Справа № 308/16278/24
(заочне)
06 лютого 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Бенца К.К.
при секретарі - Майор Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут.» в особі представника Шпуганич В.П. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги з управління будинком, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут.» в особі представника Шпуганич В.П. звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги з управління будинком.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 28.12.2016 року між ТОВ «Наш Добробут.» та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено Договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою (з подальшими змінами та доповненнями).
Даний договір укладений у відповідності до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» за результатами проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно п.1 Договору, Управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях АДРЕСА_1 , для забезпечення його сталого функціонавуння відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комінальних послуг відповідної якості.
Представник позивача вказує, що вартість послуг становить: з 01.01.2017 року - 1,18 грн., з 01.01.2018 року - 1,57 грн., з 01.01.2019-2,76 грн., з 01.01.2020р. - 3,03 грн., від 01.01.2021 року - 3,68 грн., з 01.01.2022 року по даний час - 4,19 грн., за 1 кв.м. загальної площі майна.
Інформація щодо Управителя та ціни послуг з управління розміщувалися у друкованому виданні газети «УЖГОРОД» Ужгородської міської ради, у вигляді оголошень на кожному під'їзді обслуговуваного будинку та наданні співвласникам копій вказаних договорів.
Отже, з огляду на зазначене вище, позивач вважає, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком в АДРЕСА_2 є укладеним та потребує його виконання.
Зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2011 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 . Загальна площа квартири становить 60,5 м. кв.
ТОВ «Наш-Добробут» починаючи з 2017 року по теперішній час надає ОСОБА_1 послуги з управління зазначеним будинком у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Однак, оплата вартості спожитих послуг Відповідачем не здійснюється, внаслідок чого відповідно до розрахунків, заборгованість перед ТОВ «Наш-Добробут.» по оплаті житлово-комунальних послуг з управління та утримання будинку та прибудинкової території будинку по АДРЕСА_2 у період з листопада 2017 по червень 2024 року становить 15 510,39 грн. Заборгованість зі сплати 3% річних становить 2251,34 грн., заборгованість зі сплати інфляційних втрат становить 6515,94 грн.
Заперечень з боку відповідача стосовно наданих послуг до позивача не надходило, акти-претензії, складені у відповідності до норм чинного законодавства, відсутні.
Вказані обставини на думку позивача, свідчать про прийняття відповідачем наданих послуг, а відтак і обов'язок відповідача сплатити кошти за надані послуги з упрвління багатоквартирним будинком.
Отже, з огляду на зазначене вище, позивач вважає, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком в АДРЕСА_2 є укладеним та потребує його виконання.
Невиконання боржником обов'язків по сплаті наданих житлово-комунальних послуг порушує діяльність ТОВ «Наш-Добробут.», чим позбавляє підприємство можливості надавати послуги належної якості, та вчасно розраховуватися з підприємствами, що виробляють ці послуги.
З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 24 277,67 грн., судові витрати в сумі 3028,00 грн та витрати за надання правничої допомоги.
Виклад позицій сторін по справі:
У судове засідання представник позивача не зявився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без їх участі, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово був повідомлений у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.
Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №0610204003486 та з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» №0610204607365 та №0610214111120.
Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з'явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
04.11.2024 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Фактичні обставини справи встановлені судом:
Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської Ради № 437 від 23.12.2016 року « Про призачення управителів багатоквартирних будинків» виконком міської ради вирішив , зокрема призначити ТОВ «Наш - Добробут.» (код 38357996) управителем багатоквартирних будинків, зазначених у додатку 1.
Судом встановлено, що 28.12.2016 року між ТОВ «Наш - Добробут.» та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено Договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою (з подальшими змінами та доповненнями). Даний договір укладений у відповідності до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» за результатами проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно п.п. 1, 2 Договору, Управитель зобов'язується надавати замовникові послуги з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості. Управитель надає послуги відповідно до тарифу, структури, періодичності та строків виконання, наведених в додатку 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
З матеріалів справи вбачається, що вартість послуг згідно Додатку 1 до Договору від 28.12.16 року становить 1,1857 грн. за 1 кв.м. загальної площі.
28.12.2017 року укладено Додатковий договір № 1 до вказаного Договору від 28.12.2016 р. про надання послуг управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, яким було внесено зміни до п. 5 Договору та зміни шляхом викладення Додатку 1 до Договору у новій редакції, тобто було встановлено тариф за надання послуги у розмірі 1,5744 грн. за 1 кв.м. Цей додатковий договір набув чинності з 01 січня 2018 року, підписання сторонами й скріплення їх підписів відбитками печаток та діє протягом строку дії Договору.
Згідно додатку 1 до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою від 31.12.2018 встановлено тариф у розмірі 2,76 грн. за 1 кв.м. загальної площі.
30.10.2019 року укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.12.2018, якою сторони погодили новий кошторис витрат на утримання будинку на 2020 рік, який вводиться в дію з 01.01.2020 р.
30.10.2019 року Додатковою угодою про внесення змін до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.12.2018 викладено Додаток 1 до Договору у новій редакції, що вводиться в дію з 01.01.2020.
З матеріалів справи вбачається, що вартість послуг згідно Додатку 1 до Договору від 31.12.2018 року (редакція 01.01.2020 р.) становить 3,03 грн. за 1 кв.м. загальної площі.
Згідно додатку 1 до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою від 31.12.2018 ( редакція 01.01.2021р) встановлено тариф у розмірі 3,68 грн. за 1 кв.м. загальної площі.
28.12.2021 року укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28.12.2016 року , згідно умов якого зокрема, сторони дійшли згоди викласти Додаток 3 до Договору « Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території »на 2022 рік в новій редакції , який вводиться в дію з 01.01.2022 року.
Згідно додатку 1 до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, (в новій редакції від 28.12.2021 року) встановлено тариф у розмірі 4,19 грн. за 1 кв.м. загальної площі.
Судом встановлено, що нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №392674260 від 28.08.2024 року.
З наданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Наш-Добробут.» за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_4 у період з 01.11.2017 по 31.05.2024, становить 15510,39 грн.
З наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків слідує, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Наш-Добробут.» за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_4 у період з 01.11.2017 по 31.07.2024 , становить 6515,94 грн.
З наданого позивачем розрахунку 3% річних слідує, що заборгованість 3% річних ОСОБА_1 перед ТОВ «Наш-Добробут.» за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_4 у період з 01.11.2017 по 31.07.2024, становить 2251,34 грн.
Нормативно-правове обґрунтування:
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою закону визначено також способи захисту цивільних прав та інтересів та визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Зокрема, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п.12 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Згідно зі ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Відповідно до п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Судом встановлено, що позивач є надавачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою місцезнаходження об'єкту нерухомості відповідача з 28.12.2016 та відповідно надає відповідачу як власнику такого будинку відповідну житлово-комунальну послугу.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Водночас, відповідно до п.5 ч.2 ст.7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Судом встановлено, що у спірний період з 01 листопада 2017 року по 31 травня 2024 надавались позивачем послуги з управління багатоквартирним будинком, що не спростовано відповідачем.
Вказане відповідачем не спростовано, відзиву на позовну заяву до суду не подано.
Докази звернення відповідача з претензіями, скаргами щодо порушення порядку надання житлово-комунальних послуг, зміни їхніх споживчих властивостей, надання неналежної якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт тощо, складання та підпису відповідних актів-претензій у зв'язку з цим відповідно до ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «Наш Добробут.» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг (послуги з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою) за період з листопада 2017 по червень 2024 року у розмірі 15510,39 грн.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд виходить з наступного.
За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію російської федерації проти України. Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.
За такого, підлягають стягненню з відповідача тільки інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на заборгованість, яка виникла до 23.02.2022.
З наданих розрахунків розміру заборгованості вбачається, що на основну заборгованість за період з листопада 2017 р. по липень 2024 р. відповідачу нараховані інфляційні втрати в розмірі 6515,94 грн. та 3 % річних в розмірі 2251,34 грн., що суперечить вищезазначеній нормі Закону.
Судом було самостійно за допомогою калькулятора штрафних санкцій системи ЛІГА:ЗАКОН обраховано інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.11.2017 року по 24.02.2022 року із суми боргу 15510,39 грн., які складають 5 954,00 грн. та 2 007,85 грн. відповідно.
Здійснивши перерахунок відповідних нарахувань інфляційних втрат та 3% річних, за період з якого виникло у позивача право на їх стягнення, а саме з 01.11.2017 по 23.02.2022 року судом встановлено суму інфляційних втрат в розмірі 5 954,00 грн. та 3 % річних в розмірі 2 007,85 грн.
Судом з урахуванням вимог постанови КМУ від 05 березня 2022 року №206, з урахуванням обмеженого періоду її дії, здійснено перерахунок, внаслідок чого суд вважає, що стягненню підлягають інфляційні втрати на суму 5 954,00 грн. та 3% річних на суму 2 007,85 грн.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут.» заборгованості підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргу ментів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України ,№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо розподілу судових витрат
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн.(за подання позовної заяви).
Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості , яка у загальному розмірі складає 24277,67 грн.
Разом з тим, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за утримання будинку у загальному розмірі 23 472,24 грн.
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 2927,54 грн.(3028,00грн.*23472,24/24277,67).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 23472,24 грн., а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2927,54 грн., пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу
31 січня 2025 року представник позивача Шпуганич В.П. надіслав на адресу суду через сисему «Електронний суд'заяву про розгляд справи без участі представника позивача та відшкодування понесених витрат на правничу допомогу в сумі 2427 грн.
Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Суд наголошує на тому, що зазначені витрати, понесені позивачем мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу бере до уваги правові висновку викладені у постанові від 07.09.2023 року у справі за № 202/8301/21 в якій Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду зазначає, що обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо). Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду (справи №821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц) та в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 826/1216/16).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 2427 грн. представник позивача Шпуганич В.П. надав копію договору про надання правничої допомоги від 21 серпня 2024 року, укладеного між адвокатом Шпуганич В.П. та позивачем ТОВ «Наш Добробут.» , ордер на надання правничої допомоги серія АО № 1142978 та платіжну інструкцію від 27 вересня 2024 року на суму 1456,66 грн.
Таким чином, судом встановлено, що представником позивача не надано до суду розрахунок наданих послуг з їх детальним описом.
Окрім того , представником позивача не підтверджено фактично понесених витрат на правничу допомогу у сумі 2427,00 грн., а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявленої вимоги.
Відповідно до положень частин 4, 5статті 268 ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 31.01.2025 року, дата складання повного судового рішення 06.02.2025 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -06.02.2025 року.
Керуючись ст.ст.12,13,76-89,95,258,259,263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут.» в особі представника Шпуганич В.П. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги з управління будинком- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут.» (місце знаходження: 88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Загорська, 23/30 код ЄДРПОУ 36357996) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 23 472,24 грн., з яких: основна сума боргу - 15510,39 грн., інфляційні втрати - 5 954,00 грн.; 3% відсотки річних - 2 007,85 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
В задоволенні вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут.» (місце знаходження: 88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Загорська, 23/30 код ЄДРПОУ 36357996) суму судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2927,54 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене безпосереднь о до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут.» (місце знаходження: 88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Загорська, 23/30 код ЄДРПОУ 36357996);
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ).
Дата складання повного тексту судового рішення - 06.02.2025 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца