15.01.2025 Справа № 331/4826/24
Провадження № 2-а/331/8/2025
15 січня 2025 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Яцун О.О.,
за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника Шевченка Олександра Ігоровича, до інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Полонського Євгена Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника Шевченка О.І., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1191177 від 06 серпня 2024 року (а.с.14), звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Полонського Є.А., Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування поданого адміністративного позову зазначено, що 11.07.2024 року відповідачем інспектором Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Полонським Є.А. було винесено постанову серії ЕНА № 2583662 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425,00 грн. Згідно оскаржуваної постанови, 11.07.2024 року о 12 год. 03 хв. у місті Запоріжжі, по шосе Прибережна Автомагістраль 60Б, позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більше як на 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 92 км/год., а також не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4.а Правил дорожнього руху, - керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. На думку позивача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, інспектором Полонським Є.А. не в повній мірі з'ясовані обставини справи, а саме: не було встановлено істину, чи дійсно, водій вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, і чи є в його діях склад правопорушення. Всі ці обставини, які зазначені щодо розгляду справи, фіксувались інспектором Полонським Є.А. на бодікамеру № 475307, 47428 та містяться в матеріалах справи. Крім того, під час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 заявлялось усне клопотання про необхідність надання доказів його правопорушення та зверталась увага інспектора на порушення прав особи, відносно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення. Зазначенні обставини вказують на формальний розгляд справи, неповноту перевірки за фактом здійснених ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, оскільки водій протиправних дій не вчиняв. Щодо порушення позивачем п.2.4 а Правил дорожнього руху, то це взагалі не відповідає дійсності, оскільки водій надав усі документи, визначені даним пунктом Правил дорожнього руху. Відповідач провів формальний розгляд справи і взагалі не з'ясував обставини справи, чим порушив вимоги ст.ст. 17-18, 245 КУпАП, у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення адміністративного правопорушення водієм ОСОБА_1 . Інших доказів про підтвердження факту порушення законодавства оскаржувана постанова серії ЕНА № 2583662 не містить. В пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до неї додаються: TruCam 008388 та камера № 475307, 47428, що взагалі не відноситься до вчиненого правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного, позивача просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 2583662 від 11.07.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. та просить стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на корить позивача судові витрати.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 09 серпня 2024 року поновлено строк звернення до суду з вищевказаним позовом, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.31-32).
24 жовтня 2024 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Назаренка М.М., який діє на підставі довіреності № 23456/41/3/01-2023 від 22.12.2023 року (а.с.48), до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог позивач ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, з підстав необґрунтованості позову, посилаючись на те, що під час несення служби інспектором Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції було виявлено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI II 20/20 ТС № 008388 порушення Правил дорожнього руху, а саме, що 11.07.2024 року за адресою шосе Прибережна Автомагістраль 60Б, поблизу будинку 60б у місті Запоріжжі, приблизно о 12 год. 03 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW моделі X5 державний номер НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більше як на 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 92 км/год., а також не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.4.а ПДР). Окрім того, на підтвердження обставин, які зазначені у відзиві, представником відповідача долучено диск DVD-r з відеозаписом правопорушення (а.с.41). Представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог чинного законодавства, тому позовна заява задоволенню не підлягає (а.с.43-46).
31 жовтня 2024 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шевченка О.І. надійшла відповідь на відзив представника відповідача Департаменту патрульної поліції Назаренка М.М., в якій він надає додаткові пояснення та просить позов задовольнити у повному обсязі (а.с.51-53).
Позивач ОСОБА_1 і представник позивача - адвокат Шевченко О.І. у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про день, час і місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідач інспектор Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Полонський Є.А. у судове засідання також не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив. Разом з тим, представник відповідача у відзиві зазначив, що просить проводити розгляд справи без участі представника відповідача (з.б.а.с.46).
У відповідності до вимог ч. 9 ст. 205 КАС України, оскільки всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Згідно вимог частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За правилами статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення, а також технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до статей 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до вимог статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, суд зазначає наступне.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.4 а) ПДР встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком «Діти»; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про перевезення небезпечних вантажів» (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка»; д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП, віднесено до компетенції органів Національної поліції, від імені яких діють працівники, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2583662 від 11.07.2024 року, складеної поліцейським 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області капралом поліції Полонським Євгеном Анатолійовичем, 11.07.2024 року о 12 год. 03 хв. у місті Запоріжжі, по шосе Прибережна Автомагістраль 60Б, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BMW» моделі X5 НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більше як на 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 92 км/год., а також не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.4 а) ПДР - керування ТЗ особою, не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Порушення відповідачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху було виявлено позивачем за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM № 008388 (з.б.а.с.16).
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29497 від 27.11.2024 року, виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», яке долучено представником відповідача до відзиву на позовну заяву, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008388 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год (а.с.47).
Слід зауважити, що в оскаржуваній постанові серії ЕНА № 2583662 від 11.07.2024 року, поліцейським Управління патрульної поліції в Запорізькій області капралом поліції Полонським Є.А. зазначено, зокрема, що 11.07.2024 року о 12 год. 03 хв. у місті Запоріжжі, по шосе Прибережна Автомагістраль 60Б, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BMW» моделі X5 НОМЕР_1 перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більше як на 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 92 км/год.
Разом з тим, поліцейським складено постанову серії ЕНА № 2583662 від 11.07.2024 року та накладено на позивача ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Аналізуючи вищезазначене, слід прийти до висновку, що постанову про адміністративне правопорушення складено, зокрема, за перевищення Федорчуком В.В. встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - відповідальність за вчинення даного правопорушення передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Проте, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, склад правопорушення, що інкримінується Федорчуку В.В., і викладена поліцейським в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення суть правопорушення - перевищення Федорчуком В.В. встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При цьому, у пункті 7 оскаржуваної постанови міститься посилання на відео TruCam 008388 № 475307, 47428.
Між тим, долучений до відзиву на позовну заяву представником Департаменту патрульної поліції Назаренко М.М. диск DVD-r з відеозаписом правопорушення, на який сторона відповідача посилається як на доказ по справі (а.с.41), неможливо було відтворити в жодній версії Chrome, а отже, відповідно і оглянути інформацію, яка міститься на даному DVD-r диску, не виявилось за можливе.
При цьому, суд зазначає, що особисте візуальне спостереження поліцейського та виявлення ним правопорушення носить виключно суб'єктивний характер і в силу положень ст. 251 КУпАП, ст. 77 КАС України, не може бути доказом факту вчинення протиправного діяння.
Посилання на будь-які інші належні та допустимі докази вчинення правопорушення у постанові відсутні.
Отже, відповідач, в порушення вимог ст. 77 КАС України, не надав суду належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, ст. 72 КАС України, на підтвердження факту допущення позивачем порушення вимог п. 2.4 а), 12.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Таким чином, суду не надано будь-яких об'єктивних і беззаперечних доказів наявності в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим факт вчинення ним вказаного правопорушення є недоведеним, сумнівним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.
За відсутності належних доказів вчинення позивачем правопорушення, можливо дійти висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Пунктом 3) ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Окрім цього, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17, провадження № К/9901/32368/18).
Враховуючи сукупність викладених обставин та недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 126 КУпАП, суд приходить до висновку, що поліцейським Управління патрульної поліції в Запорізькій області Полонським Є.А., який при накладанні адміністративного стягнення на позивача діяв від імені суб'єкта владних повноважень, та не дотримався вимог ст.ст. 7, 245, 252, 280 КУпАП, неповно та не об'єктивно встановив і оцінив обставини події, не здійснив заходів щодо їх доведення належними та допустимими доказами, тобто діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України, тому прийняте ним рішення про накладання адміністративного стягнення є протиправним і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП, згідно з п. 3) ч. 3 ст. 286 КАСУ, п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, - закриттю.
Заперечення представника відповідача проти доводів позивача суд вважає безпідставними та відхиляє з вищевикладених мотивів.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з положеннями статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, як відповідача у даній справі, на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп. (а.с.26. 28).
Крім того, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за заявленими позовними вимогами в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.
Так, позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, як відповідача у даній справі, на користь позивача ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 4500 грн. (з.б.а.с.22).
На підтвердження вказаної вимоги представник позивача - адвокат Шевченко О.І. надав суду:
копію ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1191177 від 06.08.2024 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001212 від 05.01.2017 року на ім'я Шевченка О.І. (а.с.14-15);
договір про надання професійної правничої допомоги № 1/05 від 05.08.2024 року, який укладено між адвокатом Шевченко О.І. і позивачем ОСОБА_1 .. Відповідно до п. 4.2 Договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляються додатковою угодою до цього Договору (а.с.17);
додаткову угоду № 1 до Договору № 1/05 від 05.08.2024 року, відповідно до якої гонорар адвоката Шевченка О.І. за надання правової допомоги у судовій справі складає 4500 грн. (консультація, складання позовної заяви, підготовка документів до подачі через Електронний суд, представництво інтересів клієнта у суді). Додатковою угодою, зокрема визначено, що гонорар адвокату має бути сплачений протягом 10 робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі (з.б.а.с.22);
Акт № 1 надання послуг до Договору № 1/05 від 05.08.2024 року про надання професійної правничої допомоги від 06.08.2024 року, де вказано, що загальна ціна наданих послуг становить 3000 грн. (консультація, складання позовної заяви, підготовка документів до подачі через Електронний суд). Пунктом 2 цього акту визначено, що підписання акту підтверджує належне виконання адвокатом послуг, відутність зауважень та прийняття послуг (з.б.а.с.15).
Згідно частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначено докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що не відповідає об'єму виконаних адвокатом робіт, обсягу наданих адвокатом послуг.
Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.07.2020 року у справі № 915/1654/19.
Так, додатковою угодою № 1 до Договору № 1/05 від 05.08.2024 року визначено, що гонорар адвоката Шевченка О.І. за надання правової допомоги у судовій справі складає 4500 грн. До переліку послуг входить: консультація, складання позовної заяви, підготовка документів до подачі через Електронний суд і представництво інтересів клієнта у суді в судовому засіданні.
Відповідно до акту № 1 надання послуг до Договору № 1/05 від 05.08.2024 року про надання професійної правничої допомоги від 06.08.2024 року, загальна ціна наданих послуг, до переліку яких входить: консультація, складання позовної заяви, підготовка документів до подачі через Електронний суд, становить 3000 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що дана справа незначної складності, яку розглянуто судом в порядку спрощеного позовного провадження та представництво інтересів позивача ОСОБА_1 саме в судовому засіданні адвокат Шевченко О.І. не здійснював.
Враховуючи викладене, виходячи із засад об'єктивності, розумності та справедливості, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 255, 262, 286, 293, 295 КАС України,
Позов ОСОБА_1 , в особі представника Шевченка Олександра Ігоровича, до інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Полонського Євгена Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2583662 від 11.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., складену поліцейським 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області капралом поліції Полонським Євгеном Анатолійовичем, визнати протиправною та скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, закрити на підставі п.1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп., в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 246 КАС України:
позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;
представник позивача: адвокат Шевченко Олександр Ігорович, місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Нижньодніпровська, Будинок № 14, офіс 42;
відповідач: інспектор Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Полонський Євген Анатолійович, місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок № 96;
відповідач: Департамент патрульної поліції, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок № 3.
Суддя О.О. Яцун