Постанова
Іменем України
07 лютого 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/5487/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Яворського М. А.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_2 ,
на ухвалу Печерського районного суду м. Києва
від 06 червня 2024 року про повернення зустрічної позовної заяви
в складі судді Ільєвої Т. Г.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації,
про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу виховання дитини,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року повернуто ОСОБА_1 її зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню та направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про подання зустрічної позовної заяви з пропуском строку, оскільки не врахував, що строк на подання зустрічного позову обчислюється з дня отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження та первісної позовної заяви. Зауважила, що копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви ОСОБА_3 вона не отримувала, а її представник лише ознайомився з матеріалами справи 18 березня 2024 року.
Вказувала, що суд дійшов помилкового висновку про не взаємопов'язаність первісного та зустрічного позовів.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення зустрічної позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд її апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 06.06.2024 в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін (том 2, а. с. 60-61).
Відповідач ОСОБА_3 та третя особа Орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації також належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції від 06.06.2024 в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін (том 2, а. с. 60, 62-63).
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що останню подано з пропуском строку, встановленого ст. 193 ЦПК України, та з того, що вимоги зустрічного позову не є взаємопов'язаними з вимогами первісного позову.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що повертаючи зустрічну позовну заяву, суд допустився порушення норм процесуального права, з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 187 ЦПК України, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, крім іншого, строк для подання відповідачем відзиву на позов (пункт 8); строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження (пункт 9); строк надання пояснень третіми особами, яких було залучено при відкритті провадження у справі (пункт 10).
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (частини сьома, восьма статті 178 ЦПК України).
У частині першій статті 193 ЦПК України зазначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
За частиною третьою статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу виховання дитини (том 1, а. с. 23-24). В ухвалі відповідачу роз'яснено, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову до суду з підтвердженням направлення іншим учасникам копії відзиву та доданих до нього документів.
Направлені судом ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви повернулися на адресу суду за закінченням терміну зберігання (том 1, а. с. 49).
Також з матеріалів справи вбачається, що 18.03.2024 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами справи (а. с. 30). В матеріалах справи відсутні докази, що в день ознайомлення з матеріалами справи представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вручено копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви.
Разом з тим, в ухвалі про відкриття провадження від 09.11.2023 суд першої інстанції визначив строк для подання відзиву на позов, який є тотожним строку для подання зустрічного позову, - п'ятнадцять днів з моменту отримання цієї ухвали.
01 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав (том 1, а. с. 69-71).
Колегія суддів зазначає, що ознайомлення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з матеріалами справи 18.03.2024 не надає право суду відраховувати строк для подання відповідачем зустрічного позову саме з 18.03.2024, оскільки сама по собі обізнаність про наявність в суді справи та ознайомлення з нею не свідчить про отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження та копії позову з додатками. Саме з часу отримання цих документів має відраховуватися строк для подання відзиву та/або зустрічного позову, що також підтверджується змістом ухвали про відкриття провадження у справі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку про повернення відповідачу зустрічного позову, у зв'язку з пропуском строку, встановленого ст. 193 ЦПК України.
Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що вимоги первісного позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу виховання дитини та вимоги зустрічного позову про позбавлення батьківських прав не взаємопов'язані, з огляду на таке.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 звертала увагу, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №1.380.2019.002610, від 24.06.2022 у справі №922/4411/21, від 07.07.2023 у справі №914/234/23.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №910/7951/21, від 02.06.2022 у справі №922/4409/21.
У даній справі, що переглядається, суд першої інстанції послався на вище вказані норми права та дійшов висновку про не взаємопов'язаність первісного та зустрічного позовів.
Водночас, суд першої інстанції лише формально вказав на не взаємопов'язаність позовів, а саме, що їх спільний розгляд не є доцільним, так як задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову та приведе до затягування розгляду справи.
В свою чергу колегія суддів зазначає, що первісний та зустрічний позови у даній справі є взаємопов'язаними, оскільки правовідносини в обох позовах виникли між батьками дитини та стосуються права батька ОСОБА_3 на участь у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною. Так, ОСОБА_3 в своєму позові просить захистити його порушене право на участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, а ОСОБА_1 в зустрічній позовній заяві просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини.
Крім того, можливе задоволення зустрічного позову повністю виключає задоволення первісного позову, що слідує із статті 166 СК України, якою визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, втрачає права на спорідненості з дитиною. Але згідно з ч. 2 ст. 166 СК України не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. І навпаки, можливе задоволення первісного позову за таких обставин повністю виключатиме задоволення зустрічного позову.
З наведеного слідує, що первісний та зустрічний позови у даній справі є взаємопов'язаними і задоволення одного з позовів виключає задоволення іншого.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув, а тому висновок суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви з підстав того, що позови не взаємопов'язані, та з підстав пропуску відповідачем строку подання зустрічного позову, є необґрунтованим.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Враховуючи наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви є безпідставною та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Питання дотримання позивачем вимог процесуальних норм щодо форми та змісту заяви колегією суддів не перевіряється та належить до компетенції суду першої істанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 369, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_2 , - задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
М. А. Яворський