Справа №:760/8047/24
Провадження №: 2/755/3018/25
про передачу справи за підсудністю
"07" лютого 2025 р. м.Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
27.01.2025 року на підставі ухвали Солом'янського районного суду м.Києва від 26.12.2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали вказаної цивільної справи №760/8047/24.
Вивчивши матеріали позовної заяви разом з долученими до неї додатками на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя доходить наступних висновків.
04.04.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
При цьому, у змісті позовної заяви про потенційного відповідача позивач зазначив наступні відомості: « ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ».
20.05.2024 року ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу передано на розгляд за підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Підставою передачі справи за підсудністю слугували отримані судом відомості з Єдиного державного демографічного реєстру про те, що місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.02.2002 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
29 липня 2024 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу - залишено без руху.
08 серпня 2024 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу прийняти до провадження та відкрито у справі провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
28 жовтня 2024 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області задоволено клопотання представника позивача. Замінено первісного відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на належного відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 .).
28 жовтня 2024 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди в порядку регресу - передано на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва.
Скеровуючи справу за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва, Луцький міськрайонний суд Волинської області виходив з того, що у зв'язку із заміною відповідача, останнє відоме місце проживання якого АДРЕСА_1 , позовна заява не відноситься територіально до юрисдикції Луцького міськрайонного суду Волинської області. Розгляд справи неналежним судом, призвів би до порушення правил підсудності, що є обов'язковою підставою для скасування рішення судом апеляційної інстанції.
26 грудня 2024 року ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва цивільну справу № 760/8047/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, направлено за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва на підставі ч. 6 ст. 28 ЦПК України.
Скеровуючи справу за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва, Солом'янський районний суд м. Києва посилався на відповідь, отриману на запит судді, щодо місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якої вбачається, що з 13 вересня 2017 року по 01 липня 2019 року відповідач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Посилаючись на матеріали справи, суд зазначив, що ДТП сталася 20 березня 2021 року на території Дніпровського району м. Києва по вул. Регенераторній, 4 у м. Києві. Постанову про притягнення правопорушника ОСОБА_2 виносив Дніпровський районний суд м. Києва за місцем вчинення ДТП. Таким чином, суд, керуючись положеннями ч. 6 ст. 28 ЦПК України, прийшов до висновку про необхідність направлення справи за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва, оскільки місцем заподіяння шкоди є Дніпровський район м. Києва.
За нормою ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26-30 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Питання про підсудність справ визначається Цивільним процесуальним кодексом України.
Направляючи дану цивільну справу до Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю Солом'янський районний суд м. Києва застосував до спірних правовідносин положення ч. 6 ст. 28 ЦПК України та направив справу до суду за місцем заподіяння шкоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
З позовної заяви убачається, що позивачем заявлено регресну вимогу до відповідача, відтак до спірних правовідносин не застосовуються положення ч. 6 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивачу ОСОБА_1 , який набув права вимоги на підставі Договору №03/03/2023 про відступлення права вимоги, укладеного з ПрАТ «УПС», шкоди завдано не було, відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила підсудності.
Згідно із загальним правилом територіальної підсудності, що передбачено статтею 27 ЦПК України, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 Цивільного кодексу України і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідно до ч. 9 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Убачається, що останнім відомим місцем проживання (перебування) відповідача, яке встановлене в ухвалі Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року та відповідно до відповіді з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА є: м. Київ, Солом'янський район, вул. Ніжинська, буд. 29-А, гуртожиток.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо місцезнаходження майна відповідача або його роботи у Дніпровському районі міста Києва.
Таким чином, враховуючи предмет позову та останнє відоме місце проживання відповідача, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.9 ст. 28 ЦПК України.
За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про останнє відоме місце проживання (перебування) відповідача, суддя доходить висновку про передачу вказаної цивільної справи за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
Керуючись, ст. ст. 4, 27, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суд -
Цивільну справу № 760/8047/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу передати за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва (місцезнаходження: 03680, Україна, місто Київ, вулиця Максима Кривоноса, будинок, 25) для подальшого розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.
Суддя :