про повернення позовної заяви
м. Вінниця
07 лютого 2025 р. Справа № 120/1440/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії
04.02.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана та підписана адвокатом Проданець Наталією Вікторівною, до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 25/д від 30.08.2024 та зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену постановою КМ України № 168 від 28.02.2022.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
Ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що позовну заяву належить повернути позивачеві з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Як зазначено у частині першій статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При цьому, за приписами частини 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 (з наступними змінами) затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (далі - Положення № 41).
Згідно п. 3 Положення № 41 в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1 до Положення № 41).
Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням (п. 4 Положення № 41).
Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення № 41 ордер має містити, зокрема, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
При цьому, досліджуючи зміст згаданої вище норми пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», на яку міститься посилання в пп. 12.4 п. 12 Положення № 41 щодо визначення поняття “групи органів», суд зазначає, що передбачене цією нормою право адвоката представляти та захищати інтереси фізичних осіб зокрема в судових органах, вказує на те, що законодавець індивідуалізує суд як окремий орган судової юрисдикції, виокремлюючи його з визначеного в цій нормі переліку інших органів. Тобто під групою таких органів в цьому разі слід розуміти не "суд", як загальне абстрактне поняття, а їх ототожнення за назвою, критерієм спеціалізації чи інстанційності (наприклад окружні адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди, тощо).
Таким чином системний аналіз наведених вище норм та їх оцінка судом дає підстави для висновку, що законодавець чітко визначив на обов'язок адвоката вказувати в ордері назву судового органу (судових органів) в якому/яких він надає правову допомогу.
Отже, у разі надання адвокатом правової допомоги в конкретному суді ордер має містити назву суду, в якому адвокат надає правову допомогу.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах №640/1622/20 від 02 листопада 2022 року, №640/3348/22 від 30 листопада 2022 року, №640/29008/21 від 09 січня 2023 року, № 480/1650/23 від 14 травня 2024 року, № 340/7406/23 від 04 червня 2024 року, №600/1928/24-а від 23 жовтня 2024 року.
Натомість судом з'ясовано, що разом із позовною заявою на підтвердження своїх повноважень як представника ОСОБА_1 , адвокатом Проданець Наталією Вікторівною надано копію ордера від 24 березня 2024 року, в якому не зовсім розбірливим почерком від руки у рядку "назва органу, у якому надається правова допомога" вказано: "у підрозділах МОУ, судах, ДБР, НПУ". Тобто, даний ордер абстрагує можливість представництва інтересів позивача саме в конкретному суді, до якого подано позов, а тому такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги позивачу у Вінницькому окружному адміністративному суді, в тому числі й права підписання та подання позовної заяви.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №9901/939/18 зроблено висновок про те, що якщо в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Окрім іншого суд звертає увагу й на інші недоліки долученого до матеріалів справи ордера про надання правничої допомоги. А саме, всупереч підпункту 12.1 пункту 12 Положення № 41 такий ордер не містить відомостей про його серію та порядковий номер (принаймні такі відомості відсутні в тому примірнику, який долучений до позовної заяви), а також всупереч підпункту 12.5 пункту 12 Положення № 41 не вказано назву органу, що видав посвідчення адвоката.
Отже, відсутність усіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 12 Положенням № 41 вказує на дефектність такого ордеру як документу, який посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво належними та достовірними доказами.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на викладене, оскільки подана до суду позовна заява підписана адвокатом Проданець Н.В., долучений до справи ордер якої не відповідає в повній мірі вимогам ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" та приписам Положення про ордер №41, так як не містить назви суду, в якому надається правнича допомога, та не містить інших обов'язкових реквізитів, суд доходить висновку, що позовна заява підписана особою, яка не підтвердила належним чином свої повноваження у встановленому законом порядку, а тому наявні підстави для повернення такої позовної заяви позивачу.
Додатково суд звертає увагу на те, що в силу положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва належним чином, не є порушенням права на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.
Таким чином представник позивача вправі повторно звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах позивача, долучивши при цьому відповідні докази на підтвердження належного представництва інтересів позивача (зокрема належно оформлений ордер на надання правничої допомоги).
За правилами, передбаченими частинами п'ятою та шостою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 55, 57, 59, 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії повернути позивачеві.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович