Справа № 756/13028/24
Провадження № 2-а/756/26/25
07 лютого 2025 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Оболонського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Банцер О.В. із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Крім того, представник позивача подав заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду з даним позовом. Позовна заява обґрунтована серед іншого тим, що у оскаржуваній постанові зазначено, що 30.06.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на медичний огляд № 1075 від 30.06.2024 та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації. При цьому, зазначено, що ОСОБА_2 (інша невідома особа, а не позивач) порушив вимоги законів, наведених у постанові, однак, не зазначено у чому саме полягає порушення закону позивачем. Також у постанові вказано про порушення норми абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 3.1, 3.2. глави 3 розділу ІІ наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», однак вказані норми є загальними та не визначають конкретних дій військовозобов'язаного або порядок вчинення таких дій, а отже є відсильною до інших норм права, які визначають конкретні обов'язки та порядок їх реалізації. Крім того, представники ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправно затримали та доставили позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК, оскільки вони не наділені законом такими повноваженнями. В оскаржуваній постанові вказано, що позивачу нібито вручалося направлення на медичний огляд № 1075 від 30.06.2024, однак «направлення на ВЛК» не є тотожнім таким документам як «мобілізаційне розпорядження, повістка, розпорядження». Незважаючи на те, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , своєчасно уточнив (оновив) свої облікові дані, про що свідчить витяг з Резерв+, з'являвся за повістками до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де перебуває на обліку і де вже у квітні 2023 року проходив медичний огляд, відтак, підстав для примусового затримання і доставки його до ТЦК та СП не було, представники відповідача, порушуючи норми чинного законодавства, належним чином не вручили позивачу повістку про виклик до ТЦК та СП для проходження медичного огляду в якому б зазначалось про строки проходження такого медичного огляду. Натомість, як вбачається з фактичних обставин справи, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 без законних підстав, з порушенням прав позивача як людини і громадянина, затримали його 30.06.2024. Дії представників ІНФОРМАЦІЯ_3 є протиправними та вчинені з суттєвим порушенням закону, а отже складення відносно позивача постанови щодо притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним. Також, зазначає, що позивач не лише має право, а й зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/ та іншу медичну документацію щодо захворювань, однак представники ІНФОРМАЦІЯ_2 не врахували вказані вимоги закону та змушували позивача пройти медичний огляд в день незаконного затримання та доставки в ІНФОРМАЦІЯ_5 , позбавляючи позивача можливості надання комісії амбулаторної медичної карти та інших медичних документів, що є не суттєвим порушенням правил проходження ВЛК та законних прав позивача. За таких обставин, позивач цілком правомірно відмовився виконувати незаконні розпорядження представників ІНФОРМАЦІЯ_3 та у своїх поясненнях зазначив, що не відмовляєтеся від проходження ВЛК, але виключно у спосіб визначений законом, а також наполягав видати йому повістку для проходження медичного огляду із зазначенням строків його проходження, у порядку передбачену законом з можливістю надання членам комісії ВЛК ТЦК та СП виписки з амбулаторної картки та інших медичних документів, заключень та досліджень, тощо для об'єктивного та неупередженого прийняття рішення комісією. Беручи до уваги зазначене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 № 732 від 08.07.2024 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у сумі 17000,00 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22.10.2024, у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків заяви, а саме, для надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших, ніж вказані у заяві, підстав для поновлення такого строку, та докази на підтвердження існування таких підстав. Крім того, позивачу необхідно було надати суду підтвердження сплати та зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору по даній справі на загальну суму 484,48 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19.12.2024 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення від 08.07.2024 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
02.01.2025 до суду на виконання вимог ухвали суду від ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшла копія справи №732 про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210- КупАП.
10.01.2025 на адресу суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких серед іншого зазначається, що окрім наведених доказів у позовній заяві протиправних дій відповідача та неправомірності винесення оскаржуваної постанови, на підтвердження того що позивач жодним чином не ухилявся від проходження військово-лікарської комісії та одразу після закінчення лікування, отримання висновків МРТ та заключення лікарів 17.10.2024 пройшов ВЛК у порядку встановленому чинним законодавство, що свідчить про відсутність з боку позивача протиправних дій спрямованих на ухилення від проходження військово-лікарської комісії, натомість у сукупності з іншими наданими доказами свідчить про незаконність дій відповідача та неправомірність прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу.
Відповідач у справі не скористався правом надати відзив, пояснення або заперечення на позовну заяву.
У силу вимог частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
З матеріалів справи слідує, що 30.06.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 було складено направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією ОСОБА_1 з метою визначення ступеня придатності військовозобов'язаного до військової служби.
30.06.2024 офіцером відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_4 складено протокол №732 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Зі змісту протоколу, серед іншого, слідує, що 30.06.3024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 із стаціонарного поста «Атаки», що в с. Атаки, Дністровського р-ну, був запрошений військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 . В подальшому після уточнення військово-облікових даних військовозобов'язаного ОСОБА_1 встановлено, що права на відстрочку від призову під час мобілізації немає, за місцем роботи не заброньований, а тому його направлено на медичне обстеження військово-лікарською комісією для визначення ступеню придатності до військової служби, однак він відмовився від проходження медичного огляду, військовою лікарською комісією. ОСОБА_1 своєю бездіяльністю, а саме категоричною відмовою проходити обстеження та медичний огляд військовозобов'язаного для визначення ступеня придатності до військової служби, порушує Закон України «Про оборону» та процесуально унеможливлює встановлення свого ступеню придатності до військової служби, чим прямо здійснює дії щодо порушення приписів ЗУ «Про оборону». Беручи факт того, що порушення вчинене під час дії особливого періоду, який безперервно триває з 17.03.2014, слід вважати, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення містить надпис наступного змісту : «Я, ОСОБА_1 , находжусь на дообстеженні».
ОСОБА_1 було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 10 год. 00 хв. 08.07.2024 в кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі.
Згідно з пояснень ОСОБА_1 від 30.06.2024, відібраних офіцером відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 відмовляється проходити медичне обстеження військово-лікарською комісією в м. Хотин, так як бажає проходити таку комісію по місцю проживання, де і проходить дообстеження з хворобою коліна.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 30.06.2024, адресованій начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 зазначає, що «відмовляється проходити військово-лікарську комісію, тому що він не пройшов доп. обстеження і в нього відібрали паспорт та вимагають пройти шантажем. На 09.07 призначено МРТ коліна, але на це не звертають увагу».
08.07.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_5 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 виніс постанову №735, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Як зазначено в постанові, 30.06.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на медичний огляд №1075 від 30.06.2024 та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив правила військового обліку в особливий період. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю). порушив вимоги абз.4 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абз.4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.3.1, 3.2 глави 3 розділу ІІ наказу МОУ №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом ст.245 КУпАП завданням в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст.245 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно зі ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на медичний огляд №1075 від 30.06.2024 та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Постанова була складена на підставі протоколу від 30.06.2024.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно із ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
Згідно з абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів країни чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
За змістом до абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із ч. 5 ст. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі -Положення).
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання.
Згідно із пунктами 3.1, 3.2 вказаного Положення, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до окладу ВЛК ТЦК та СП. Пунктом 3.8 даного Положення визначено, що Постанова ВЛК ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби, прийнята в облікових цілях в мирний час, дійсна протягом п'яти років з дня закінчення медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
Таким чином, під час здійснення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов'язаних громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями проводити медичний огляд військовозобов'язаних для визначення їх придатності до військової служби.
Так само і військовозобов'язані громадяни, у відповідності з діючими положеннями законодавства, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був ознайомлений з ним, повідомлений про дату та час розгляду справи про що свідчать його особисті підписи.
Як підтверджено матеріалами справи та зазначалося вище позивач від проходження ВЛК відмовився, більше того, останній у своєму позові фактично не заперечує своєї відмови від проходження ВЛК, мотивуючи це тим, що в нього відсутні медичні документи та його незаконним затриманням. Проте, з часу винесення протоколу (30.06.2024) по дату складання оспорюваної постанови (08.07.2024) минуло 8 днів, і позивач мав змогу принести всі необхідні медичні документи, пройти ВЛК.
Вказана обставина позивачем будь-якими доказами спростована не була. Щодо неможливості проходження ВЛК позивачем 08.07.2024 суд вважає доводи позивача неспроможними, оскільки наявні у матеріалах справи виписки із медичної карти позивача № 18431 та №19990, щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 08.08.2024 по 09.08.2024 та з 29.08.2024 по 30.08.2024, не свідчать, що позивач не зміг пройти ВЛК 08.07.2024.
Крім того, згідно з пп. 3.1, 3.2, 3.11 Глави 3 розділу ІІ Наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
У разі коли лікарям ВЛК ТЦК та СП важко остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК ТЦК та СП, з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров'я (додаток 10), який підписується керівником закладу охорони здоров'я (установи). Акт подається до ВЛК ТЦК та СП на розгляд. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
До того ж, згідно з абз.3 п.3.4 розділу 3 вищезазначеного Положення, лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
З цього слідує, що у лікарів ВЛК є доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов'язаного.
У разі незгоди із направленням на медичний огляд ВЛК позивач мав право оскаржити його у встановленому чинним законодавством порядку.
Суд також, звертає увагу, що відповідно до абз. 11 п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2022, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
За змістом абзаців 6, 8 пункту 11 зазначеного Положення, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: сприяють організації призовними комісіями проведення медичного огляду, обстеження та лікування призовників; організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов'язаних і резервістів.
Абзацом 6 п. 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, визначено, що цей порядок серед іншого визначає порядок організації медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Згідно з п.3 зазначеного Порядку, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Таким чином, посилання сторони позивача про те, що проходити ВЛК він буде за місцем перебування на військовому обліку, не свідчать про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Факт відмови позивача від проходження медичного огляду визнається стороною позивача, оскільки представник позивача у позовній заяві підтвердила, що позивач не повинен бути проходити вказаний огляд, так як перебував на обліку в іншому ТЦК та СП.
Посилання представника позивача про незаконність затримання, не є предметом даної адміністративної справи. При цьому, вони об'єктивно не спростовують зазначені в постанові обставини, а саме те, що позивач на момент складання оскаржуваної постанови не пройшов військово-лікарську комісію, що також підтверджується наданою до суду копією військово-облікового документа позивача з додатка «Резерв+».
Доводи сторони позивача на те, що останній на даний час пройшов ВЛК, суд не бере до уваги, оскільки позивач пройшов ВЛК майже через чотири місяці а саме, 17.10.2024, тобто після складання оскаржуваної постанови.
Оцінюючи доводи позивача з приводу порушення процедури розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом із тим, при складанні протоколу щодо позивача останнього повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього, роз'яснено його права та обов'язки, а тому його неявка у день винесення постанови не перешкоджала розгляду справи.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складено в присутності позивача та за його особистим підписом. Також у протоколі була зазначена дата розгляду справи про адміністративне правопорушення та місце її проведення, тобто позивачу було відомо про дату, час та місце розгляду справи. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про ознайомлення позивача з його правами.
Відтак, відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача за відсутності позивача та за результатом такого розгляду прийняв постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Що стосується зазначення у описі обставин в оскаржуваній постанові прізвища та ініціалів іншої особи, суд вважає, що це у силу вимог процесуального закону не може спростовувати факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Таким чином, доводи сторони позивача не знайшли свого підтвердження.
Незгода позивача щодо притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки військовозобов'язаний зобов'язаний дотримуватись вимог законодавства щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, дії особи щодо ухилення (відмови) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. А тому, дії позивача кваліфіковані відповідачем правильно.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Ураховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.
Керуючись статтями 5-7, 9, 77, 139, 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДПРОУ НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення суду складено 07.02.2025.
Суддя М. М. Ткач