м. Вінниця
06 лютого 2025 р. Справа № 120/1488/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Міністерства оборони України, інші особи, які можуть отримати статус учасника справи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як законний представник: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
05.02.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як законний представник: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому просила:
- Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.10.2024 №31/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця його сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 ), пов'язаної із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову допомогу у розмірі передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця його сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Разом із позовною заявою представник позивача - адвокат Непомнюща О.В. подала заяву про забезпечення позову, у якій просить суд:
- Заборони Міністерству оборони України здійснювати виплату частки одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, яка може бути призначена члену сім'ї загиблого військовослужбовця - сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 2 142 857 грн. до завершення розгляду справи судом.
Обґрунтовуючи підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову заявник зазначає, що у випадку задоволення позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 та зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити належну її малолітньому сину частку одноразової грошової допомоги, виконання рішення суду буду ускладнене або унеможливлене через те, що іншим членам сім'ї загиблого вже буде виплачена належна її сину частка одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами
Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову під час здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).
Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову щодо ймовірних наслідків для позивача, суд зазначає наступне.
Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 в справі №826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу приймати рішення чи здійснювати певні дії.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", роз'яснено, що розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Відтак, обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної, реальної та невідворотної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
При цьому суд зазначає, що позивачем не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову (бездіяльність відповідача). Так само не розкрито у заяві доводів представника позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.
Отже доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
Суд також звертає увагу, що згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб'єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою ч. 1 ст. 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Суд звертає увагу на те, що підстави вважати, що Міністерством оборони України по відношенню до позивача (її малолітньої дитини) допущено протиправну бездіяльність в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а також щодо наявності підстав для виплати відповідної допомоги, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають з'ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Подання позовної заяви, предметом якої є дії (бездіяльність), рішення відповідача щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги не може слугувати беззаперечним доказом того, що такі дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову обраним способом призведе до втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, обмеження прав третіх осіб та фактичного вирішення справи по суті в частині позовних вимог без всебічного та повного розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Відтак, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна