Справа 754/16796/24 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2734/2025 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
30 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарки ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року, -
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09 лютого 2025 року.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не припинили свого існування, а саме, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, враховані під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу, не зменшились настільки, щоб зробити висновок про доцільність обрання більш м'якого запобіжного заходу. Дані про те, що обвинувачені не можуть утримуватись в умовах слідчого ізолятора, або наявності нових обставин, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу, в матеріалах кримінального провадження відсутні. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказав на незаконність і необгрунтованість ухвали. В обґрунтування вимог скарги захисник зазначив, що місцевий суд не навів конкретних фактів та доказів для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, незважаючи на це, прокурор у клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою послався на ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, місцевим судом не враховано те, що обвинувачений ОСОБА_6 був звільнений з тримання під вартою та самостійно прибув за викликом слідчої до суду на розгляд клопотання про обрання йому запобіжного заходу. Окремо захисник вказав на міцність соціальних зв'язків ОСОБА_6 , який одружений та має постійне місце проживання. Також апелянт зазначає, що обвинувачений будь-яким чином не може перешкодити кримінальному провадженню та не має мети вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Ризиків можливого впливу на свідків, на думку захисника не існує, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершене, усі свідки та потерпілі були допитані. Наведене, на думку апелянта свідчить про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою учасниками судового розгляду не оскаржується.
Оскільки апелянтом не порушувалось питання про розгляд апеляційної скарги із участю сторін, колегія суддів вважала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги відповідно до положень ч. 4 ст. 4221 КПК України без участі сторін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Колегія суддів зважає на те, що питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого було вирішене на стадії судового провадження. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судовими інстанціями на стадії досудового розслідування неодноразово визнавалась обґрунтованість підозри, що давало підстави для ухвалення як рішення про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час продовження строку тримання під вартою. Відповідні ухвали слідчих суддів не були змінені чи скасовані. Обгрунтованість обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою на стадії судового провадження та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є з'ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції при вирішенні зазначеного вище питання були враховані тяжкість вчиненого злочину, суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину. Ці обставини привели суд першої інстанції до обґрунтованого переконання про наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду. У зв'язку із цим суд першої інстанції із підстав, передбачених законом ухвалив рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, належним чином його мотивувавши. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає засадам законності, обґрунтованості та вмотивованості, із цим рішенням колегія суддів погоджується у повному обсязі.
Апеляційна скарга захисника не містить доводів, які би вказували на незаконність та не обгрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Так, висновок суду першої інстанції про доведеність ризику переховування обвинуваченого від суду грунтується на даних про особу обвинуваченого із урахуванням тяжкості та обставин вчинення злочину. Матеріали кримінального провадження не містять даних про наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків такої міцності, які можуть запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду. Із урахуванням тяжкості вчиненого злочину та обставин його вчинення, кількості процесуальних дій, необхідних для проведення розслідування та судового розгляду сумарний строк протягом якого обвинувачений тримається під вартою не можливо визнати таким, який відповідає критерію надмірності. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що є доведеним існування ризику ухилення обвинуваченого від суду. В умовах суспільно-політичної обстановки у державі, введення військового стану та існування непідконтрольних державі територій ступінь ризику ухилення обвинуваченого від суду є надзвичайно високим, а існування цього ризику достатнім для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Наведене указує на необгрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 відповідає вимогам закону, підстав для її скасування чи зміни колегія суддів не знаходить у зв'язку із чим залишає ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 09 лютого 2025 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
____________________ ОСОБА_2 ____________________ ОСОБА_3 ____________________ ОСОБА_4