про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій,
вчинених на виконання рішення суду
07 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/4978/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2024, яке набрало законної сили, позов задоволено: визнати протиправною відмову Комунального некомерційного підприємства «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги», викладену в листі вих.№К-1/03-8.24 від 26.04.2024, щодо видачі ОСОБА_1 листка непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 на підставі перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законодавством порядку медичних документів. Зобов'язано Комунальне некомерційне підприємство «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2024 щодо видачі листка тимчасової непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 на підставі перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законодавством порядку медичних документів.
29.01.2025 до суду, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем щодо не виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у цій справі, а також визнати протиправним рішення КНП «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги», що оформлене протоколом ЛКК №323 від 14.11.2024.
Заява обґрунтована тим, що відповідачем виконуючи рішення Волинського окружного адміністративного суду не було взято до уваги висновки, що були викладені у такому рішенні.
Згідно із частиною п'ятою статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Враховуючи, що рішення суду від 17.07.2024 у цій справі прийняте за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), тому вказану заяву розглянуто судом в порядку письмового провадження з дня її отримання суддею.
Відповідач письмових пояснень щодо вказаної заяви до суду не подав.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначену заяву необхідно залишити без задоволення з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2024, яке набрало законної сили 11.09.2024, у даній справі позов задоволено повністю, зокрема, зобов'язано Комунальне некомерційне підприємство «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2024 щодо видачі листка тимчасової непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 на підставі перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законодавством порядку медичних документів.
На виконання рішення суду в зобов'язальній частині у цій справі було видано виконавчий лист від 23.10.2023 № 17634/2024, який стягувачем - ОСОБА_1 разом із заявою від 28.10.2024 був поданий для примусового виконання у Ковельський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Постановою державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.11.2024 відкрито виконавче провадження ВП №76441409.
В подальшому постановою державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.12.2024 закінчено виконавче провадження ВП №76441409. Підставою для закінчення виконавчого провадження ВП №76441409 слугувало повідомлення №2396-02/13-24 про те, що Комунальне некомерційне підприємство «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2024 щодо видачі листка тимчасової непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 на підставі перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законодавством порядку медичних документів. Підтвердженням повторного розгляду заяви є протокол засідання лікарсько-консультативної комісії КНП «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» №323 від 14.11.2024.
Як слідує з матеріалів доданих заявником до заяви, ОСОБА_1 звертався до Волинського окружного адміністративного суду з позовом про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №76441409 від 13.12.2024 справа №140/15010/24. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №140/15010/24 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Судом встановлено, що підставою подання даної заяви в порядку 383 КАС України, є незгода позивача саме із способом виконанням судового рішення.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд доходить такого висновку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої третьої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд відхиляє доводи заявника про те, що боржником протиправно виконуючи рішення суду не взято до уваги висновки наведенні в такому рішенні, з огляду на таке.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Як уже було згадано вище рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 зобов'язано Комунальне некомерційне підприємство «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» Комунальне некомерційне підприємство «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2024 щодо видачі листка тимчасової непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 на підставі перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законодавством порядку медичних документів.
Виконуючи рішення суду боржник - Комунальне некомерційне підприємство «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 03.04.2024, що підтверджується протоколом засідання лікарсько-консультативної комісії КНП «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» №323 від 14.11.2024.
Відтак рішення суду відповідач виконав відповідно до вимог резолютивної частини.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Водночас, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Суд зазначає, що дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд під час ухвалення рішення у даній справі врахував, що видача громадянам листка тимчасової непрацездатності належить до дискреційних повноважень (виключної компетенції) медичного органу, з огляду на що, рішення суду щодо зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії, буде втручанням у його дискреційні повноваження.
Отже, доводи заявника про неврахування висновків суду при виконанні судового рішення є необґрунтованими, Комунальне некомерційне підприємство «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги», маючи виключну компетенцію уповноваженого на те органу виконуючи таке рішення діяло в межах закону та покладених на нього повноважень.
Крім того, незгода позивача з рішенням КНП «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги», що оформлене протоколом ЛКК №323 від 14.11.2024 на виконання рішення суду свідчить про виникнення нових спірних правовідносин, відмінних від спору, який вирішений судом в межах цієї справи, що не позбавляє заявника права на звернення до суду із позовною заявою в загальному порядку.
Рішення суду відповідач виконав відповідно до вимог резолютивної частини, тому захист порушеного права позивача, у зв'язку прийняттям рішення №323 від 14.11.2024 можливий при новому зверненні до суду з новим предметом спору, відтак такі вимоги заявника, викладені у заяві в порядку статті 383 КАС України не можуть вирішуватися в порядку статті 383 КАС України.
Отже, заявник фактично звертаючись до суду із даною заявою сформував нові вимоги, що відповідно не може бути вирішено судом у порядку застосування вимог статті 383 КАС України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Керуючись статтями 248, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №1404978/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії, залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Мачульський