07 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 480/8539/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Сумського окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Сумського окружного адміністративного суду (надалі - відповідач Сумський окружний адміністративний суд), Державної судової адміністрації України (надалі - відповідач ДСА України) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 05.12.2024 /а.с. 49/, просить:
- визнати протиправними дії Сумського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. 00 коп.;
- зобов'язати Сумський окружний адміністративний суд здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди судді Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року включно у відповідності до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 1 січня 2024 року складає 3028 грн. 00 коп., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року позивачу ОСОБА_1 виплачена суддівська винагорода із розрахунку базового розміру посадового окладу судді із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в сумі 2102,00 грн., що не відповідає положенню статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якого базовий розмір посадового окладу судді повинен визначатися, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якою встановлено на 1 січня календарного року, та який станом на 01 січня 2024 року становить 3028,00 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року матеріали адміністративної справи №480/8539/24 передано на розгляд Другого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року адміністративну справу №480/8539/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Справа №480/8539/24 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 19 листопада 2024 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №480/8539/24. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 09:30 год. 18 грудня 2024 року. Витребувано докази від відповідача Сумського окружного адміністративного суду.
04 грудня 2024 року до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив Сумського окружного адміністративного суду на позовну заяву /а.с. 41-44/, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, станом на час розгляду справи норми статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України 2024 рік" не визнані неконституційними, тому підстави для їх незастосування відповідачем відсутні. Зазначає, що Сумський окружний адміністративний суд є державним органом, розпорядником бюджетних коштів, і його фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошторис суду було затверджено Державною судовою адміністрацією України із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн. Тому вважає, що під час нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу Сумський окружний адміністративний суд діяв в межах повноважень та на підставі норм, визначених чинним законодавством України.
05 грудня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення (зменшення) позовних вимог /а.с. 49/.
12 грудня 2024 року до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив ДСА України на позовну заяву /а.с. 60-65/, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, у частині третій цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-ІХ (далі - Закон № 1082-ІХ) встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також був встановлений на 2022 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ (далі - Закон № 1928-ІХ), та на 2023 рік - Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX), на 2024 рік - Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX (далі - Закон № 3460-ІХ). Зазначені Закони 1928-ІХ та № 2710-IX, № 3460-ІХ в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними. Таким чином, вважає, що ДСА України та Сумський окружний адміністративний суд у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяли та діють в межах чинного законодавства. Вказує, що оклад судді складається з розрахункової величини "прожиткового мінімуму для працездатних осіб", розмір якого встановлюється на 1 січня календарного року та відповідного коефіцієнту (множника), який залежить від інстанції. При цьому Закон №1402-VІІІ не дає визначення "прожиткового мінімуму для працездатних осіб" та не вказує нормативно-правового акту, яким необхідно керуватися для визначення розміру такої розрахункової величини. У відзиві також заявлено клопотання про залучення до участі у справі №480/8539/24 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі №480/8539/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача Державної судової адміністрації України про залучення третіх осіб у справі №480/8539/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року витребувано від відповідача Сумського окружного адміністративного суду відомості про нараховані та виплачені судді Сумського окружного адміністративного суду Савицькій Наталії Валентинівні суми суддівської винагороди за жовтень-листопад 2024 року та документи на їх підтвердження. Встановлено наступний порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів під час розгляду справи по суті: дослідження письмових доказів. Закрито підготовче провадження та призначено справу №480/8539/24 до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду на 09:00 22 січня 2025 року.
Учасники справи в судове засідання 22 січня 2025 року повторно не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Представник відповідача Сумського окружного адміністративного суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на викладене вище, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Указом Президента України "Про призначення суддів" №13/2014 від 17.01.2014 ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді Сумського окружного адміністративного суду /а.с. 6-8/.
Наказом Сумського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року №6-ОС зараховано ОСОБА_1 з 03 березня 2014 року до штату Сумського окружного адміністративного суду на посаду судді Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України "Про призначення суддів" №13/2014 від 17 січня 2014 року /а.с. 9/.
Указом Президента України "Про призначення суддів" №268/2019 від 17.05.2019 призначено у місцевих адміністративних судах на посади, зокрема, судді Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 /зворот а.с. 9/.
Довідкою Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року №33 підтверджено, що суддівська винагорода за період з 01.05.2024 по 31.07.2024 нарахована та виплачена відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" із застосуванням прожиткового мінімуму працездатних осіб для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. /а.с. 10/.
Довідкою Сумського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року №37 підтверджено, що суддівська винагорода за період з 01.08.2024 по 30.09.2024 нарахована та виплачена відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" із застосуванням прожиткового мінімуму працездатних осіб для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. /а.с. 13/.
Довідкою Сумського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року №41 підтверджено, що суддівська винагорода за період з 01.10.2024 по 30.11.2024 нарахована та виплачена відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" із застосуванням прожиткового мінімуму працездатних осіб для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. /а.с. 50/.
Вважаючи протиправними дії Сумського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року винагороди судді із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн., позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
За приписами частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2563 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;
працездатних осіб - 3028 гривень;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року в розмірі 2102 грн.
У ході розгляду справи встановлено, що суддівську винагороду позивача у період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн., що підтверджується довідками Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року №33 та від 01 жовтня 2024 року №37 /а.с. 10, 13/, а також відомостями особового рахунку про нараховану та виплачену позивачу суддівську винагороду /а.с. 46, 87/.
Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII).
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Згідно із статтею 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зауважує, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".
При цьому, Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
Аналогічно статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", разом із встановленням на 1 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., визначено "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Суд наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIII.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач Сумський окружний адміністративний суд неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Враховуючи викладене, суд констатує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), у період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" було неправомірним.
Розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, тож позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість).
З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що обмеження нарахування та виплати останньому за період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року суддівської винагороди шляхом обчислення її розміру, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі саме 2102 грн. здійснено протиправно.
Відповідач Сумський окружний адміністративний суд зобов'язаний був при визначенні розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 у період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року діяти відповідно до Закону №1402 та обчислювати розмір суддівської винагороди виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік" з 01.01.2024 саме у значенні 3028 грн., а не 2102 грн., як це здійснено відповідачем, чим порушено права позивача на отримання суддівської винагороди у належному розмірі.
Суд бере до уваги, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку (частина шоста статті 148 Закону № 1402-VIII).
Частиною сьомою статі 148 цього ж Закону установлено, що видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 149 Закону № 1402-VIII).
Положеннями частини першої та пункту 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються: на головних розпорядників бюджетних коштів; розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема ДСА України.
За змістом частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Сумський окружний адміністративний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2024 рік. /зворот а.с. 46-а.с. 47/.
Доказів подання Сумським окружним адміністративним судом на затвердження ДСА України кошторису на 2024 рік з урахуванням визначення посадового окладу позивача виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік", та затвердження ДСА України бюджетних асигнувань з цієї підстави у меншому розмірі до суду не надано.
Таким чином суд приходить до висновку, що Сумським окружним адміністративним судом обов'язок щодо нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу у належному розмірі не був виконаний саме через помилкове застосування до спірних правовідносин норм абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а не через відсутність відповідних бюджетних призначень та бюджетних асигнувань.
Враховуючи те, що саме Сумський окружний адміністративний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня розрахував суддівську винагороду із застосуванням непередбаченої Законом величини, з урахуванням чого було затверджено кошторис на 2024 рік та здійснено нарахування та виплату суддівської винагороди позивачеві не у повному розмірі, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є: визнання протиправними дій Сумського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. та зобов'язання Сумського окружного адміністративного суду провести нарахування та виплату судді Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Висновки суду узгоджуються із правовим підходом до застосування норм права, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21, від 18.10.2023 у справі № 400/12428/21, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-10, 77, 139, 205, 229, 243-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Сумського окружного адміністративного суду (ідентифікаційний код 35907252, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021), Державної судової адміністрації України (ідентифікаційний код 26255795, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Сумського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
Зобов'язати Сумський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01 червня 2024 року по 30 листопада 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Сич