Провадження № 3/537/24/2025
Справа № 537/4813/24
28.01.2025 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука в складі головуючої судді Мурашової Наталі Валентинівни, за участі секретаря Дьяченко В.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Сеннікова А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду адміністративний матеріал, який надійшов з Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з вищою освітою, який одружений, працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №120369, складеним 31 серпня 2024 року інспектором взводу 1 роти 2 Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Бивзюком Б.П., 30.08.2024 року о 23:41:02 в м. Кременчук по набережній Лейтенанта Дніпрова, 64А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за яке він притягається до відповідальності. Зазначив, що не керував транспортним засобом за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснив, що 30 серпня 2024 року в нічний час на автомобілі Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_3 , поверталися з кафе додому. За кермом перебувала його донька, на передньому пасажирському сидінні сиділа його дружина, він з онукою та подругою доньки ОСОБА_2 перебували позаду. Приїхавши додому, донька заглушила мотор та повела онуку в квартиру, а він теж вийшов з автомобіля. В цей час під'їхали працівники патрульної поліції, побачили його на тротуарі неподалік від автомобіля, стали вимагати у нього посвідчення водія, звинуватили його у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, пропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. Спочатку він розгубився. Однак відразу повідомив працівникам патрульної поліції, що він не керував транспортним засобом, а за кермом перебувала донька. Тому і відмовився від проходження медичного огляду, оскільки вважав, що він його не повинен проходити. Незважаючи на це працівники поліції склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. При цьому працівники поліції не пропонували йому пройти огляд в медичному закладі та не видали направлення. Наступного дня 31 серпня 2024 року о 23:20 год. працівник патрульної поліції ОСОБА_3 знову зупинив його транспортний засіб та повідомив про наявність запаху алкоголю в автомобілі. За кермом перебував він, тому на вимогу поліцейського пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат негативний. Зазначив, що він є професійним водієм, в нього відкриті всі категорії. Це його основна професія, та єдиний дохід. Він утримує свою сім'ю та допомагає доньці з двома дітьми, оскільки чоловік доньки загинув, а пенсія, яку вона отримує на дітей, становить лише 2500 грн. Знаючи про небезпечність керування в стані алкогольного сп'яніння, він ніколи не сідає за кермо після вживання алкогольних напоїв.
Захисник адвокат Сенніков А.Б. зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема на поданому суду відеозапису події не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. З цих підстав захисник просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.1 та ст.8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно із ч.3 п. (b) ст.31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі за текстом - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
В ч.1 ст. 6 Конвенції передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції може розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справи «Лучанінова проти України», «Швидка проти України», «Салов проти України»).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст. 52 КК України, а крім того ще передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортними засобами.
Обов'язкова відповідність процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, суб'єктом правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, може бути лише особа, яка керувала транспортним засобом з порушенням Правил дорожнього руху.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, є вчинення будь-якого з порушень: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №120369 від 30.08.2024 року подано: направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапорт працівника поліції; довідку відділу адміністративної практики; відеозапис з нагрудної камери поліцейського; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2948086 від 31.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
При цьому, на дослідженому відеозапису з нагрудної камери поліцейського не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_3 , о 23 год. 41 хв. 30.08.2024 року.
З дослідженого відеозапису події з камер поліції вбачається, що працівники поліції у нічний час під'їхали до автомобіля, який був припаркований. Біля автомобіля з правої сторони стояли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Працівники поліції забігли перед автомобілем, де на тротуарі під кущами та деревами стояв ОСОБА_1 . Працівники поліції звинуватили ОСОБА_1 , що він керував цим автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння. На що ОСОБА_1 повідомив, що він не керував транспортним засобом, ним керувала його донька ОСОБА_6 , яка відійшла з онукою. Такі доводи ОСОБА_1 підтвердили присутні знайома ОСОБА_7 , дружина ОСОБА_4 , а також донька ОСОБА_6 , яка підійшла пізніше. Проте працівники поліції склали щодо ОСОБА_1 протокол про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5. ПДР - відмову водія, який керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 в судовому засіданні дали показання аналогічні поясненням ОСОБА_1 . Зазначили, що 30 серпня 2024 року ввечері відпочивали в кафе «Тераса» на р. Дніпро. Додому поверталися після 23 год. За кермом транспортного засобу Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_3 , перебувала ОСОБА_6 - донька ОСОБА_1 . Сам ОСОБА_1 сидів на задньому пасажирському сидінні, транспортним засобом не керував.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав показання, що 30 серпня 2024 року у вечірній час з друзями відпочивав у кафе «Тераса», розташоване на р. Дніпро на Раківці. Поряд з ними був ОСОБА_1 з сім'єю, спілкувалися, пили каву. Після 23 год. ОСОБА_1 з сім'єю залишили кафе. ОСОБА_8 бачив як сім'я ОСОБА_9 поїхала з кафе до дому на транспортному засобі Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_3 , за кермо сідала донька ОСОБА_1 - ОСОБА_6 .
Матеріали справи не містять інших об'єктивних доказів з незалежних джерел (відеозапису з камер поліції) на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Керуючись принципами змагальності та диспозитивності судового процесу, аналізуючи вище вказані докази в їх сукупності, суд вважає, що в наявних матеріалах справи відсутні докази, які поза розумним сумнівом свідчили б, що 30.08.2024 року о 23 год. 41 хв. в м. Кременчуці по набережній Лейтенанта Дніпрова 64А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_3 .
А відповідно не доведено, що ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Така позиція суду першої інстанції відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, у постанові від 08.07.2020 року по справі №177/525/17.
Зі змісту ст.62 Конституції України вбачається, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. (ст. 63 Конституції України).
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
З огляду на викладене, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням положень ст.254 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події, складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту винесення.
Суддя Мурашова Н.В.