07 лютого 2025 року Справа № 160/26110/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
за участі секретаря судового засіданняДубина Ю.О.
за участі:
представника позивача представника відповідача Сидоров Ю.В. Стець А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.06.2024 року № 000/606/32-00-07-03-19 за формою «в1», яким зменшено від'ємне значення з ПДВ у сумі 12 549 990 грн. за застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6 274 995 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним:
господарські операції позивача з контрагентами носять реальний характер; всі первинні документи оформлені належним чином;
будь-яке автоматичне співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не належними доказами, оскільки це не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть бути належними (постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а);
висновки про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів відповідачем зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації наявності у базі даних ДПС України, однак така інформація не є належних та допустимим доказом у розумінні КАС України (постанова Верховного Суду від 10.04.2020 року у справі № 804/1984/16);
основним критерієм реальності господарської операції є рух активів або зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків, тобто оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отримання матеріального результату від виконання робіт, перерахування грошових коштів контрагентам;
недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фізичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених договорах (постанова Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 140/1845/19, від 11.09.2018 року у справі № 804/4787/16);
при здійсненні платником податків господарської діяльності є можливими і збиткові операції; не є обов'язковим або економічних ефект спостерігався негайно одразу після вчинення операції; економічний ефект також може не настати ніколи (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 року у справі № 818/6203/13-а);
за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок можливих протиправних діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу;
Ухвалою суду від 10.10.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Відносини позивача з контрагентами ТОВ «Індастріал Сервіс», ТОВ НВП «Спецінструмент», ТОВ «Ексімтрейд», ТОВ «Тонмент Холдінг», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ПРАТ «Укрпромобладнання», ТОВ «Інтер Трейд Капітал», ТОВ «БК «Метком Інвест», ТОВ «Альфа Преміум Груп», ТОВ «Біо Транс Сервіс» не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Рух активів не відбувався; первинні документи містять дефекти оформлення; встановлено недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень, що може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фізичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань. Позивач не надав до перевірки сертифікатів якості на поставлений товар. Товарно-транспортні накладні мають недоліки у заповненні, транспортні засоби, які вказані у товарно-транспортних накладних не належать на праві власності та/або на праві користування особам, які вказані перевізниками та/або відправниками.
Ухвалою суду від 05.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку з питань законності декларування від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації за лютий 2024 року з урахування уточнених розрахунків.
На підставі перевірки складено Акт від 16.05.2024 року № 518/32-00-07-03-14/2442974, у якому зафіксовані наступні порушення:
п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.200.1, абз. «б» п.200.4. ст. 200 ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит за лютий 2024 року на суму ПДВ 13 951 792 грн. що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 13 951 792 грн.
Обгрунтування, яке міститься у додатку № 3 до акту перевірки: відносини позивача з контрагентами ТОВ «Індастріал Сервіс», ТОВ НВП «Спецінструмент», ТОВ «Ексімтрейд», ТОВ «Тонмент Холдінг», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ПРАТ «Укрпромобладнання», ТОВ «Інтер Трейд Капітал», ТОВ «БК «Метком Інвест», ТОВ «Альфа Преміум Груп», ТОВ «Біо Транс Сервіс» не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Рух активів не відбувався; первинні документи містять дефекти оформлення; встановлено недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фізичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань. Платник податків не надав до перевірки сертифікатів якості на поставлений товар. Товарно-транспортні накладні мають недоліки у заповненні, транспортні засоби, які вказані у товарно-транспортних накладних не належать на праві власності та/або на праві користування особам, які вказані перевізниками та/або відправниками.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.06.2024 року № 000/606/32-00-07-03-19 за формою «в1», яким зменшено від'ємне значення з ПДВ у сумі 12 549 990 грн. за застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6 274 995 грн.
Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження; рішенням ДПС України від 29.08.2024 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.
Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та обґрунтованості формування фінансового результату до оподаткування повинна включати такі етапи:
1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. встановлення правосуб'єктності учасників господарської операції.
3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. встановлення дотримання платником податку вимог щодо документального підтвердження понесених витрат.
5. встановлення факту понесення позивачем вказаних витрат.
Основним критерієм реальності господарської операції є рух активів або зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків, тобто оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отримання матеріального результату від виконання робіт, перерахування грошових коштів контрагентам.
Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Індастріал Сервіс», ТОВ НВП «Спецінструмент», ТОВ «Ексімтрейд», ТОВ «Тонмент Холдінг», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ПРАТ «Укрпромобладнання», ТОВ «Інтер Трейд Капітал», ТОВ «БК «Метком Інвест», ТОВ «Альфа Преміум Груп», ТОВ «Біо Транс Сервіс» є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Індастріал Сервіс», ТОВ НВП «Спецінструмент», ТОВ «Ексімтрейд», ТОВ «Тонмент Холдінг», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ПРАТ «Укрпромобладнання», ТОВ «Інтер Трейд Капітал», ТОВ «БК «Метком Інвест», ТОВ «Альфа Преміум Груп», ТОВ «Біо Транс Сервіс» правочини визнані податковим органом ризикованими, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних та неспростовних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Індастріал Сервіс», ТОВ НВП «Спецінструмент», ТОВ «Ексімтрейд», ТОВ «Тонмент Холдінг», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ПРАТ «Укрпромобладнання», ТОВ «Інтер Трейд Капітал», ТОВ «БК «Метком Інвест», ТОВ «Альфа Преміум Груп», ТОВ «Біо Транс Сервіс» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем ТОВ «Індастріал Сервіс», ТОВ НВП «Спецінструмент», ТОВ «Ексімтрейд», ТОВ «Тонмент Холдінг», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ПРАТ «Укрпромобладнання», ТОВ «Інтер Трейд Капітал», ТОВ «БК «Метком Інвест», ТОВ «Альфа Преміум Груп», ТОВ «Біо Транс Сервіс».
Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на формування фінансового результату до оподаткування порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Індастріал Сервіс», ТОВ НВП «Спецінструмент», ТОВ «Ексімтрейд», ТОВ «Тонмент Холдінг», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ПРАТ «Укрпромобладнання», ТОВ «Інтер Трейд Капітал», ТОВ «БК «Метком Інвест», ТОВ «Альфа Преміум Груп», ТОВ «Біо Транс Сервіс» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678).
Будь-яке автоматичне співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не належними доказами, оскільки це не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть бути належними (постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а).
При здійсненні платником податків господарської діяльності є можливими і збиткові операції; не є обов'язковим або економічних ефект спостерігався негайно одразу після вчинення операції; економічний ефект також може не настати ніколи (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 року у справі № 818/6203/13-а).
За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок можливих протиправних діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Окрім цього, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).
В постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду, застосувавши норми пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК, статей 1, 9 Закону № 996-ХІV, так само висновувала, що "…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами».
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.01.20221 року у справі № 820/4411/16, від 15.04.2020 року у справі № 826/13929/17 ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, звіт/акт з переліком фактично наданих послуг за напрямами, вказаними в договорах, також може бути достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок (постанова Верховного Суду від 09.08.2022 року у справі № 380/1905/20).
Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 1570/5614/2012, від 22.10.2019 року у справі № 822/5413/15).
Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Індастріал Сервіс», ТОВ НВП «Спецінструмент», ТОВ «Ексімтрейд», ТОВ «Тонмент Холдінг», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ПРАТ «Укрпромобладнання», ТОВ «Інтер Трейд Капітал», ТОВ «БК «Метком Інвест», ТОВ «Альфа Преміум Груп», ТОВ «Біо Транс Сервіс».
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Ексімтрейд».
Між сторонами укладено Договір від 22.06.2023 року №667, у відповідності до умови якого ТОВ «Ексімтрейд» зобов'язався поставити товару, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: видатковими накладними № 7 від 30.11.2023 року та № 5 від 29.11.2023 року, що міститься у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Факт отримання позивачем товару підтверджується прибутковими ордерами, копії яких містяться у матеріалах справи.
Транспортування товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які містяться у матеріалах справи.
Також позивач сформував на отриманий товар прибуткові ордери, які містяться у матеріалах справи.
Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
У матеріалах справи також міститься копія паспорту на поставлений товар позивачу.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Ексімтрейд» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Індастріал Сервіс».
Між сторонами укладено Договір поставки від 05.01.2021 року № 2115, у відповідності до умови якого ТОВ «Індастріал Сервіс» зобов'язалось поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: видаткова накладна № 35 від 06.02.2024 року, що міститься у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Факт отримання позивачем товару підтверджується прибутковим ордером, копія якого містяться у матеріалах справи.
Транспортування товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які містяться у матеріалах справи.
Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Індастріал Сервіс» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ НВП «Спецінструмент».
Між сторонами укладено Договір поставки від 07.02.2023 року № 107 та додаткові угоди № 1,2 та 3 до нього, у відповідності до умови якого ТОВ НВП «Спецінструмент» зобов'язалось поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: видаткові накладні, що міститься у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Факт отримання позивачем товару підтверджується прибутковими ордерами, копії яких містяться у матеріалах справи.
Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ НВП «Спецінструмент» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Тонмет Холдінг».
Між сторонами укладено договір поставки № 222 від 10.03.2023 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Тонмет Холдінг» зобов'язалося поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: видаткові накладні, що міститься у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Факт отримання позивачем товару підтверджується прибутковим ордером, копія якого містяться у матеріалах справи.
Транспортування товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, що містяться у матеріалах справи.
Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
У матеріалах справи міститься також сертифікат якості на товар.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Тонмет Холдінг» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрінспецмаш 2004».
Між сторонами укладено договір постанови № 51 від 16.01.2024 року, за умовами якого ТОВ «Укрінспецмаш 2024» зобов'язався поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: видаткові накладні, що міститься у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Факт отримання позивачем товару підтверджується прибутковим ордером, копія якого містяться у матеріалах справи.
Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Укрінспецмаш 2004» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПРАТ «Укрпромобладнання».
Між сторонами укладено ряд договорів від 02.12.2020 року № 1839, у відповідності до умови якого ПРАТ «Укрпромобладнання» зобов'язалось поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: видаткові накладні, що міститься у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Факт отримання позивачем товару підтверджується прибутковим ордером, копія якого містяться у матеріалах справи.
Транспортування товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних ТОВ «Нова пошта», які містяться у матеріалах справи, а також відмітками на звотньому боці видаткової накладної про в'їзд транспортного засобу.
Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ПРАТ «Укрпромобладнання» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтер Трейд Капітал».
Між сторонами укладено договір від 06.05.2022 року № 470, у відповідності до умови якого ТОВ «Інтер Трейд Капітал» зобов'язалось поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: видаткові накладні, що міститься у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Факт отримання позивачем товару підтверджується прибутковим ордером, копія якого містяться у матеріалах справи.
Транспортування товару здійснювалось силами постачальника, що підтверджується відмітками на звотньому боці видаткової накладної про в'їзд транспортного засобу.
Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Інтер Трейд Капітал» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Метком Інвест».
Між сторонами укладено договір підряду від 20.082021 року № 1874, у відповідності до умови якого ТОВ «Будівельна компанія Метком Інвест» зобов'язалось виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Нове будівництво хвостосховища «ІІІ карта» шламового господарства рудозбагачувальної фабрики позивача.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: актами виконаних будівельних робіт, що міститься у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
ТОВ «Будівельна компанія Метком Інвест» має ліцензію на виконання робіт копія якої міститься у матеріалах справи.
Також судом на підставі листа Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 10.01.2025 року № ПС/1/718-25, який надано відповідачем, встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія Метком Інвест» має дозволи на виконання робіт з підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, номери та строк дії яких вказані у зазначеному вище листі Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2022 року № 357 «Деякі питання виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки на період дії воєнного стану» строк дії документів дозвільного характеру на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та на виконання робіт підвищеної небезпеки, який закінчився в період дії воєнного стану, автоматично продовжується на період дії воєнного стану і протягом одного місяця після його припинення чи скасування.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія «Метком Інвест» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Альфа Преміум Груп».
Між сторонами укладено договір про надання охоронних послуг від 26.02.2021 року № 400, у відповідності до умови якого ТОВ «Альфа Преміум Груп» зобов'язалась надати послуги з охорони, а позивач зобов'язався їх оплатити.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: актами наданих послуг, що міститься у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
ТОВ «Альфа Преміум Груп» має відповідну ліцензію на надання послуг з охорони, копія якої міститься у матеріалах справи та вказана у акті перевірки.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Альфа Преміум Груп» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Також ТОВ «Альфа Преміум Груп» має ліцензію на здійснення охоронної діяльності.
Таким чином держава видавши товариству відповідну ліцензію підтвердила права товариства на здійснення господарської діяльності та можливість здійснення даної діяльності.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Біо Транс Сервіс».
Між сторонами укладено договір від 15.05.2020 року № 800, у відповідності до умови якого ТОВ «Біо Транс Сервіс» зобов'язалось надати послуги із зменшення витрат щодо споживання природного газу.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: актами виконаних робіт, що міститься у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Придбані роботи оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
У матеріалах справи містяться копії технічних умов на біопаливо тверде, яке затверджено ТОВ «Біо Транс Сервіс» та перевірено ДП Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації.
У матеріалах справи міститься також копію протоколу випробувань.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Біо Транс Сервіс» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Суд звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Універсальний принцип розгляду податкових спорів полягає у наступному: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Суд звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року по справі № 160/3364/19 про те, що будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
У таких висновках Велика Палата виходила з того, що підтвердженням господарської операції з огляду на визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
ВП ВС зазначила, що самий собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Утім, як зазначалось вище, у ході розгляду цієї справи суд не встановив ознак недобросовісності позивача, як і в запереченнях відповідача проти заявлених позовних вимог та доводів позивача не наведено жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями товариствами чи сприяння ухиленню ними товару від виконання податкових зобов'язань.
На підставі викладеного, судом відхиляються доводи відповідача про неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій з позивачем.
За вказаних обставин податкове повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача.
Сума судових витрат, яка підлягає відшкодуванню позивачу, становить 3028 грн. та складається із суми судового збору за подання позовної заяви.
За вказаних обставин сума судового збору підлягає стягнення з відповідача.
Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (50095, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1, код ЄДРПОУ 24432974) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, м. Дніпро, пр-т. О. Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.06.2024 року № 000/606/32-00-07-03-19 за формою «в1», яким зменшено від'ємне значення з ПДВ у сумі 12 549 990 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6 274 995 грн.
Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» сплачену суму судового збору у розмірі 24224 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 лютого 2025 року.
Суддя С.В. Златін