апеляційне провадження №22-ц/824/2545/2025
справа №752/21632/23
05 лютого 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської Ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербинська Тетяна-Стефанія Олексіївна, ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позову вказує, що ОСОБА_3 був власником земельної ділянки від 0,1000 га по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 04 травня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Т-С.О. Щербинською, згідно якого заповідав позивачу частку будинку та земельної ділянки, розташованих на АДРЕСА_1 .
15 січня 2022 року приватним нотаріусом КМНО Щербинською Т.-С.О. відкрито спадкову справу №1/2022 за заявою позивача про прийняття спадщини.
Вказує, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 отримано позивачем 18 серпня 2023 року.
05 вересня 2023 року приватним нотаріусом КМНО Щербинською Т.-С.О. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки, оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 вересня 2023 року та витягу з Державного земельного кадастру від 17 травня 2023 року вказана земельна ділянка зареєстрована у розмірі 1 (однієї) цілої частки за ОСОБА_2 .
Мотивуючи наведеним, просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на частку від 0,1000 га земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:047:0006, за адресою АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що посилання суду на положення статей 317, 319, 392 ЦК України є безпідставними, оскільки позивач у позовній заяві про визнання права власності посилався на статті 1222, 1223 ЦК України.
Уважає, що посилання суду на те, що належним відповідачем у справі повинна бути третя особа ОСОБА_2 , як власник спірної земельної ділянки, право власності на частку якої просить визнати позивач, є безпідставним, оскільки відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів від 22 лютого 2023 року №05702-2336 у міському земельному кадастрі обліковується земельна ділянка площею 0,1000 га за ОСОБА_2 у розмірі частки та за ОСОБА_3 у розмірі частки відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №038476.
Вказує, що ОСОБА_2 не заперечує факту того, що є власником саме частини вказаної земельної ділянки, а в реєстрі здійснена помилка не з вини ОСОБА_2 .
Уважає, що позов про визнання права власності в порядку спадкування до Київської міської ради є правомірним, оскільки інших спадкоємців не має, а третя особа ОСОБА_2 не є спадкоємцем померлого.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, який визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на частку від 0,1000 га земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:047:0006, за адресою АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 .
В судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_1 - адвокат Дрьоміна Л.В., доводи апеляційної скарги підтримала, просила суд її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці позивача - адвоката Дрьоміної Л.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Суд вказав, що оскільки право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:047:0006, площею 0.1 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з 19 лютого 2013 року зареєстроване за ОСОБА_2 , відтак Київська міська рада не повинна відповідати за заявленими позовними вимогами, оскільки вона не є власником вищезазначеної земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
З матеріалів справи установлено, що 13 жовтня 2011 року ОСОБА_3 на підставі рішення Київської міської ради від 02 квітня 2009 року №252/1308 видано державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ №038476, відповідно до якого ОСОБА_3 є власником від 0,1000 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на АДРЕСА_1 . Згідно даних списку співвласників земельної ділянки власницею частки зазначена ОСОБА_2 (а.с. 5).
04 травня 2018 року ОСОБА_3 складено заповіт, відповідно до змісту якого на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: частку жилого будинку АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 , а якщо ОСОБА_1 помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рівних частках (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується даними свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 11 січня 2022 року (а.с. 6, 57).
15 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса КМНО Щербинської Т.-С.О. із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_3 (а.с. 54).
15 січня 2022 року ОСОБА_6 приватному нотаріусу КМНО Щербинській Т.-С.О. подано заяву про відмову від прийняття обов'язкової частки у спадщині, відкритої після смерті ОСОБА_3 (а.с. 62).
Відповідно до даних витягу з Державного реєстру речових прав №343401596 від 18 серпня 2023 року частка житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 . Право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:047:0006, площею 0,1 га, зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 10).
Згідно листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №05702-2336 від 22 лютого 2023 року убачається, що у міському земельному кадастрі на АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:047:0006 площею 0,1000 га за ОСОБА_2 ( від 0,1000 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №038477, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 17.10.2011 за № 07-7-06470) та ОСОБА_3 ( від 0,1000 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 038476, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 жовтня 2011 року за № 07-7-06459) відповідно до рішення Київської міської ради від 02 квітня 2009 року № 252/1308 (а.с. 13).
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області №29-10-0.223-2756/2-23 від 04 квітня 2023 року убачається, що згідно програмно-апаратного комплексу "Національна кадастрова система" відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:047:0006 перенесено з Державного реєстру до Державного земельного кадастру в автоматичному порядку. На даний час обліковується за громадянкою ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно - 19 лютого 2013 року. Рекомендовано звернутись до суб'єктів реєстрації речових прав на нерухоме майно для вирішення питання по суті (а.с. 12).
14 квітня 2023 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Пилипчуком В.А. прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою від 10 квітня 2023 року. В рішенні зазначено, що право власності ОСОБА_3 (спадкодавця) на заявлену земельну ділянку виникло та зареєстровано відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. З огляду на викладене, механізм, передбачений пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, не застосовується якщо набуте право власності вже зареєстроване. Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заявлена земельна ділянка (в цілому) зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 (а.с. 18).
05 вересня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Щербинською Т.-С.О. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові зазначено, що відповідно до підпункту 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, зазначається, що, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Нотаріусом отримано Інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно 05 вересня 2023 року №345322828, де зазначено актуальні відомості з Державного реєстру речових прав, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:047:0006, площа 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вже зареєстрована у ДРРП 19 лютого 2013 року, номер права власності: 340020; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 21218780000, у розмірі 1 частки за ОСОБА_2 , податковий номер - НОМЕР_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №038477, виданого 17 жовтня 2011 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради, м. Київ та на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію №873310 від 14 березня 2013 року (а.с. 11).
Згідно даних довідки, виданої приватним нотаріусом КМНО Щербинською Т.-С.О., убачається, що до кола спадкоємців щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відноситься ОСОБА_1 .. Інших спадкоємців немає (а.с. 67).
18 серпня 2023 року приватним нотаріусом КМНО Щербинською Т.-С.О. видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складається з частки житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями та спорудами (а.с. 105).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі №523/9076/16-ц зазначила, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
У справі, що переглядається колегією суддів установлено, що після смерті ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем майна померлого є ОСОБА_1 .
Разом з цим, визначивши відповідачем Київську міську раду, позивачем не враховано, що спір виник не у зв'язку із відсутністю інших спадкоємців, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини тощо, а у зв'язку із тим, що право власності на майно, що є предметом спору, зареєстровано за ОСОБА_2 .
Відтак, колегія суддів уважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, а також установлені судом першої інстанції обставини справи підтверджують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою - ОСОБА_2 з приводу частки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:047:0006, площа 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності на яку зареєстровано за третьою особою.
Судом першої інстанції установлено, що позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18).
З огляду на те, що позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, висновки суду першої інстанції про відмову у позові є обґрунтованими.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
При цьому, правове становища відповідача та третьої особи у справі є різними.
Зокрема, третя особа є лише учасником справи та не є стороною у цивільному процесі, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування судового рішення, колегією суддів не установлено.
За таких обставин, ураховуючи, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не убачає підстав для його скасування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 06 лютого 2025 року
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова