Справа №372/5822/24 Суддя І інстанції - Проць Т.В.
Провадження № 33/824/642/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
24 січня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2024 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, проживаючого АДРЕСА_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят гривень, зі стягненням судового збору на користь держави у розмір 605 грн. 60 коп.
Згідно постанови судді, 27.10.2024 року о 07 год. 50 хв. на а/д Київ-Знам'янка водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом CEVROLET AVEO н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не обравши безпечної швидкості, не дотримавшись безпечної дистанції здійснив зіткнення з автомобілем DAEWOO LANOS д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження даних автомобілів. Завдано матеріальних збитків учасникам ДТП. Своїми діями, що виразились в порушенні вимог п.2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2024 року, а провадження у справі за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрити на підставі ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що зі схеми дорожньо-транспортної пригоди видно, що саме інший учасник ДТП - ОСОБА_2 , який керував автомобілем DAEWOO LANOS д.н.з. НОМЕР_2 , спричинив ДТП, оскільки не пересвідчився у безпечності маневру, коли виїздив на основну дорогу з другорядної, пересік суцільну основну лінію, не надав перевагу транспортному засобу, який рухався по «основній» дорозі під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого і відбулось зіткнення транспортних засобів, які призвели до механічних пошкоджень обох автомобілів. Порушення ОСОБА_2 п.п. 10.1, 10.3, 10.4, 16.11, пункту 2.1 розділу 33, пункту 1.1 розділу 34 ПДР знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП.
Окрім того, апелянт вказує, що сам ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що у своєму віці - 91 рік, керує без окулярів та не пам'ятає останньої дати проходження ним медичного огляду, що на думку апелянта, ставить під сумнів розуміння його дій при керуванні транспортним засобом. Також ОСОБА_2 пояснював, що він виїжджаючи з другорядної дороги на основну, бачив іншого учасника дорожнього руху - ОСОБА_1 , який рухався по основній дорозі.
Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції їм було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судової автотехнічної експертизи, що на його думку, призвело до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права та визнання його винуватим у дорожньо-транспортній пригоді. Апелянт вказує, що суд прийняв хибне рішення у порушенні ним п.п. 12.1, 13.1 ПДР, оскільки він рухався із дозволеною швидкістю по сухому асфальті в ясну погоду, а інший учасник дорожнього руху не рухався з ним в одному напрямку, а виїжджав з другорядної дороги та мав його пропустити, керуючись п.п. 10.1, 10.3, 10.4, 16.11, пункту 2.1 розділу 33, пункту 1.1 розділу 34 ПДР.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Осьмака А.В., які просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав у ній наведених,думку іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Суд, у відповідності з положеннями ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався не в повному обсязі.
Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП обов'язковою ознакою даного адміністративного правопорушення є наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями особи у виді порушення правил дорожнього руху та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів або іншого майна.
Згідно п.2.3 (б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
У відповідності до п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Постановою суду першої інстанції встановлено, що 27.10.2024 року о 07 год. 50 хв. на а/д Київ-Знам'янка водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом CEVROLET AVEO н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не обравши безпечної швидкості, не дотримавшись безпечної дистанції здійснив зіткнення з автомобілем DAEWOO LANOS д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження даних автомобілів, що виразилось в порушенні вимог п.2.3б, 12.1, 13.1 ПДР України, чим ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 (б), 13.1 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи. У той же час, суддя помилково визнала, що ОСОБА_1 допущено порушення вимог п.12.1 ПДР.
Як пояснив під час апеляційного розгляду інший учасник ДТП ОСОБА_2 , він рухався з с. Нові Безрадичі, виїжджаючи на автодорогу Київ-Знам'янка в сторону Києва. Переконавшись в безпечності маневру, зайняв лівий ряд, щоб здійснити розворот на Київ, подивився вліво в сторону Києва, траса була вільна. По правій полосі в сторону Обухова рухався автомобіль ОСОБА_1 , який був орієнтовно від нього на відстані метрів 300. Він, зважаючи на відстань, вирішив, що ОСОБА_1 достатньо далеко, і він встигне спокійно проїхати дві смуги. Він почав переїжджати трасу, першу смугу проїхав і будучи повністю на другій смузі у дзеркало заднього виду побачив, що автомобіль ОСОБА_1 також взяв вліво і рухається в його сторону, тому він вирішив прискоритись, втім відчув удар у задню частину свого автомобіля. Удар був сильний. Пояснив, що ОСОБА_1 вийшовши з автомобіля, сказав, що його засліпило сонце і він не побачив авто. ОСОБА_2 вказав, що після перестроювання в ліву смугу проїхав в ній до ДТП десь 40 метрів.
Як пояснив ОСОБА_1 , він їхав в лівій смузі руху, автомобілів справа не було, а тому він спокійно собі їхав, орієнтовно зі швидкістю 90 км./год. контролював дорожню ситуацію попереду, бачив зупинку громадського транспорту, що праворуч від нього. При цьому, зовсім не зрозумів, як автомобіль ОСОБА_2 опинився в лівій смузі попереду його автомобіля, адже цього автомобіля до зіткнення взагалі не бачив.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги в судовому засіданні був допитаний провідний судовий експерт КНДІСЕ ОСОБА_3 , який пояснив зокрема, що про те, що ОСОБА_1 застосовував екстренне гальмування, свідчать сліди такого гальмування, що містяться на фото з місця ДТП. Отже, ще певну відстань перед дорожньо-транспортною пригодою водій ОСОБА_1 оцінював цю дорожню обстановку як небезпечну, тобто таку, яка потребує гальмування, а відповідно, він і бачив автомобіль ОСОБА_2 . Тому його показання про те, що до моменту зіткнення він не бачив автомобіль DAEWOO LANOS є технічно неспроможними. Якщо ОСОБА_1 рухався 90 км/год, десь за 30 метрів до початку слідів гальмування він мав сприймати цю обстановку як небезпечну і повинен був реагувати, що власне і зробив. По характеру контактування у автомобіля DAEWOO LANOS деякі поперечні зміщення, у CEVROLET AVEO пошкодження також характерні для попутного контактування, що свідчить про недотримання водієм CEVROLET AVEO безпечної дистанції.
Експерт вказав, що не залежно від кута зіткнення транспортних засобів, механізму їх контактування, було поперечне зміщення або не було, все в даній ситуації залежить від характеристик зближення транспортних засобів, зокрема, того, як довго автомобіль DAEWOO LANOS перелаштовувався в ту крайню ліву смугу, де відбулось зіткнення та на якій відстані від DAEWOO LANOS був CEVROLET AVEO в момент виявлення фактично йому перешкоди для руху.
Оглянувши наявні у справі фото, експерт вказав, що на момент контактування автомобіль CEVROLET AVEO, як і каже його водій, знаходився в лівій смузі, оскільки сліди зіткнення зафіксовані саме в цій смузі руху. DAEWOO LANOS також знаходиться в лівій смузі, можливо, частково вже на смузі розвороту, тобто поперечне зміщення було. Принципово мають значення характеристики їх зближення. При цьому, в Правилах є норма, яка прописує водіям автомобілів, що виїжджають з другорядної на головну дорогу, дати дорогу всім транспортним засобам, які рухаються по головній дорозі, тим паче для таких автомобілів, згідно схеми, є знак «дати дорогу». Питання є тільки в тому, чи створював автомобільDAEWOO LANOSсвоїм маневром небезпеку чи перешкоду для руху CEVROLET AVEO, а це, як вказав експерт, можна оцінити тільки кількісно, тобто за наявності даних на якій відстані DAEWOO LANOS знаходився від місця контактування з CEVROLET AVEO, в момент, коли DAEWOO LANOS виїхав на проїзну частину головної дороги, а таких даних учасники ДТП не наводять. Тому це питання не можна вирішити і шляхом призначення експертизи.
Так, як водій DAEWOO LANOS вказав, що CEVROLET AVEO був на відстані 300 метрів, а водій CEVROLET AVEO вказав, що взагалі не бачивDAEWOO LANOS, що з технічної точки зору є неспроможним, то не можливо визначити характеристики зближення автомобілів. Якщо брати до уваги відстань у 300 метрів, то зрозуміло, що водій CEVROLET AVEO буде мати технічну можливість, щоб уникнути пригоди, адже, автомобіль DAEWOO LANOS повністю перебуватиме в полі зору водія CEVROLET AVEO, відповідно в разі не уникнення ДТП, в діях водія CEVROLET AVEO вбачатимуться порушення п. 13.1 ПДР України.
При цьому, експерт зазначив, що згідно наявних у матеріалах справи даних, п. 12.1 ПДР не має відношення до пригоди, оскільки він передбачає втрату керованості над транспортним засобом, втім ознак втрати керованості в діях водія ОСОБА_1 не має, оскільки є чіткі сліди гальмування, тобто дії водія були усвідомленими, а не внаслідок втрати керованості.
Що стосується порушень в діях водія DAEWOO LANOS, то експерт вказав, що якщо виходити з організації руху в місці пригоди, то в цьому місці є смуга розгону, чи смуга виїзду з другорядної дороги. При цьому, правила дорожнього руху містять норму, при якій водій має рухатись в цій смузі вливаючись в потік, а не по діагоналі перетинати три смуги руху при виїзді з другорядної. Тим паче, там є позначка 1.1. межі цієї смуги для розгону. Але ця невідповідність може й не впливати на обставини, якщо DAEWOO LANOS не створював небезпеку CEVROLET AVEO, то його дії не будуть знаходитись в причинному зв'язку з настанням пригоди.
На запитання головуючого ОСОБА_1 пояснив, що автомобіль ОСОБА_2 знаходився в лівій смузі в його попутному напрямку. Вказав, що можливо його й трохи засліпило сонце, проблиски були, перестроївся. Він рухався по головній дорозі, а ОСОБА_2 вискочив перед ним, наполягав на тому, що завчасно не було автомобіля по попереду. При цьому не заперечував, що на початок гальмування його автомобіля, автомобіль ОСОБА_2 був вже в лівій смузі.
Оцінюючи в сукупності показання обох учасників дорожньо - транспортної пригоди, пояснення експерта та письмові докази у справі, а також відсутність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення належних та достатніх доказів того, що водій ОСОБА_1 передбачав втрату керованості над транспортним засобом, та допустив її, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки втрати керованості, відповідно, відсутні порушення ОСОБА_1 п. 12.1 ПДР України.
Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не бачив автомобіль ОСОБА_2 і той раптово виїхав на дорогу, апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки вони спростовуються встановленими під час апеляційного розгляду обставинами.
Отже, беззаперечних доводів, які б спростовували висновки судді про наявність причинного зв'язку між порушенням ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 (б), 13.1 ПДР та наслідками у виді пошкодження транспортних засобів, матеріали справи не містять і у апеляційній скарзі не наведено.
За таких обставин, постанова судді підлягає зміні, шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання суду на порушення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР України, а в іншій частині постанова суду є законною та обґрунтованою.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП.
Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність в діях ОСОБА_2 правил дорожнього руху, то вони не можуть бути взяті до уваги суду, оскільки апеляційний суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, в даному випадку, складеному щодо ОСОБА_1 .
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят гривень - змінити.
Виключити з постанови суду посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР України.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал