06 лютого 2025 рокусправа № 380/18131/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 30.11.2022 по 15.08.2024 включно;
стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 30.11.2022 по 29.05.2023 включно у сумі 351 449,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ). На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 380/2607/23, (залишене без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2024) відповідач нарахував та виплатив позивачу 26.07.2024 грошового забезпечення у розмірі 68950,00 грн. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі № 380/2012/23, (залишене без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024) відповідач нарахував та виплатив позивачу 15.08.2024 грошового забезпечення у розмірі 333 063,09 грн. Враховуючи несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивачка вважає, що має право на виплату середнього заробітку за період затримки такого розрахунку.
Ухвалою від 30.08.2024 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву. Щодо середнього грошового забезпечення, відповідач зазначив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.11.2022 №825-ос «По особовому складу», згідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України виключено зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення майору ОСОБА_1 . У провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №380/1913/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 30.11.2022 по 27.12.2022; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні безспірних сум із 30.11.2022 до дня фактичного розрахунку 27.12.2022. У провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №380/10833/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 30.11.2022 по 29.05.2023 (включно); зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 30.11.2022 по 29.05.2023 (включно). У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №380/26845/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та не виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 30 травня 2022 року по 29 травня 2023 (включно); стягнення на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 30 травня 2022 року по 29 травня 2023 року (включно) в розмірі 459321,89 грн. В серпні 2024 року вищезазначене рішення суду виконано. Частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. На день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення, 29.11.2022 року, позивача, спору між позивачем та НОМЕР_2 прикордонним загоном щодо виплачених сум не було. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, проте суд відмовив у задоволенні такого клопотання через необґрунтованість.
Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, вважає доводи відповідача необґрунтованими, просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, проте суд відмовив у задоволенні такого клопотання з огляду на не тотожність позовних вимог у даній справі та справі №380/26845/23.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
Згідно витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.11.2022 №825-ОС, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 29.11.2022.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 380/2607/23, відповідач нарахував та виплатив позивачу 26.07.2024 грошове забезпечення у розмірі 68 950,00 грн.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі № 380/2012/23, відповідач нарахував та виплатив позивачу 15.08.2024 грошове забезпечення у розмірі 333 063,09 грн.
Позивач вважає, що має право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у зв'язку з затримкою виплати грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За правилами статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов'язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов'язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX) положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: “У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті». Закон України №2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
Водночас для правильного вирішення питання щодо визначення суми компенсації, що підлягає стягненню з роботодавця за невиконання ним приписів частини другої статті 116 КЗпП України, необхідно насамперед установити дату виникнення спірних правовідносин, пов'язаних з непроведенням повного розрахунку при звільненні.
Верховний Суд у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 140/16184/23 висловив таку правову позицію “незважаючи на визначення приписами статті 117 КЗпП України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов'язані з обов'язком роботодавця розрахуватися з працівником в строк, встановлений приписами статті 116 КЗпП України, яким переважно є день звільнення.»
Спірний період тривав з 30.11.2022 (наступний день за датою звільнення позивача ) по 15.08.2024. Тобто спірні правовідносини охоплюють період, який виник, як до, так і після 19 липня 2022 року.
Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у цій справі, є дата звільнення позивача та дата розрахунку з ним.
За таких обставин застосуванню до спірних правовідносин належать приписи статті 117 КЗпП України в редакції на момент їхнього виникнення, тобто до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
(Така правова позиції щодо застосування приписів ст. 117 КЗпП України наведена у постанові Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 140/16184/23)
ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 29.11.2022, станом на цей день відповідач протиправно не виплатив позивачу у належному розмірі грошове забезпечення.
На виконання рішення суду відповідач виплатив позивачці грошове забезпечення 26.07.2024 у розмірі 68 950,00 грн.
На виконання рішення суду відповідач виплатив позивачці грошове забезпечення 15.08.2024 у розмірі 333 063,09 грн.
Затримка виплати зазначеної суми заробітної плати є підставою для стягнення з відповідача коштів за затримку розрахунку.
Обчислюючи період затримки розрахунку індексації грошового забезпечення суд враховує, що військова частини НОМЕР_3 провела повний розрахунок при звільненні 15.08.2024.
Відповідно до наявної у матеріалах справи архівної відомості №1 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, заробітна плата позивача у вересні 2022 року становить 28912,40 грн., у жовтні 2022 року - 28912,40 грн., разом 57824,80 грн. Кількість календарних днів за вересень 2022 - жовтень 2022 року становить 61 днів. Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 947,95 грн (57824,80 грн/61 календарних дні).
Період за час затримки розрахунку при звільненні, за який у відповідача виникає обов'язок випалити позивачці середнє грошове забезпечення, з урахуванням статті 117 КЗпП України (не більш як за шість місяців) обчислюється з 30 листопада 2022 року (наступний день після звільнення) по 15 серпня 2024 року (включно) (період з 30.11.2022 по 29.05.2023 не береться, оскільки питання про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення зв цей період вже вирішене у справі №380/26845/23).
Враховуючи, що позивачка просить стягнути середнє грошове забезпечення за 6 місяців, то період до стягненн становить 181 день.
Отже, сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивачка за вказаного правового регулювання і встановлених судом обставин, становить 171578,95 грн (947,95 грн х 181 календарний день).
У цій справі суд дійшов висновку, що застосуванню до спірних правовідносин належать приписи статті 117 КЗпП України в редакції на момент їхнього виникнення, тобто до набрання чинності Законом № 2352-ІХ. Тому суд враховує правові позиції Верховного Суду щодо можливості за певних умов зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, указано, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно ураховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Суд враховує, що обраний ним засіб захисту прав позивача повинен бути ефективним, а рішення суду таким, що не викликатиме на стадії його виконання нових спорів між сторонами. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому суд, встановивши несвоєчасну виплату роботодавцем працівнику належних при звільненні сум, повинен стягнути з відповідача на користь позивача конкретну суму штрафних санкцій, а не зобов'язувати відповідача нараховувати розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Таким чином, середнє грошове забезпечення у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні за 6 місяців становить 171578,95 грн. Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 171578,95 грн.
Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з врахуванням обраного способу захисту прав позивача та меж позовних вимог суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 2811,59 грн. підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивачки з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) 171578,95 грн середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір на суму 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 62 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна