06 лютого 2025 року м. Житоми справа № 240/17694/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600-0214-8/88847 від 19.07.2024 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати з 09.07.2024 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796.
В обґрунтування позову вказує, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 01.01.1993 проживала на території радіоактивного забруднення більше 4-х років, а тому має право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 10.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 10.10.2024 постановлено залучити: "Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми, 40009. РНОКПП/ЄДРПОУ: 21108013) до участі у справі №240/17694/24, як другого відповідача. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про залучення другого відповідача у справі".
Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов до суду 03.02.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення від 17.07.2024 №064250009312 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв'язку з не підтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року - 4 роки. Просить відмовити у задоволенні позову.
До відзиву додано копії матеріалів відмовної пенсійної справи позивача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області копію ухвали суду від 10.10.2024 про залучення другого відповідача отримало 24.10.2024 в електронному кабінеті підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС. Відзив на позовну заяву до суду не надіслало.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 09.04.2024 про призначення пенсії за віком.
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви ОСОБА_1 та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
За результатом розгляду заяви позивача від 09.04.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняло рішення від 17.07.2024 №064250009312 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 56).
У рішенні вказано: "Вік заявника - 56 років 7 місяців 11 днів.
Документами підтверджено, що особа відпрацювала (прожила) в даній зоні 25 років 5 місяців 13 днів, а станом на 01.01.1993 - 3 роки 5 місяців 27 днів (необхідно 4 роки).
Документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку.
Страховий стаж особи - 38 років 5 місяців 7 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу враховано всі періоди роботи. Додатковий коментар:
за наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України №796 відсутнє, оскільки відсутній необхідний період проживання станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю.
За умови надання додаткових документів право на пенсію буде переглянуто."
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 19.07.2024 №0600-0214-8/88847 повідомило ОСОБА_1 про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає протиправним та таким, що порушує її права рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.
Абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа отримує право на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII у випадку дотримання таких умов:
- наявності у такої особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;
- наявності у такої особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 4 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абзацу дев'ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 та для підтвердження наявності у позивача права, як у особи, яка проживала/працювала у зоні посиленого радіологічного контролю, на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII позивач до заяви про призначення пенсії додала, зокрема: посвідчення (дублікат) громадянки, яка постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) серія НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 4 статті 11 Закону №796-ХІІ (в редакції від 29.06.1993, що була чинна станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
В свою чергу, пунктом 6 Порядку № 501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Крім того суд зазначає, що при видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії серія НОМЕР_1 Житомирська обласна державна адміністрація, як уповноважений на видачу такого посвідчення орган, встановлювала та перевіряла дотримання ОСОБА_1 умови для надання йому статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а саме умови проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4-х років.
Таким чином, суд вважає, що наявність у позивача посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 4 категорії серії НОМЕР_2 є достатнім підтвердженням того, що вона станом на 01.01.1993 проживала/працювала не менше 4-х років у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Отже, є протиправними висновки Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відсутність у позивача необхідного періоду проживання, станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.
На момент звернення із заявою про призначення пенсії стаття 26 Закону № 1058-IV передбачала право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
В оскаржуваному рішенні від 17.07.2024 зазначено про наявність у позивача страхового стажу - 38 років 5 місяців 7 днів, віку - 56 років.
Відповідно до наданих позивачем документів, зокрема, довідки сектору ведення реєстру Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 02.07.2024 №4474, позивач з моменту аварії по 31 липня 1986 року не проживала на території радіоактивного забруднення, а тому не має права на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки.
Відповідно до ст. 2 Закону України " Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Такими зонами є:
1)зона відчуження;
2)зона безумовного (обов'язкового) відселення;
3) зона гарантованого добровільного відселення;
4) зона посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів" №5459-VI від 16.10.2012, у Законі України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" у статті 2: частини третю і четверту виключити.
Відповідно до інформації, що міститься у довідці 02.07.2024 №4474 сектору ведення реєстру Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, період проживання позивача на території, яка відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, із 01.01.1993 по 16.10.2012 становить більше 19 років.
Вказана обставина свідчить на користь висновку, що позивач має право на зменшення пенсійного віку на 5 років.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що є протиправним та підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 17.07.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Разом з тим, суд зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача від 09.07.2024 та не приймало жодних рішень, а тому є безпідставними позовні вимоги до такого відповідача.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Однак, відповідачем при розгляді заяви позивача не було враховано, що повноваження державних органів не є дискреційними у даному випадку, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву), зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Водночас, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви від 09.07.2024 за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком.
Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.
Щодо дати, з якої позивачу могла б бути призначена пенсія, то суд зауважує, що за приписами пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась із заявою про призначення пенсії після спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії, а тому є обґрунтованою вимога позивача про призначення їй пенсії із 09.07.2024 (дата заяви про призначення пенсії).
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми, 40009, ЄДРПОУ: 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 17.07.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити із 09 липня 2024 року ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
06.02.25