вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 759/20744/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3611/2025Головуючий у суді першої інстанції - Єросова І.Ю., Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
07 лютого 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд в складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Атмосфера" на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року про відмову у видачі судового наказу по цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Атмосфера" про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,
У жовтні 2024 року ТОВ "Управляюча компанія "Атмосфера" звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Управляюча компанія "Атмосфера" суму заборгованості за період з 01.07.2021 по 31.08.2024 у розмірі 20004 грн. 28 коп. та суму судового збору у розмірі 302 грн. 80 коп.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.10.2024 відмовлено у видачі судового наказу за заявою ТОВ "УК "Атмосфера" з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України (а.с. 26).
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що з моменту права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність є помилковими та зроблені без врахування п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в якому визначено, що у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк його дії (а.с. 27, 28).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, за положеннями ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно зі ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до положень ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, серед іншого, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до положень ч.ч. 1-3 ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
При цьому, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту виникнення права вимоги у заявника пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ст.ст. 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Разомз тим, 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому, відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на даний час.
У свою чергу, пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу, заявник визначено період заборгованості боржника з 01.07.2021 по 31.08.2024.
Тобто, з огляду на приписи ст.ст. 256, 257 ЦК України, а також п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, трирічний строк позовної давності для нарахування заборгованості за надані послуги розпочав свій перебіг з серпня 2021 року та станом на час введення воєнного стану в Україні (24.02.2022) не сплинув.
Однак, на вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про пропуск заявником строку позовної давності для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Атмосфера" - задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року про відмову у видачі судового наказу по цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Атмосфера" про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова