Справа № 753/11267/24 Головуючий у І інстанції Лужецька О.Р.
Провадження №22-ц/824/1766/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
05 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Храпійчука Віктора Олександровича на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення до Деснянського районного суду м. Києва.
В обґрунтування заяви зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23 лютого 2023 року.
14 вересня 2024 року заявниця звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва.
В постанові нотаріус вказав, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка постійно проживала з померлим на день його смерті, але не була зареєстрована з ним за однією адресою, і тому є такою, що не прийняла спадщину.
У зв'язку з відмовою видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, заявниця звернулася до суду для встановлення факту постійного проживання з померлим на час відкриття спадщини.
Крім того, в доводах заяви ОСОБА_1 зазначала, що 22 грудня 2022 року було зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1113.
Вказувала, що вона з ОСОБА_2 фактично як сім'я проживали задовго до реєстрації шлюбу, а саме з осені 2000 року по АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації чоловіка, вели спільне господарство, ОСОБА_1 доглядала свого чоловіка так, як останні роки свого життя він хворів.
Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просила встановити факт проживання з ОСОБА_2 за місцем його реєстрації, а саме в квартирі АДРЕСА_2 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з поданої заяви вбачається спір про право, який може бути вирішений лише в порядку позовного провадження, що, в свою чергу, з урахуванням вимог частини четвертої статті 315 ЦПК України, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Храпійчук В.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що виникнення права на спадкування залежить від доведення ОСОБА_1 факту постійного проживання з померлим чоловіком ОСОБА_2 на час відкритгя спадщини, що і стало причиною звернення до суду з даною заявою, однак першої інстанції не звернув увагу на таку обставину та позицію Верховного Суду з цього питання.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 ставилось питання у заяві про встановлення факту, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таким чином, висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю не є вимогою, що підлягає розгляду в порядку окремого провадження, фактично позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати своє законне право на отримання спадщини після смерті ОСОБА_2 .
За наведених обставин, представник ОСОБА_1 - адвокат Храпійчук В.О. вважає, що будь-який спір про право у даних правовідносинах відсутній, тому, на думку останнього, заява повинна розглядатись в порядку окремого провадження.
В порядку, визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу від заінтересованих осіб не надходили.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Храпійчук В.О. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Заінтересована особа, Київська міська рада, свого представника для участі у судовому засіданні не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у відповідності до вимог процесуального законодавства, надіслала на адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі представника Київської міської ради.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити задовольнити з таких підстав.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних юридичних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд. Зокрема, частині другій цієї статті зазначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання разом з її чоловіком ОСОБА_2 по місцю його реєстрації, а саме в квартирі АДРЕСА_2 на день його смерті.
В обґрунтування заяви посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22 грудня 2020 року, та проживала за місцем реєстрації чоловіка в квартирі АДРЕСА_2 на день його смерті.
16 вересня 2024 року державним нотаріусом Прядко Т.О. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого чоловіка, у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини, встановленого ст. 1270 ЦК України.
Зазначала, що вказана заява подається з метою реалізації права на спадщину після смерті ОСОБА_2
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суд першої інстанції не встановив, між ким саме існує спір про право. Отже, такі висновки суду є передчасними.
Крім того, суд не зазначили, хто є спадкоємцями у порядку, передбаченому нормами ЦК України, які б оспорювали право ОСОБА_1 на прийняття спадщини.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі постановлена з порушенням процесуального законодавства і підлягає скасуванню.
Пунктом 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Храпійчука Віктора Олександровича задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 рокускасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 07 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.