Справа №757/25493/24 Суддя І інстанції - Білоцерківець О.А.
Провадження № 33/824/217/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
03 лютого 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Таранова С.І. на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 11.05.2024 о 22 год. 55 хв. у м. Києві на вул. Старонаводницька, 3С керувала автомобілем марки «Лексус», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився за допомогою приладу «Драгер», чим порушила вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Таранов С.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість постанови, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2024, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Окрім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року, мотивуючи клопотання тим, що постанова винесена судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 та її захисника та матеріали справи не містять відомостей про отримання копії постанови суду ОСОБА_1 та її захисником. Про оскаржувану постанову захисник дізнався 05 вересня 2024 року під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 висловила свою незгоду, яка полягала у зупинці її транспортного засобу без зазначення причини. Інспектор патрульної поліції, посилаючись на інформацію наявну в месенджері «Telegram», повідомив ОСОБА_1 про те, що причиною зупинки є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, наявне орієнтування на транспортний засіб LEXUS NX 200 Т, д.н.з. НОМЕР_1 . Втім, як зазначає апелянт, будь-яких даних про таке повідомлення (орієнтування) у справі немає, а отже, оскільки інспектор патрульної поліції не зафіксував в установленому законом порядку повідомлення від певної особи про причетність ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, його вимога про зупинку транспортного засобу та пред'явлення документів є не доведеною, а за відсутності доказів наявності підстави для зупинки транспортного засобу, наведеної у ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», подальший огляд на стан сп'яніння є протиправним.
Крім того, захисник зауважує, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом LEXUS NX 200 Т, д.н.з. НОМЕР_1 о 22 год. 55 хв. у м. Києві по вул. Старонаводницькій, 3 с, як це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №719334.
Також апелянт вказує на порушення права на захист та незабезпечення права на проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі. Так, з долученого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 послідовно заперечує інкриміноване правопорушення, зокрема, результати огляду за допомогою приладу «Alcotest 6820». Разом з тим, працівники поліції в порушення ч. 3 ст. 266 КУпАП не доставили ОСОБА_1 до відповідного закладу охорони здоров'я з метою проведення огляду на стан сп'яніння та більше того, право на огляд у медичному закладі працівниками поліції взагалі не було роз'яснено ОСОБА_1 як до моменту проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, так і після такого огляду і складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, апелянт вказує, що працівником поліції, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, істотно порушені та обмежені процесуальні права ОСОБА_1 , у тому числі право на захист, у зв'язку з чим грубо порушено вимоги ст. ст. 256, 268 КУпАП
Також захист не погоджується з висновками суду першої інстанції, відповідно до яких ОСОБА_1 визнала у спілкуванні, що керувала транспортним засобом та вживала алкогольні напої.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З приводу клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження слід зазначити, що з огляду на те, що постанова винесена судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 та її захисника та матеріали справи не містять відомостей про отримання копії постанови суду ОСОБА_1 та її захисником, а дані про те, що про оскаржувану постанову захисник дізнався 05 вересня 2024 року під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень нічим не спростовуються, вважаю, що з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, строк апеляційного оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року слід поновити.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону в повній мірі не дотримався, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя місцевого суду послався на результати тесту №3201, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозапис з місця події. Однак, самі по собі вказані матеріали справи не можуть бути беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин даної справи, оскільки суд перерахувавши докази, не надав їм належної оцінки.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частина 3 вказаної норми закону передбачає, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою приладу «Драгер».
Під час апеляційного розгляду було переглянуто відеозапис з двох нагрудних камер поліцейських №470883 та 473815, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення. Відеозапис на обох камерах розпочинається з моменту оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час якого ОСОБА_1 вказує про безпідставність її зупинки та заперечує правильність результатів проведеного щодо неї огляду на стан сп'яніння. Даний відеозапис не містить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, моменту зупинки транспортного засобу, а також самого процесу огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги, в судовому засіданні був допитаний інспектор патрульної поліції, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, старший лейтенант ОСОБА_2 , який пояснив, що транспортний засіб ОСОБА_1 був зупинений не ними, а іншим екіпажем, зокрема його командиром ОСОБА_3 , який і проводив огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу «Драгер». Їх екіпаж прибув на місце зупинки вже після проходження ОСОБА_1 огляду і тому лише складав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за переданим їм чеком із приладу Драгер. Тому у них на камерах і відсутній відеозапис моменту зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та процесу огляду її на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер».
Апеляційним судом з метою проведення об'єктивного та всебічного розгляду справи було направлено запит з метою надання повного відеозапису з нагрудної буді-камери інспектора взводу 2 роти № 3 полку № 2 батальйону № 3 УПП у м. Києві ДПП, старшого лейтенанта Вовнянко О.Ю. під час спілкування з ОСОБА_1 11.05.2024 в м. Києві по вул. Старонаводницька, 3. Згідно відповіді на запит суду вбачається, що вказана вище подія фіксувалось лише на нагрудні відеореєстратори №470883 та 473815. Момент зупинки транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_1 , працівники поліції на нагрудні відеореєстратори не проводили.
Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останньої та факту самої зупинки.
Окрім іншого, під час проведення огляду ОСОБА_1 поліцейським на місці зупинки не було застосовано технічні засоби відеозапису, а також такий огляд, у разі неможливості застосування технічних засобів не було проведено у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису саме проходження огляду на стан сп'яніння до протоколу про адміністративне правопорушення долучено не було.
Таким чином, відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, вважається недійсним.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що працівником патрульної поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції, а судом першої інстанції при розгляді справи на ці порушення не було звернуто уваги, що в подальшому потягло за собою прийняття незаконного рішення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та чек до приладу Драгер за відсутності відеозапису з нагрудних камер працівників поліції не є належними доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Згідно вимог п.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку із чим, постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Клопотання захисника Таранова С.І. - задовольнити.
Поновити захиснику Таранову С.І. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника Таранова С.І. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал