Справа № 214/5723/24
3/214/195/25
Іменем України
07 лютого 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Євтушенко О.І., за участі: секретаря судового засідання - Пугача Р.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли від Полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця Херсонської області, громадянина - України, працюючого керівником Благодійної організації «Благодійний фонд «Велика сила, це Україна», маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
09.06.2024 о 22:38 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 530d, р.н. НОМЕР_2 , за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, по вул. Космонавтів, біля буд. 45, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнавав, заперечував обставини зазначені у протоколі.
В подальшому ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його не явки суду не відомі, заяви про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходили.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Беручи до уваги наведене та з урахуванням того, що вимогами ст.268 КУпАП не передбачена обов'язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, під час судового розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується наступними доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД за №739505 від 09.06.2024, відповідно до змісту якого 09.06.2024 о 22:38 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 530d, р.н. НОМЕР_2 , за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, по вул. Космонавтів, біля буд. 45, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України (а.с.1);
-направленням на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану сп'яніння до КП КБЛПД ДОР складеного 09.06.2024 о 23:48 год. (а.с.2);
-довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_3 (а.с.3);
-рапортом інспектора поліції від 09.06.2024, який узгоджується зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД за №739505 від 09.06.2024 (а.с.4);
-відеозаписом, який містить фіксацію обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД за №739505 від 09.06.2024 (а.с.5).
Згідно з ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з п.п.2, 3 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючої ознаки цього правопорушення, зокрема керування транспортним засобом в стані сп'яніння або відмова від проходження огляду на встановлення такого стану.
Відповідно до ст.251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідженим відеозаписом, долученим до протоколу встановлено, що на ньому зафіксовано рух транспортного засобу BMW 530d, р.н. НОМЕР_2 , до самої зупинки. Під час перевірки документів та під час спілкування працівниками патрульної поліції з ОСОБА_1 , у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі, на що водій відмовився. Працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд вважає відеозапис відповідним п.5 розділу ІІ вказаної Інструкції, зокрема відеозапис є чітким, послідовним, фактично повно відтворює весь перебіг подій, всіх відповідних учасників цих подій, як і їх дії. Підстав стверджувати, що цей доказ є недопустимим доказом у справі, судом не встановлено.
Так, відповідно аналізу вищезазначених доказів встановлено, що під час подій 09.06.2024 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 530d, р.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду в медичному закладі у встановленому законом порядку, для встановлення стану сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що узгоджуються між собою, які є допустимими, належними та достатніми, та такими, що мають значення для вирішення справи, суд доходить висновку, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, а отже, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, в ході судового розгляду судом не встановлено жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Водночас судом встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, був обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, про час та місце розгляду справи в суді, однак не вжив заходів для явки до суду на засідання, яке призначене на 07 лютого 2025 року, надання письмових заперечень тощо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
ОСОБА_1 був обізнаний про наявність у провадженні суду адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, що підтверджується розписками про отримання ним особисто судових повісткок про виклик його до суду.
Також, ОСОБА_1 двічі звертався до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи, у яких останній просив перенести судове засідання на інший день для реалізації свого права на захист та звернення за юридичною допомогою до професійного адвоката. Судове засідання відкладалось неодноразово, однак, на зазначену дату та час ОСОБА_1 не з'явився, підтвердження про залучення захисника не надав.
Отже, суд неодноразово сприяв у реалізації ОСОБА_1 його законних прав, зокрема на захист, ознайомлення із матеріалами справи. Однак, враховуючи вищезазначені обставини та зважаючи на строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від явки до суду, з метою затягуванням строків розгляду справи, задля уникнення відповідальності.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, та максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зокрема, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (пункт 69).
Передбачене ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді й утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені Законом для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом» як цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обираючи вид стягнення, відповідно до ст.33 КУпАП, суд враховує особу ОСОБА_1 , його явне зневажливе ставлення до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність адміністративного проступку, який створює небезпеку і загрозу як його здоров'ю та життю, так і інших учасників дорожнього руху, тому вважає за необхідне піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що суд вважає справедливим, достатнім та оправданим метою застосування стягнення.
Також, відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.33, ч.1 ст.130, ст.ст.245, 280, 283, 284, ч.ч.1, 2, 3 ст.294, ч.1 ст.303 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, захисником, потерпілою протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Згідно зі ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя О.І. Євтушенко