Справа № 635/1007/24
Провадження № 2/643/1054/25
07.02.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 78 984,95 гривень, а також понесені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7100,00 гривень.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог зазначив, що 10 вересня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту 500839449 відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 51 526,32 грн, строк кредиту - 84 місяці, на споживчі потреби з відсотковою ставкою 43,00% річних. Посилався, що договір з відповідачем укладено в електронній формі. Зазначив, що АТ «Альфа-Банк» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в сумі 51 526,32 грн, у свою чергу, позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 20 грудня 2021 року становила 78 984,95 грн, яка складалася з тіла кредиту в розмірі 51 526,32 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 27 458,63 грн.
Зазначив, що 20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором 500839449 від 10 вересня 2020 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.
Аргументи учасників справи
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-які клопотання та заяви від відповідача до суду не надходили.
Рух справи
Харківський районний суд Харківської області ухвалою від 23 січня 2024 року цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передав на розгляд Московського районного суду м. Харкова.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2024 року справа №635/1007/24 надійшла до провадження судді Московського районного суду м. Харкова Семенової Я.Ю. Справу передано судді Семеновій Я.Ю. 18 листопада 2024 року.
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 19 листопада 2024 року позовну заяву ТОВ «Еліт Фінанс» залишив без руху, надав позивачу строк - 5 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 05 грудня 2024 року прийняв до свого провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, постановив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, призначив судове засідання.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, 06 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» Плачинди К.О. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. У поданій заяві представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримає у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей, отриманих судом з Реєстру територіальної громади міста Харкова, згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України.
Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
10 вересня 2020 року відповідачем підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту №500839449, відповідно до якої ОСОБА_1 запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Умови споживчого кредиту: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 51 526,32 грн, процентна ставка - 43,00%, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 84 міс. Під час користування кредитом ОСОБА_1 запропонувала Банку надавати їй послуги з розрахунково-касового обслуговування, за надання яких встановити комісійну винагороду: за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті на укладення Угоди без ПДВ, за обслуговування кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ. Дата повернення кредиту - 11.09.2027 (а.с. 5, 47).
Підписанням цієї оферти позичальник беззаперечно підтверджує, що перед укладанням угоди ознайомлений, в тому числі у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з нормами закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ; із інформацією, зазначеною в ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, яка розміщена на офіційній сторінці банку у мережі інтернет за посиланням www.alfabank.ua.
Оферта акцептована 10.09.2020, що відповідно до її змісту свідчить про укладення угоди та набуття чинності для її сторін (здати підписання та надання кредиту) (а.с. 5 зворот, 48).
Також сторонами був підписаний Додаток №1 до Угоди про надання кредиту №500839449 від 10.09.2020, який є невід'ємною частиною договору, яким визначено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с.6 зворот, 46), а також Паспорт споживчого кредиту (а.с.6).
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по особовому рахунку за період з 10 вересня 2020 року по 20 грудня 2021 року (а.с. 14-23).
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 20 грудня 2021 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №500839449 від 10.09.2020 становить 78 984,95 грн, з яких 51 526,32 грн - заборгованість за кредитом, 27 458,63 грн - заборгованість по відсотках (а.с. 24, 49).
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу № 4, згідно з п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор (ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт (АТ «Альфа Банк») відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору (а.с. 8-12).
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплату Фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2. договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2 Договору Сторони цього Договору підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою, встановленою в додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до п. 4.2 зазначеного Договору факторингу, ціна права вимоги за цим Договором становить 12 878 944 гривень 00 копійок. Фактор зобов'язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12 878 944 гривень 00 копійок, шляхом перерахування на рахунок Клієнта № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору.
Доказів здійснення оплати Фактором ціни вимоги відповідно до до п. 2.3, 4.2 договору факторингу суду не надано.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Разом з тим, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
За правилами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 підписала Оферту на укладання угоди про надання кредиту №500839449 від 10.09.2020, яка була акцептована АТ «Альфа-Банк» 10.09.2020.
Факт видачі відповідачу кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою по картковому рахунку, яка додана позивачем до позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зі змісту статті 1054 ЦК України вбачається, що кредитодавцями у кредитних правовідносинах можуть бути банк або інша фінансова установа і вказаний перелік є вичерпним.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-111 «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно пункту 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини 1 статті 1 вказаного Закону).
Разом з тим у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що факторинг є кредитною операцією.
Таким чином, договір факторингу як договір фінансової послуги спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.
На підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора - АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» останнім надано договір факторингу №4 від 20 грудня 2021 року (а.с.8-12) та додаток № 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року (а.с. 13), який містить характеристику права вимоги переданих фактором клієнтом за договором та боржників за основними договорами, а саме назва договору, дату договору, відомості про боржника, сума за основною заборгованістю в валюті договору на дату укладення договору, сума заборгованості в валюті договору (проценти та комісія за кредитом), загальна сума заборгованості та грошові кошти за відступлення права вимоги по основному договору, що сплачується фактором.
Водночас відповідно до до п. 2.3 вищевказаного договору факторингу, право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни права вимоги відповідно до п.4.2 цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни права вимоги відповідно до п.4.2 цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку № 2 до цього договору.
Окрім того, позивачем було надано додаток 1-1 до договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами (а.с. 13), відповідно до якого позивачу було передано право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 500839449. Разом з тим додаток 1-1 підписаний лише позивачем, підпис представника AT «Альфа-Банк» у ньому відсутній.
Крім того, відповідно до п. 4.2 договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року ціна права вимоги за цим договором становить 12 878 944,00 грн.
Відповідно до п. 2.3 право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни вимоги відповідно до п.4.2 цього договору.
Проте як вбачається із позовної заяви і доданих до неї письмових доказів, позивачем на підтвердження виникнення права вимоги не було надано суду доказів оплати ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь АТ «Альфа-Банк» ціни права вимоги, а також не долучено акт приймання-передачі реєстру боржників.
Як передбачено статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною 2 статті 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У позовній заяві відсутнє зазначення про неможливість надання будь-якого доказу під час подання позовної заяви.
Водночас суд звертає увагу на те, що позивач у пред'явленому позові просив суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Крім того, суд зауважує, що правилами ч. 1 ст. 177 ЦПК України унормовано, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).
У свою чергу, положеннями п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України закріплено, що позовна заява, серед іншого, повинна містити зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відтак, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, подаючи заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та, заявляючи клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тим самим запевнив суд, що надав суду усі наявні в нього докази в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, про наявність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, не зазначав, а тому суд розглядає дану справу на підставі наданих позивачем доказів.
Разом з тим, як це закріплено вимогами ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом)сторін.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На позивача покладений обов'язок з урахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів з урахуванням положень ЦПК України зазначені ним обставини. Однак, таких доказів він не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Таким чином, з огляду на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» не довів належними та допустимими доказами, що набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №500839449 від 10 вересня 2020 року.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, 2;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено і підписано 07 лютого 2025 року.
Суддя : Я.Ю. Семенова