Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5100/2025 Доповідач - Ратнікова В.М.
м. Київ Справа № 565/2009/24
07 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адвоката Тараненка Артема Ігоровича на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гуртовенко Р. В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 31 січня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №115036634 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою одноразового ідентифікатора НОМЕР_5.
Відповідно до умов кредитного договору 31.01.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_1 та надало грошові кошти в розмірі 9 200 грн. на банківську картку відповідача. В свою чергу відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01.
28.11.2019 року Додатковою угодою № 19 строк договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між клієнтом і фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12. 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 .11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте дату його укладення залишено 28.11.2018 року.
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 223 від 04.04.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 20 979, 68 грн.
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01.Строк якого закінчується 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року до договору факторингу № 23/0224-01від 23.02.2023 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 44 557, 44 грн.
17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №17/07/2024 відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 44 557, 44 грн.
З урахуванням викладеного, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» суму заборгованості за кредитним договором № 115036634 від 31.01.2023 року в розмірі 44 557, 44 грн., понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 19 листопада 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 04 грудня 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адвокат Тараненко Артем Ігорович подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим,що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Зазначає, що позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором № 115036634 від 31.01.2023 року.
Вказує на те, що докази, що наявні в матеріалах справи, спростовують висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 04.04.2023 року, тобто, після укладення кредитного договору 31.01.2023 року, які позивач набув у липні 2024 року. А сам лише факт укладення договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Окрім того, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на вимогу позивача надало додаткові документи по даному кредиту, а саме: довідку про перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».
Зазначає, що до матеріалів справи долучено наступні документи: договори факторингу, витяги з Реєстру боржників і прав вимоги, належним чином засвідчені печатками та підписами всіх сторін. Вищезазначені документи, на думку апелянта, відповідають вимогам чинного законодавства та є належними доказами.
Вважає, що договори факторингу, які у встановленому порядку недійсними не визнані та в яких визначено розмір відступленої заборгованості та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги, є підтвердженням суми заборгованості.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Зазначає, що договори, укладені між відповідачем та первісними кредиторами, договори факторингу, укладені між первісними кредиторами та позивачем у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів, з огляду на що, суд прийшов до помилкового висновку відсутності доказів переходу прав вимог за договорами факторингу до позивача.
Вказує на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповністю з'ясував обставин, що мають значення для вирішення справи, а його висновки про те, що позивач не набув права вимоги до відповідача не відповідають дійсним обставинам та спростовуються доказами.
Розділом 2 договору факторингу регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
За самим реєстром, складеним 17.07.2024 року на виконання умов договору факторингу, первісним кредитором було передано дійсне право вимоги до відповідача за кредитним договором, яке існувало на момент такої передачі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на те, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто, погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, та відсутність доказів повернення отриманого кредиту, вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
У вказаному кредитному договорі та додаткових угодах до нього сторонами було погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Кредитний договір є дійсними, у судовому порядку не оскаржувався, а розрахунок заборгованості, проведений первісним кредитором до відступлення прав вимог, відповідачем не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не провів, відповідач лише заперечував факт наявності у позивача права вимоги боргу.
На думку апелянта, зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати кредитних коштів не виконувала, у зв'язку з чим має заборгованість, то наявні підстави для висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими.
24 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Войтович Людмили Василівни, в якому представник зазначає, що судом першої інстанції було повністю встановлені обставини, які мають значення для справи, рішення було прийнято із дотриманням принципів справедливості, законності та розумності, є законним та обгрунтованим.
Зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 115036634 був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 31.01.2023 року, а договір факторингу № 28/1118-01 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» 28.11.2018 року. Тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.
Вбачається також, що на час укладення договору факторингу сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про відповідача як боржника надана у Витягу з реєстру прав вимоги № 223 від 04.04.2023 року, тобто, більше ніж через 4 роки після укладення договору факторингу. Отже, між Манівео та Таліон на час укладення договору факторингу 28.11.2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора ,і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Оскільки Таліон право вимоги відносно вдповідача, як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» яке, в свою чергу, не могло передати таке право позивачу ТОВ «ФК «Ейс» за договором факторингу від 17.07.2024 року.
Таким чином, вважає що ТОВ «ФК «Ейс» є неналежним позивачем у справі, оскільки не має права вимагати до відповідача сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 31.01.2023 року між ним та Манівео.
Зазначає, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги від ТОВ «Таліон» до ТОВ «Онлайн фінанс», від ТОВ «Онлайн фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс».
Зауважувала, що позивачем не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.
Вважає, що заборгованість за процентами взагалі не повинна нараховується, так як пункт кредитного договору про процентну ставку у розмірі 2, 10% в день є кабальним для відповідача.
Зазначає, що встановлення позивачем за кредитним договором процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2, 10 % в день, встановлення процентів за користування кредитом у розмірі 35 357, 44 грн., враховуючи те, що тіло кредиту становить 9 200 грн., нарахування відповідачу простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 35 357, 44 грн., що становить 385, 32 % від тіла кредиту, є агресивною діяльністю, а отже нечесною підприємницькою практикою.
29 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу в якій представник позивача зазначає, що як вбачається із Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням.
У даному випадку, у кожної людини є свобода вибору фінансової установи, яка займається наданням кредитування, також при укладенні споживчого кредиту, інформація про супровід кредитних послуг була зазначена в кредитному договорі, шрифт і подача даної інформації ніяк не відрізняється від іншої інформації, яка надана в кредитному договорі, а саме: ні відмінності у шрифті, ні ніякої засекреченості даної інформації, ні подвійного сприймання інформації, все достатньо чітко, доступно, лаконічно і зрозуміло написано.
Тобто, на момент укладення договору у відповідача була можливість і відмовитись від укладення даного договору, але відповідач погодилась з такими умовами, отримала грошові кошти та користувалась ними, чого не заперечує.
Отже, Правила є у відкритому доступі на Сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Первісного кредитора) за посиланням: https://moneyveo.ua/ru/confidentiality/creditrules/, а відповідач мала змогу самостійно ознайомитися зі змістом Правил на сайті. Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідач погодилася, що ознайомилась, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил.
Зазначає, що ці Правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідачем не додано доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 115036634 від 31.01.2023 вимогам законодавства та про несправедливість його умов.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» та п. 2.1.7. Правил, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних клієнтом та пересилаються кредитодавцю.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Кодексу, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі.
Отже, договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Зазначає, що відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора.
Зазначений ідентифікатор згенерований Товариством в Інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий відповідачу в СМС-повідомленні.
Одноразовий персональний ідентифікатор № НОМЕР_4 направлено відповідачу на номер мобільного телефону, вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор № НОМЕР_4 введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 31.01.2023 року.
Акцепт договору позичальником ОСОБА_1 підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: НОМЕР_4, відправка ідентифікатора позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 .
Отже, позивачем доведено, що договір укладено в належній формі. Відповідач підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті Товариства в Особистому кабінеті.
03 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Войтович Л.В. надійшла заява, в якій представник не погоджується із аргументами позивача, викладеними у відповіді на відзив на апеляційну скаргу.
Вважає, твердження позивача у відповіді на відзив щодо того, що право вимоги за кредитним договором перейшло від первісного кредитора до Таліон Плюс, потім від Таліон до Онлайн фінанс, а від Онлайн фінанс до позивача такими, що не відповідають дійсності.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 115036634 був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 31.01.2023 року, а договір факторингу № 28/1118-01 укладений між Манівео та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» 28.11.2018 року.
Тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати Манівео на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.
Вбачається також, що на час укладення договору факторингу сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про відповідача, як боржника, надана у Витягу з реєстру прав вимоги № 223 від 04.04.2023 року, тобто, більше ніж через 4 роки після укладення договору факторингу.
Отже, між Манівео та Таліон на час укладення договору факторингу 28.11.2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Окрім того, посилається на те, що відсотки нараховувалися за межами строку кредитування .Зазначає, що з урахуванням строку договору 30 днів, відсоткової ставки 2, 10 % в день розмір заборгованості за сплату відсотків становить 5 796 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 січня 2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №115036634, за яким кредитодавець- ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 9 200 грн на умовах зворотності, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора НОМЕР_5.
Згідно умов п. 2.3. договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі 9 200 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 02.03.2023 рік.
Згідно з п. 3.1 договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
У пункті 3.2 сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно п. 3.3. договору, для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2732 грн 40 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Згідно п 7.1. договору, на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 02.03.2023 року, а саме: протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно п. 8.1 договору кредиту за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Відповідно до умов п. 8.3. договору за умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за оговором на умовах пункту 8.5. договору, то зобов?язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п?ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало платіжне доручення від 31.01.2023 року відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 9 200 грн., із призначенням платежу- переказ коштів згідно договору № 115036634 від 31.01.2023 року ( а.с 25).
Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка № 07_1/2024 ПАТ КБ «ПриватБанк», видана відповідно до договору №1336 від 26.09.2013 року між ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога та АТ КБ Приватбанк про те, що було здійснено за дорученням ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» успішні платежі через платіжний сервіс LiqPay на карти клієнтів, серед яких 31.01.2023 платіж на суму 9200 грн на картку НОМЕР_2 . ( а.с. 26-27)
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах визначених цим договором.( а.с. 28-30).
28.11.2019 року додатковою угодою № 19 строк договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.( а.с. 31)
31.12.2020 року між клієнтом і фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 .11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте дата укладення його укладення залишено 28.11.2018.( а.с. 32-34).
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.( а.с. 35).
31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.( а.с 36).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 223 від 04.04.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 20 979, 68 грн.(а.с. 37).
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01 відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Строк якого закінчується 31 грудня 2024 року ( а.с. 38-40).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року до договору факторингу № 23/0224-01від 23.02.2024 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 44 557, 44 грн ( а.с 41).
17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №17/07/2024 відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.( а.с 42-44).
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 на загальну суму 44 557, 44 грн ( а.с. 45).
Згідно наданого позивачем ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку заборгованості,відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 44 557, 44 грн., яка складається із: 9 200 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 35 357, 44 грн. сума заборгованості за відсотками.( а.с. 49-50).
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відповідач має заборгованість, яка складається з: 9 200 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 779, 68 грн. сума заборгованості за відсотками.( а.с. 47-48).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 31.01.2023 року, натомість, договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», укладено 28.11.2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , і у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 23.02.2024 року. Крім того, надана позивачем крайня додаткова угода № 31 від 31.12.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року передує підписанню кредитного договору 31.01.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно відповідача, як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством на підставі договору факторингу від 23.02.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, не могло передати таке право в подальшому на підставі договору факторингу від 17.07.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», яке за вищенаведених обставин не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором № 115036634 від 31.03.2024р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що договір факторингу укладений між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 року та додаткові угоди до нього, укладені до моменту виникнення у первісного кредитора права вимоги до відповідача за кредитним договором, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за кредитним договором № 115036634 від 31.03.2024 року. Укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Як встановлено судом, 31 січня 2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №115036634, за яким кредитодавець- ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 9 200 грн на умовах зворотності, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора НОМЕР_5.
Згідно умов п. 2.3. кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі 9 200 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 02.03.2023 року.
Згідно п. 3.1 договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
В пункті 3.2. договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно п. 3.3. для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2732 грн 40 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Згідно п 7.1. договору на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 02.03.2023 року, а саме протягом: 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно п. 8.1 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Відповідно до п. 8.3. договору за умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5. договору, то зобов?язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п?ять десятих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від сума залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 ( п'яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання , що виникли під час дії цього договору діють до повного їх виконання.
Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало платіжне доручення від 31.01.2023 року відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 9 200 грн., із призначенням платежу - переказ коштів згідно договору № 115036634 від 31.01.2023 року ( а.с 25).
Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка № 07_1/2024 ПАТ КБ «ПриватБанк», видана відповідно до договору №1336 від 26.09.2013 року, укладеного між ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога та АТ КБ ПриватБанк про те, що було здійснено за дорученням ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» успішні платежі через платіжний сервіс LiqPay на карти клієнтів, серед яких 31.01.2023 року платіж на суму 9200 грн на картку НОМЕР_2 . ( а.с. 26-27)
Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свого обов'язку за кредитним договором №115036634.
Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, ОСОБА_1 суду надано не було.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як встановлено судом, 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.( а.с. 28-30).
Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов'язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п.2.2).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п.4.1).
Відповідно до пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).
28.11.2019 року додатковою угодою № 19 строк договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.( а.с. 31)
31.12.2020 року між клієнтом і фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 .11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте дата укладення його укладення залишено 28.11.2018.( а.с. 32-34).
31.12.2021 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.( а.с. 35).
31.12.2022 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.( а.с 36).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 223 від 04.04.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 20 979, 68 грн.(а.с. 37).
Таким чином, відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги до боржника - ОСОБА_1 в повному обсязі перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» 04 квітня 2023 року, тобто, в день підписання Реєстру прав вимоги № 223 від 04.04.2023 ( а.с. 37).
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01 відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Строк якого закінчується 31 грудня 2024 року ( а.с. 38-40).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року до договору факторингу № 23/0224-01від 23.02.2024 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 44 557, 44 грн ( а.с 41).
17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №17/07/2024 відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.( а.с 42-44).
Згідно реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 на загальну суму 44 557, 44 грн.( а.с. 45).
Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а саме п.5.3.3 передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Копії договорів факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року, №17/07/2024 від 17 липня 2024 року містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками, на підтвердження укладання таких договорів.
Копії витягів з Реєстру прав вимоги № 223 від 04.04.2023 року,№ 1 від 23.02.2024 року та реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 відповідають додатку №1 - формі Реєстру прав вимог, укладених договорів факторингу.
З огляду на те, що договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», який було пролонговано на підставі додаткових угод №19, №26, №27, № 31 до даного договору ( строк договору пролонговано до 31 грудня 2023 року) на момент укладання кредитного договору ( 31 січня 2023 року) був чинним, то відповідно до витягу з Реєстру права вимоги № 223 від 04.04.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яке в подальшому перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача.
Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Ейс».
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що позивачем ТОВ « ФК «Ейс» не доведено факту переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором№ 115036634 від 31.01.2023 року.
Отже, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду вказаної справи.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», без оцінки вказаних обставин у сукупності, не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Звертаючись до суду із позовом ТОВ «ФК «Ейс» просило суд стягнути із відповідача - ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №115036634 від 31.01.2023 року у розмірі 44 557, 44 грн, з яких 9 200 грн.-тіло кредиту, 35 357, 44 грн.-відсотки за користування кредитом.
Відповідачем ОСОБА_1 фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 9 200 грн., що підтверджується матеріалами справи. В добровільному порядку відповідачка отримані у кредит кошти в сумі 9200, 00 грн. на користь ТОВ «ФК «Ейс» не повернула, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь кредитора ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9200, 00 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 35 357,44 грн. за період з квітня 2023 року по 29.06.2023 року, то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.».
При цьому, у кредитному договорі №115036634 від 31.01.2023 року, сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, що передбачено розділом 7 та 8 договору.
Окрім цього сторонами було погодження строк дії договору. Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 ( п'яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання , що виникли під час дії цього договору діють до повного їх виконання.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися з 31.01.2023 року по 29.06.2023 року, тобто, в межах дії кредитного договору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача- ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №115036634 від 31.01.2023 року в розмірі 44 557, 44 грн, з яких 9 200 грн.-тіло кредиту, 35 357, 44 грн.-відсотки за користування кредитом, що були нараховані в межах строку дії кредитного договору, з 31.01.2023 року по 29.06.2023 року, а тому рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 листопада 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс».
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Таким чином, понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, що складає суму 6 055, 80 грн (2 422, 20 грн + 3 633, 60 грн) слід покласти на відповідача ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, представник апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона апелянта надала: копію договору про надання правової допомоги №26/07/24-01 від 26 липня 2024 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 26.07.2024, що є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26 липня 2024 року, копію додаткової угоди № 5 до договору про надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26 липня 2024 року.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статті 141 ЦПК України.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до вимог ч.ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно вимог ч. 1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Аналізуючи подані представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» докази понесених позивачем витрат на правову допомогу, та той факт, що позовні вимоги після перегляду справи в апеляційній інстанції задоволено в повному обсязі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доведеними, обґрунтованими та співмірними складності справи та об'єму виконаної адвокатом роботи є витрати на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь позивача у розмірі 5 000 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 512, 514, 516, 517, 526, 626-629, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 6, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» ст. ст. 133, 137, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адвоката Тараненка Артема Ігоровича задовольнити частково.
РішенняСтавищенського районного суду Київської області від 19 листопада 2024 року скасувати на ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії №115036634 від 31 січня 2023 року у розмірі 44 557,44 грн. ( сорок чотири тисячі п'ятьсот п'ятдесят сім гривень 44 копійки), що складається із боргу за тілом кредиту у розмірі 9 200 грн. ( дев'ять тисяч двісті) та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 35 357,44 грн. ( тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят сім гривень 44 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 055, 80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( код ЄДРПОУ 42986956) витрати на правничу допомогою адвоката у суді першої інстанцій у розмірі 5 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: