Справа № 523/19460/24
Провадження №2/523/585/25
"31" січня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участі секретаря - Щербан О.Д.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,
25 листопада 2024 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4000 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що від спільного проживання з відповідачем без реєстрації шлюбу у них народився син, який проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні, наразі батько дитини участі в утриманні сина не бере, тому позивачка змушена звернутися із вказаним позовом.
28 листопада 2024 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином.
28 січня 2025 року позивачка надала суду заяву про підтримання позовних вимог, розгляд справи у її відсутності та згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався.
Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд зі згоди позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
В ході розгляду справи судом встановлено, що від спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_3 , батьками якого у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 36 зазначені: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .
Після припинення спільного проживання сторін дитина залишилася разом із матір'ю. Позивачка 05 квітня 2024 року уклала шлюб із ОСОБА_5 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » - на « ОСОБА_7 ».
На даний час дитина перебуває на утриманні позивачки, відповідач матеріальну допомогу на сина не надає.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Крім того, статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину.
Відповідно до вказаної статті способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою ВР N789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення уСімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Згідно з нормами ч.1 та 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Нормами ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Судом встановлено, що дитина виховується позивачкою і потребує матеріальної допомоги, відповідач матеріальну допомогу на утримання сина не надає.
Оцінивши надані докази в сукупності та з урахуванням того, що відповідач своїх заперечень щодо розміру аліментів не надав, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 4000 грн щомісячно забезпечать права та інтереси дитини та не порушать права та інтереси батька, а тому підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи те, що позивачка звернулася до суду з позовом 25 листопада 2024 року, тому і стягнення аліментів необхідно здійснювати саме з вказаної дати.
Нормами ч.1 ст.430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, враховуючи вказану норму, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає також стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284,354-355, 430 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4000 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 листопада 2024 року і до його повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 31 січня 2025 року.
Суддя