справа № 691/878/24
провадження №3/691/5/25
06 лютого 2025 рокуСуддя Городищенського районного суду Черкаської області Синиця Л. П.,
за участю секретаря судового засідання Харук Л. Ю., захисника Новікова Ю. А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, адміністративні матеріали, які надійшли з Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
02.08.2024 в Городищенському районному суді Черкаської області зареєстровано матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.10 Є Правил дорожнього руху.
Згідно фактичних даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 496656 від 27.07.2024 року, ОСОБА_1 27.07.2024 року о 17 год 36 хв в м. Городище по вул. Лесі Українки керував автомобілем ВАЗ 21150 д. н. НОМЕР_2 та після ДТП за його участю, до проведення огляду з метою встановлення стану сп'яніння вживав алкоголь, чим порушив вимоги п. 2.10Є Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 уповноваженою на складення адміністративного протоколу особою кваліфіковані за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
01.11.2024 від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 691/878/24 на підставі п.1 ч.1 ст.284, п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, з тих мотивів, що працівниками поліції на нього складено адміністративний протокол за ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що нібито він керував автомобілем і після скоєння дорожньо-транспортної пригоди вживав алкогольні напої. Зазначає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (Постанова Верховного Суду від 18.02.2020 року). У відповідності до ст. 280 КУпАП визначено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 7 КУпАП "ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності". Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, доказів про керування транспортним засобом і нібито після скоєння дорожньої пригоди вживав алкогольні напої запис не містить. Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння (рішення від 15.03.2019 справа № 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17). Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Для притягнення особи до відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП необхідно встановити чи вживала алкоголь особа після ДТП. Правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що звертав свою увагу Пленум Верховного Суду України в п. 27 Постанови від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті". Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 передбачено обов'язок поліцейських проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими. Пунктом 5 розділу II вищевказаної Інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). Із наданих пояснень, що не спростовується іншими матеріалами, долученими до протоколу про адміністративне правопорушення, він не керував транспортним засобом, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення не міститься відомостей про те, що ним, як водієм, були вчинені дії, пов'язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, та автомобіль поліцейськими не зупинявся, тобто двох обов'язкових обставин, які є об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. працівниками поліції не встановлено. Вказане стверджується відеозаписом, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано факт перебування за межами салону автомобіля. Відтак, в порушення вищенаведених норм КУпАП та Інструкції № 1026, поліцейським до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено диск із відеозаписом, на якому зафіксовано факт порушення Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Згідно ст. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" № 9 від 01.11.1996 року - докази повинні визнаватися здобутими незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, встановленого кримінально - процесуального законодавства або не уповноваженою на те особою, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавлянні статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого. Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Вважає, що обставини, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження. Протокол складено за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів про наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. А тому, просить справу про адміністративне правопорушення закрити за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Особа стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судових засіданнях (10.01.2025, 06.02.2025) вину не визнав, та додав, що за кермом не був, його підвозив товариш ОСОБА_2 , так як він перебував в стані алкогольного сп'яніння, коли сталася ДТП останній його залишив на місці, а сам пішов, бо мав проблеми. Не заперечує, що перебував в стані алкогольного сп'яніння і що дав згоду на проходження медичного огляду. Вказує, що не пам'ятає, що відбувалося того дня, так як перебував в такому стані, що лише переглянувши відео, мав змогу пригадати той день, подію, що сталася з ним, він не є винуватцем ДТП, а інший водій автомобіль. Автомобілі отримали механічні ушкодження, є претензії матеріального характеру. Алкогольні напої вживав після ДТП.
Допитаний в судовому засіданні 06.02.2025 свідок ОСОБА_2 повідомив, що в червні (липні) 2024 року, точної дати не пам'ятає, зателефонував до ОСОБА_1 , щоб взяти в нього автомобіль, ОСОБА_1 в той час відпочивав на кар'єрі, дозволив взяти його автомобіль і попросив приїхати по нього, бо він перебував в стані алкогольного сп'яніння, саме він під час ДТП керував транспортним засобом ОСОБА_1 , коли повернув на вул. Лесі Українки відбулось ДТП, так як спішив на роботу пішов на маршрутку не дочекавшись працівників поліції, а ОСОБА_1 залишався на місці ДТП.
В судовому засіданні 06.02.2025 захисник Новіков Ю. А. підтримав попередньо внесене клопотання ОСОБА_1 , просив закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП. Зазначив, що на його думку визнання вини правопорушником не може бути доказом того, що він вживав алкогольні напої після ДТП, повинні бути предмети, з яких він вживав алкоголь, доказів провини ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП працівника поліції не зібрано, і в матеріаліах протоколу немає.
Дослідивши письмові докази, відеозаписи, допитавши свідка ОСОБА_2 , пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , заслухавши думку (доводи) захисника, приходжу до наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно статті 1 КУпАП, є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Даючи оцінку наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП встановлено таке.
Згідно Закону України "Про дорожній рух", Правила дорожнього руху установлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Водій ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом ВАЗ 21150 д. н. НОМЕР_2 , тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Пункт 2.10 "є" Правил дорожнього руху України, передбачає, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний, зокрема, до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Частина 4 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі, або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Подія та наявність адміністративного правопорушення, доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 496658 від 27.07.2024 року; схема пригоди від 27.07.2024 року; акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 27.07.2024 року; тест на алкоголь "Drager" № 0810 від 27.07.2024 року по ОСОБА_1 , результат 2,95 проміле, та відеозаписом, що містить відеофайли, які відтворюють обставини події, які трапились 27.07.2024 року з водієм ОСОБА_1 .
Так, відеозапис, що доданий до протоколу про адмінправопорушення та переглянутий в судовому засіданні містить зафіксований факт ДТП в м. Городище по вул. Лесі Українки, Черкаської області водіїв транспортних засобів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також запис, як водій ОСОБА_3 (інший учасник ДТП) під час розмови з поліцейським повідомив, що ОСОБА_1 перебував за кермом в стані алкогольного сп'яніння, хоча і говорить, що вживав алкоголь саме після ДТП оскільки думає, що за це не передбачена відповідальність. В подальшому о 19год 32хв 39сек ОСОБА_1 не заперечуючи факт керування транспортним засобом (07хв 41сек відео)повідомляє працівникам поліції, що вживав алкоголь після того як був учасником ДТП до їх приїзду, на запитання поліцейського: "Чому не дочекався їх приїзду?" повідомив, що нащо воно йому потрібно"; о 19год 35хв 08сек (10хв 11сек відео) повідомив, що тільки що пив пиво. На пропозицію працівника поліцї пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці ОСОБА_1 погодився. Не заперечив результат проведеного тесту. Як і не повідомив, що він не керував автомобілем. Та, який дає суду можливість конкретизувати поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та інших осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Заперечення в судовому засіданні, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Новікова Ю. А., факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд сприймає критично, вважає їх маніпулятивними та спрямованими на бажання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. А, свідчення свідка ОСОБА_2 є суперечливими і не спростовують події правопорушення, з урахуванням досліджених доказів, що долучені до матеріалів справи.
Пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Та, за його порушення передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З метою ухвалення справедливого судового рішення, суд враховує позицію Верховного Суду в постанові від 19 жовтня 2021 року по справі № 552/2540/20 з якої вбачається, що межі повноважень суду щодо перекваліфікації/зміни кваліфікації допускаються лише в бік покращення становища особи, зокрема, шляхом застосування закону про менш тяжке діяння. Закриття судом провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій, не узгоджується із завданнями судочинства. Відмова від переслідування особи за наявності в її діях ознак іншого караного діяння (менш тяжкого, ніж те, у якому їй пред'явлено звинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винного і створить умови для повторної віктимізації.
Відповідно до матеріалів справи дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівниками поліції за ч. 4 ст. 130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність, у тому числі, за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю, алкоголю.
Однак, під час судового розгляду встановлено, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано невірно за ч. 4 ст. 130 КУпАП, позаяк останній вживав алкоголь до вчинення ДТП, тобто до того, як він сів за кермо автомобіля та керував ним, а не після вчинення ДТП.
Враховуючи наведене приходжу до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, є доведеною поза розумним сумнівом.
Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення". У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами статті 6, 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
Суд, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, вважаю за необхідне дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перекваліфікація інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення призведе до пом'якшення відповідальності та не порушує його прав і не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно вимог діючого законодавства, а саме ст. ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).
При накладенні адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховую обставини визначені ст. 33 КУпАП, та вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде відповідати характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.
На підставі статті 40-1 КУпАП, пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" із ОСОБА_1 слід також стягнути судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 9, 33, 130 ч. 1, 245, 251, 252, 284 КУпАП, суддя
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 496656 від 27.07.2024 року, на ч.1 ст.130 КУпАП.
Визнати ОСОБА_1 виннним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Роз'яснити, що штраф, відповідно до норм КУпАП, має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Городищенський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення.
Строк пред'явлення до виконання три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Л. П. Синиця