проживав за адресою : АДРЕСА_3 .
Також, відповідно до довідки Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради від 24.07.2024 № К01-05-01.1-12/448-227 позивач за адресою: АДРЕСА_3 право на приватизацію державного житлового фонду не використав.
Отже, відомості щодо придбання позивачем іншого житла у матеріалах справи відсутні. Зі свого боку відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого житла, придбаного вперше, а відтак свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що позивач 04 березня 2024 року вперше придбав квартиру АДРЕСА_1 , і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 11525,30 грн.
За цих обставин відповідач протиправно відмовив позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 11525,30 грн на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 березня 2024 року.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок).
Абзацом першим пункту 5 розділу І цього Порядку передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Згідно з частиною сьомою статті 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна сплачується платником податку на бюджетні рахунки місцевих органів Державної казначейської служби України за місцезнаходженням майна за кодом бюджетної класифікації 24140500.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 затверджені деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до цього переліку контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом у цьому випадку є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які наведені у його постановах від 20 березня 2018 року (справа № 819/1249/17), від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17), від 31 січня 2018 року (справа № 819/1667/17) та в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються судом під час ухвалення рішення у справі.
Згідно з квитанцією з квитанцією № 38 від 04 березня 2024 року позивач сплатив збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 11525,30 грн на рахунок отримувача: ГУК у Полт. обл. / тг м. Полтава/24140500.
За змістом абзацу першого пункту 3 розділу І Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Згідно із абзацом другим пункту 5 розділу І цього ж Порядку у разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
За таких обставин, суд вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 11525,30 грн (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень тридцять копійок) та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 11525,30 грн сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № 38 від 04 березня 2024 року та подати його до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавські області.
Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Отже, з огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області (вул. Шевченка 1, Полтава, Полтавська область, 36011, код ЄДРПОУ 37959255) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 11525,30 грн (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень тридцять копійок).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 11525,30 грн сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № 38 від 04 березня 2024 року та подати його до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавські області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.
Суддя К.І. Клочко