Унікальний номер справи 761/15432/21
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6583/2025
Головуючий у суді першої інстанції В.О. Волошин
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
07 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., розглянувши клопотання ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Олена Сергіївна, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання правочину недійсним; усунення перешкод у користуванні майном, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Олена Сергіївна, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 рокупозов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, подавши клопотання про забезпечення позову.
Просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом покладення на відповідача, ОСОБА_4 , обов'язку демонтувати додатково встановлені двері, які позбавляють можливість доступу до поверху розташування квартири, та надати дитині в особі її представника всі дублікати комплектів ключів від всіх дверей, які необхідні для користування квартирою (ключі від вхідних дверей будинку, ключі від інших дверей, включно, від квартири за адресою: АДРЕСА_1 ).
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п'ята статті 151 ЦПК України).
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. […] Цей спір стосується, зокрема, майнових прав на ј частину будинку. Апеляційний суд встановив, що відповідачка під час розгляду справи зареєструвала право власності на будинок. Тому через ризик його відчуження на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту ј частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову. Те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір».
Суд апеляційної інстанції враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Так, предметом позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , є визнання договору про внесення змін до договору дарування квартири недійсним. Обраний заявником вид забезпечення позову не може гарантувати виконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки додатково встановлені двері, або їх демонтаж відповідачем, не може вплинути на виконання рішення суду про визнання договору про внесення змін до договору дарування квартири недійсним. Питання демонтажу дверей може вирішуватися вже після доведення позивачем своїх або онука порушених прав на спірну квартиру, а не як спосіб забезпечення позову про визнання договору недійсним.
Таким чином, оскільки заява про забезпечення позову не містить переконливих доказів, з яких можна зробити безспірний висновок про те, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому підстави для забезпечення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 149,150, ч. 1 п. 7,365ЦПК Україн, суд
у х в а л ив :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Олена Сергіївна, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання правочину недійсним; усунення перешкод у користуванні майном, та позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Олена Сергіївна, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.
Судді Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна