Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 лютого 2025 року Справа№200/8352/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про: визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії № 057150013076 від 19.08.2024, зобов'язання зарахувати до страхового стажу період навчання в Ждановському металургійному інституті з 01.09.1980 по 25.06.1985 і період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.1999 по 06.02.2000,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії № 057150013076 від 19.08.2024, зобов'язання зарахувати до страхового стажу період навчання в Ждановському металургійному інституті з 01.09.1980 по 25.06.1985 і період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.1999 по 06.02.2000.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 11.08.2024 звернулася через веб-портал ПФУ із заявою про призначення пенсії.
Рішення про відмову у призначенні пенсії № 057150013076 від 19.08.2024 Головного управління ПФУ у Волинській області відмовлено в призначенні пенсії через недостатність стажу. Зокрема, до страхового стажу згідно наданих документів не враховано період навчання з 01.09.1980 по 25.06.1985, оскільки в дипломі вказане прізвище ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту - ОСОБА_3 Також не враховано період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.1999 по 06.02.2000, оскільки між датою припинення виплати і датою наказу на припинення виплати минуло більше місяця (наказ від 20.01.1999).
Вважає вказане рішення протиправним, у зв'язку із чим звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач, не погодившись із позовними вимогами, надав відзив на позовну заяву, мотивований наступним.
Позивач 11 серпня 2024 року звернувся через веб портал Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058- ІV (далі - Закон України № 1058-ІV).
Вік позивача на дату звернення за призначенням пенсії за віком - 61 рік.
За результатами розгляду заяви позивача від 11 серпня 2024 року Відповідачем прийнято рішення від 19 серпня 2024 року № 057150013076 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу.
Відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано:
- період навчання з 01.09.1980 по 25.06.1985, оскільки в дипломі вказане прізвище ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту - ОСОБА_3 ;
- період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.1999 по 06.02.2000, оскільки між датою припинення виплати і датою наказу на припинення виплати минуло більше місяця (наказ від 20.01.1999);
- період з 11.06.2001 по 30.12.2001, оскільки в трудовій відсутня печатка на звільненні та відсутня інформація в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
11 серпня 2024 року позивач через веб-портал ПФУ звернулась із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 13455.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 19.08.2024 № 057150013076 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку із недостатністю страхового стажу.
Відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано:
- період навчання з 01.09.1980 по 25.06.1985, оскільки в дипломі вказане прізвище ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту - ОСОБА_3 ;
- період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.1999 по 06.02.2000, оскільки між датою припинення виплати і датою наказу на припинення виплати минуло більше місяця (наказ від 20.01.1999);
- період з 11.06.2001 по 30.12.2001, оскільки в трудовій відсутня печатка на звільненні та відсутня інформація в системі персоніфікованого обліку.
Суд зазначає, що правомірність незарахування до її страхового стажу періоду з 11.06.2001 по 30.12.2001 позивачем не оскаржується.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі -Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується, зокрема:
- будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
- будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637, тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про перехід на пенсію за віком) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Відповідно до п. 3 Порядок № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, відповідно до наведених норм, суд доходить до висновку, що надання уточнюючих довідок необхідно у разі відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Разом з тим, щодо спірних у цій справи періодів, трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 містить наступні записи:
- навчання в Жданівському металургійному інституті по 25.06.1985 (Д- 618472 від 03.07.1985);
- 08.07.1985 - прийнята у складально-зварювальному цесі № 34 розмітником 3 розряду;
- 13.05.1999 - розпочата виплата допомоги по безробіттю (розп. № 953 від 01.03.1999);
- 06.02.2000 - припинена виплата допомоги по безробіттю (розп. № 286 від 20.01.2000).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, в якій наголошено: «Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист».
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. (далі Інструкція № 58).
Згідно п. 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
За п. 2.4 Інструкція № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п. 2.19 Інструкції № 58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: е) безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення.
Таким чином, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, а у випадку призначення допомоги по безробіттю - на посадову особу державної служби зайнятості, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що трудова книжка позивача містить достатні записи для зарахування до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 13.05.1999 по 06.02.2000, чого відповідачем зроблено не було.
Відповідно до диплому Жданівського металургійного інституту серії НОМЕР_4 від 03.07.1985, ОСОБА_4 в 1980 році вступила до вказаного ВНЗ за спеціальністю «металознавство, устаткування і технологія термічної обробки металів».
Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 25 червня 1985 року ОСОБА_4 присвоєно кваліфікацію інженера металурга.
Разом з тим, у вказаному дипломі викладено також прізвище позивача російською мовою - ОСОБА_3 .
Таким чином, розбіжності у зазначенні прізвища позивача у різних документах зумовлені особливостями транслітерації при перекладі на мову, якою здійснювався відповідний запис.
Враховуючи, що трудова книжка позивача містить посилання на номер та дату видачі диплома серії НОМЕР_4 , суд доходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період її навчання у Жданівському металургійному інституті з 01.09.1980 по 25.06.1985.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що саме спірним рішенням відповідача № 057150013076 від 19.08.2024 безпосередньо порушено права позивача.
Враховуючи, що розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком віднесено до дискреційних повноважень відповідача, керуючись ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне змінити обраний позивачем спосіб захисту її порушеного права та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.08.2024 № 13455 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.1999 по 06.02.2000 та період навчання у Жданівському металургійному інституті з 01.09.1980 по 25.06.1985.
Суд зазначає, що вказаний спосіб захисту буде належним та достатнім для поновлення порушених прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 968,96 грн. понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії № 057150013076 від 19.08.2024, зобов'язання повторно розглянути заяву від 11.08.2024 № 13455 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.1999 по 06.02.2000 та період навчання у Жданівському металургійному інституті з 01.09.1980 по 25.06.1985 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення № 057150013076 від 19.08.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, 43027, ЄДРПОУ 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 11.08.2024 № 13455 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.1999 по 06.02.2000 та період навчання у Жданівському металургійному інституті з 01.09.1980 по 25.06.1985.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, 43027, ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська