Справа № 420/7293/24
07 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № 420/7293/24 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування з 26.02.2022 по 30.07.2023 при обчисленні розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок з 26.02.2022 по 30.07.2023 сум грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 подати у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № 420/7293/24.
29.01.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов звіт відповідача про виконання рішення суду.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
В силу вимог абзацу першого частини другої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд.
Так, судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Як слідує зі звіту про виконання судового рішення та доданих до нього доказів, позивачу було здійснено перерахунок з 26.02.2022 по 30.07.2023 сум грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017.
Відповідачем було подано Начальнику забезпечувального фінансового органу розрахунки та додаткові заяви-розрахунки на виплату коштів, для виконання рішень судів.
Наведені обставини свідчать, що відповідач вчинив передбачені законодавством необхідні дії для виконання рішення суду.
Суд зазначає, що специфіка категорії справ, до якої належить дана справа, полягає у залежності проведення виплат від бюджетних асигнувань на відповідні цілі з Державного бюджету України. В даному випадку Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради не є розпорядником бюджетних коштів.
Невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати нарахованих стягувачу грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що суб'єктом владних повноважень наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення та повідомлено про вжиті заходи для виконання судового рішення, а тому на переконання суду вчинені заходи свідчать про добросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 та від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
На момент розгляду вказаної заяви, судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
За таких обставин, зважаючи на те, що відповідачем здійснено конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № 420/7293/24, а також надано до суду актуальні докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, суд вважає за необхідне прийняти звіт відповідача про виконання судового рішення.
Відповідно до частини десятої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 2 частини п'ятої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Суд зазначає, що звіт про виконання рішення суду відповідачем подано з порушенням строку встановленого судом.
Однак, враховуючи, що судове рішення стосується здійснення виплат заборгованості грошового забезпечення та відповідачем надано докази які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, суд вважає необхідним звільнити відповідача від сплати штрафу, оскільки вважає, що на момент розгляду звіту подані відповідачем докази є достатніми і вичерпними.
Керуючись статтями 248, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № 420/7293/24.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.02.2025.
Суддя Олександр ХУРСА