Справа № 523/19017/24
Провадження №2/523/584/25
"31" січня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14 листопада 2024 року до Суворовського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 947154258 від 31 грудня 2021 року у розмірі 20821,47 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 947154258 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8750 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 , проте відповідач належним чином свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним зобов'язанням на загальну суму 20821,47 грн.
30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 30/1023-01 відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача на загальну суму 20821,47 грн.
30 вересня 2024 року між позивачем та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги, в тому числі до відповідача на загальну суму 20821,47 грн, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість разом з понесеними судовими витратами: судовий збір - 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 6000 грн.
15 листопада 2024 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
У матеріалах справи є клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, підтримання позовних вимог та згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте судова повістка повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався.
Судом враховується також судова повістка у електронному вигляді, надіслана на номер телефону, зазначений відповідачем під час оформлення кредиту.
Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд зі згоди позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що 31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 947154258 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач на офіційному сайті товариства - www.moneyveo.ua після ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику й Паспортом споживчого кредиту подав відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, зокрема: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Після перевірки персональних даних та погодження Товариством заявки відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV3МS85.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, які розміщені на вебсайті, повністю приймає їх умови, розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору, без чого укладення було б неможливе.
За умовами договору кредитодавець надав відповідачеві кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 8750 грн, перерахувавши 31 грудня 2021 року гроші на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування.
Кредитна лінія надавалася строком на 30 днів від дати отримання кредиту, а саме до 30 січня 2022 року, на таких умовах: за користування кредитними коштами нараховуються проценти щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 686,20 % річних, що становить 1,88 % від суми кредиту за кожний день користування ним; після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і нарахування процентів здійснюється за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 % річних, що становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідач користувався кредитними коштами, але свої зобов'язання щодо погашення основної суми боргу за кредитним договором та сплати відсотків за користування кредитом не виконував.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року і № 32 від 31 грудня 2023 року, якими строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 20821,47 грн, з яких 8750 - заборгованість за тілом кредиту, 12071,47 - заборгованість за відсотками.
30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20 грудня 2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20821,47 грн.
30 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 3009/24, за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 20821,47 грн відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників від 30 вересня 2024 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу за кредитом в розмірі 20821,47 грн підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов'язання.
З виписки з особового рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами.
З боку відповідача суду не наданого жодного належного та допустимого доказу на спростовування доводів, викладених позивачем.
За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір надання правничої допомоги № 0110/24 від 01 жовтня 2024 року, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», а також Додаткову угоду № 12 від 04 жовтня 2024 року, в яких сторони погодили вартість послуг, зокрема: усна консультація: 1 год. - 500,00 грн; вивчення матеріалів справи: 1 год.- 500 грн; складання позовної заяви: 2 год.- 5000 грн.
Отже, враховуючи вказані норми та додані докази про розмір правничої допомоги, вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, №922/445/19.
Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову в розмірі 2422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 947154258 від 31 грудня 2021 року у розмірі 20821,47 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 31 січня 2025 року.
Суддя