справа № 753/2649/21
провадження № 22-ц/824/674/2025
04 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Борисової О. В., Рейнарт І. М.
при секретарі Кошель К. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської федерації про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року та на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року в складі судді Шаповалової К.В.,
встановив:
04.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом російської федерації про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Позов мотивований тим, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Наприкінці травня 2014 року - на початку червня 2014 року розпочалися активні бойові дії в районі аеропорту міста Донецька. Українська авіація здійснювала бомбардування бойовиків. Саме в цей період на території міста Донецьк перебувала велика кількість військовослужбовців рф, які займалися мародерством та неприховано грабували майно фізичних та юридичних осіб, награбоване майно направлялося на території рф налагодженими каналами. В результаті бойових дій місто спіткала гуманітарна катастрофа. Припинили працювати органи влади, комунальні служби, були перебої з водою, електропостачанням, закривались магазини, що призвело до дифіциту продуктів харчування та продуктів першої необхідності. Була припинена виплата заробітних плат, пенсій та інших соціальних виплат. З метою створення негативного уявлення про мешканців західних регіонів України, російська окупаційна влада вимкнула українські засоби масової інформації та замінила їх на пропагандистські російські.
Вказані обставини призвели до неможливості проживання у власність домівці. Побоюючись за своє життя, 14 червня 2014 року він прийняв рішення виїхати з міста Донецьк.
Переміщення з постійного місця проживання на тимчасово окупованій території Донецької області підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.06.2014 №316174683, яка видана Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року ( справа №753/17586/19) встановлено юридичний факт вимушеного переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в червні 2014 року з окупованої території Донецької області України внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації російською федерацією частини території Донецької області України.
Зазначав, що в місті Донецьк йому на праві власності належало майно:
- приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 295 кв. м., вартістю 7 389 148 грн;
- земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,150 га, вартістю 1 408 725 грн;
- самохідна машина, марка, модель ВОВС АТ S590 HIGH FLOW, вартістю 35 000 євро, по курсу НБУ - 332 500 грн;
- самохідна машина, марка, модель ВОВС АТ S6540 HIGH FLOW, вартістю 36 000 євро, по курсу НБУ - 342 500 грн;
- самохідна машина, марка, модель KOMATSU W380-6, вартістю 32 000 євро, по курсу НБУ 357 000 грн;
- промислове обладнання, вартістю 285 00 євро, по курсу НБУ - 2 650 500 грн;
- самохідна машина, марка, модель VOLVO EC 290 B NC, вартістю 125 000 євро, по курсу НБУ 1 672 000 грн;
- самохідна машина, марка, модель JCB JS.290 LC, вартістю 120 000 євро, по курсу НБУ 1 575 000 грн.
Внаслідок збройної агресії рф він незаконно позбавлений будинку та землі, де проживають сторонні особи. Повернутись до м. Донецька немає можливості. Також у нього було вкрадено техніку, доля якої йому невідома.
Загальна вартість втраченого майна становить 30 045 836 грн, що становить 890 247 євро.
Оскільки він позбавлений можливості користуватись належним йому майном та вилучати його корисні властивості для задоволення власних потреб, зокрема шляхом передачі іншим особам в оренду належного йому будинку АДРЕСА_1 , упущена вигода, завдана рф за період з червня 2014 року по січень 2021 року, становить 246 000 грн.
Враховуючи характер та обсяг завданих моральних страждань, істотність порушень його конституційних прав, умисного характеру дій рф, а також почуття безпорадності та розчарування, які він відчуває роками через неможливість користуватися належним йому житлом, працювати на своїй землі, спілкуватись з близькими, вилучати корисні властивості належного йому майна для задоволення власних потреб шляхом передачі будинку в оренду, вважає достатнім розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду в сумі 3 375 000 грн.
Посилаючись на вказані обставини просив суд:
- відшкодувати завдану моральну шкоду шляхом стягнення з рф на користь ОСОБА_1 3 375 000 грн, що є еквівалентом 100 000 євро за офіційним курсом НБУ на день підписання позову, а саме 33,75 грн;
- відшкодувати завдану матеріальну шкоду шляхом стягнення з рф на користь ОСОБА_1 30 045 836 грн, що становить 890 247 євро за офіційним курсом НБУ на день підписання позову, а саме 33,75 грн;
- відшкодувати завдану матеріальну шкоду (упущену вигоду), шляхом стягнення з рф на користь ОСОБА_1 246 000 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року призначено у справі судово-психіатричну експертизу.
10 травня 2023 року ОСОБА_2 , фахівець в галузі психології, склав висновок №10/05/23-ХМГ за результатами судової психологічної експертизи у цивільній справі №753/2649/21 провадженні №2/753/1565/22.
08 червня 2023 року представник позивача - адвокат Кушнір О. С. звернулась до суду з заявою про збільшення позовних вимог.
Просила суд:
- відшкодувати завдану моральну шкоду шляхом стягнення з рф на користь ОСОБА_1 10 000 000 грн, що є еквівалентом 250 000 євро за офіційним курсом НБУ на день підписання позову, а саме 40,2 грн;
- відшкодувати завдану матеріальну шкоду шляхом стягнення з рф на користь ОСОБА_1 35 787 929 грн, що становить 890 247 євро за офіційним курсом НБУ на день підписання позову, а саме 40,2 грн;
- відшкодувати завдану матеріальну шкоду (упущену вигоду), шляхом стягнення з рф на користь ОСОБА_1 3 330 000 грн.
Також просила стягнути з відповідача судові витрати, які полягали в проведенні судово-психологічної експертизи на користь ОСОБА_1 в сумі 800 доларів США, які в подальшому підлягають перерахуванню експерту Волочай С. П. відповідно до договору №29/09/2022-ХМГО про надання послуг від 04.10.2022.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до рф про відшкодування шкоди в частині вимог про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до рф про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовлено.
21.02.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Кушнір О. С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Посилаючись на обставини, викладені в позові, вважає, що є всі підстави для його задоволення.
08.10.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року та винести рішення по суті позовних вимог.
Посилається на те, що у справі №753/15058/19 заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої йому, як директору ТОВ "Компанія Гартал", а в даній справі - про відшкодування моральної шкоди, завданої йому, як фізичній особі, через вимушене залишення свого будинку, перебування в стані постійного стресу, погіршення стану здоров'я, неможливості проживання у комфортних умовах.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Сафіна Ф.Ф. апеляційні скарги підтримала та просила їх задовольнити.
01 липня 2022 року від Міністерства закордонних справ України надійшла інформація, що діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Отже отримання згоди Російської Федерації на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами унеможливлено.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених по справі судових рішень, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Факрали Касум Ісмаїлівського району, Азербайджан, паспорт зразка 1993: НОМЕР_1 , виданий Артемівським МВ УМВС України у Донецькій області від 09.02.1999, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із довідкою від 20 червня 2014 року № 316174683 позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 62, т.1)
Відповідно до довідки від 16 лютого 2015 року № 509621874 позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 61, т.1).
Згідно із довідкою від 18 листопада 2016 року № 0000037301 позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 60, т.1).
На час звернення до суду з позовом позивач проживав за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25 лютого 2019 року № 3002-5000040931, яка видана Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VІІ.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року встановлено юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у червні 2014 року з окупованої території Донецької області Україна відбулося внаслідок збройної агресії рф проти України та окупації рф частини території Донецької області України. Вказане рішення суду набрало чинності.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 24 вересня 2009 року та державного акту на право приватної власності на землю від 28 лютого 2009 року, ОСОБА_1 на праві власності належить будинок загальною площею 295 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,150 га, розташована в м. Донецьк (а.с. 29, 45-51, т.1).
Згідно із звітами про оцінку майна від 2019 року, ринкова вартість житлового будинку із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 складає 7 389 148 грн (а.с. 30-51, т.1), а вартість земельної ділянки 0,150 га під вказаним будинком - 1 408 725 грн (а.с. 52-58, т.1).
Відповідно до договору купівлі-продажу самохідної машини №21 від 1 березня 2013 року, укладеного між ТОВ "Донспецтех" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець передає, а покупець приймає у власність самохідну машину, міні навантажувач, марка, модель ВОВС АТ S590HIGH FLOW, 2013 року випуску, вартість якої оцінюється сторонами в розмірі 35 000 Є по курсу НБУ 332 500 грн. Позивачем надано акт приймання-передачі до вказаного договору від 10 березня 2013 року та свідоцтво про реєстрацію машини за позивачем.
Відповідно до договору купівлі-продажу самохідної машини №22 від 1 березня 2013 року, укладеного між ТОВ "Донспецтех" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець передає, а покупець приймає у власність самохідну машину, міні навантажувач, марка, модель ВОВСАТ S650 HIGH FLOW, 2013 року випуску, вартість якої оцінюється сторонами в розмірі 36 000 Є по курсу НБУ 342 500 грн. Позивачем надано акт приймання-передачі до вказаного договору від 10 березня 2013 року та свідоцтво про реєстрацію машини за позивачем.
Відповідно до договору купівлі-продажу самохідної машини №24 від 1 березня 2013 року, укладеного між ТОВ "Донспецтех" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець передає, а покупець приймає у власність самохідну машину, фронтальний навантажувач, марка, модель KOMATSU W380-6, 2013 року випуску, вартість якої оцінюється сторонами в розмірі 32 000 Є по курсу НБУ 357 000 грн. Позивачем надано акт приймання-передачі до вказаного договору від 10 березня 2013 року та свідоцтво про реєстрацію машини за позивачем.
Відповідно до договору купівлі-продажу обладнання №25 від 11 квітня 2013 року, укладеного між ПП "Анаконда" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець). Вартість обладнання складає суму, еквівалентну 285 000 євро по курсу НБУ 2 650 500 грн. Позивачем надано акт приймання-передачі до вказаного договору від 02.06.2013 .
Відповідно до договору купівлі-продажу самохідної машини №31 від 21 травня 2013 року, укладеного між ТОВ "Донспецтех" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець передає, а покупець приймає у власність самохідну машину, екскаватор гусеничний, марка, модель VOLVO EC 290 В NC, 2012 року випуску, вартість якої оцінюється сторонами в розмірі 125 000 євро по курсу НБУ 1 672 000 грн. Позивачем надано акт приймання-передачі до вказаного договору від 25 травня 2012 року та свідоцтво про реєстрацію машини за позивачем.
Відповідно до договору купівлі-продажу самохідної машини №32 від 21 травня 2013 року, укладеного між ТОВ "Донспецтех" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець передає, а покупець приймає у власність самохідну машину, екскаватор гусеничний, марка, модель JCB JS 290LC, 2012 року випуску, вартість якої оцінюється сторонами в розмірі 125 000 євро по курсу НБУ 1 575 000 грн. Позивачем надано акт приймання-передачі до вказаного договору від 25 травня 2012 року та свідоцтво про реєстрацію машини за позивачем.
Відповідно до довідки слідчого СВ ВП№1 Деснянського УП ГУ Національної поліції у м. Києві Гаврилюк О. А. від 19.12.2017, досудовим розслідуванням встановлено, що 27.07.2014, приблизно о 11.00 год., невстановлена особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , шахрайським шляхом заволоділа ремонтною технікою, чим завдала гр. ОСОБА_1 матеріальної шкоди. Відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12017100030015453 від 25.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство), проводиться досудове розслідування та пошук осіб, причетних до даного кримінального правопорушення.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування збитків у зв'язку з неможливістю позивачем користуватись належним йому майном, а також упущеної вигоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження знищення або пошкодження цього майна. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач, маючи у власності будинок та земельну ділянку в м. Донецьку, до подій 2014 року здавав цей будинок в оренду та отримував відповідний дохід, а у зв'язку із тимчасовою окупацією м. Донецька втратив таку можливість (здавати в оренду та отримувати кошти). Гіпотетичне припущення позивача можливості передання майна в оренду за відсутності окупації м. Донецька, не може свідчить про наявність збитків у вигляді упущеної вигоди.
З довідки слідчого Деснянського УП ГУ НП в м. Києві від 19.12.2017 не можливо встановити, про яку саме техніку йде мова та чи стосується ця довідка тієї техніки та обладнання, про яке зазначає позивач у позові. Позивачем не долучено копію заяви про вчинення кримінального правопорушення, протоколу допиту як потерпілого чи інших належних доказів, з яких суд може встановити, що зазначена у позові техніка (самохідні машини, обладнання) дійсно були викрадені у позивача та ним з приводу цього подано відповідну заяву до органу досудового розслідування, натомість висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях позивача.
Участинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судові рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Тобто стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин, що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року
у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 і від
30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними розрахунками
і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але їх неотримання через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц).
Також позивач (кредитор) повинен довести факти вжиття ним певних заходів для одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року
у справі № 922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з нормами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Неможливість позивача користуватись власним майном внаслідок неможливості проживання в тимчасово окупованому місті Донецьк, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України. За відсутності належних доказів на підтвердження знищення або пошкодження майна, необґрунтованості вимог про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в позові в частині вимог про стягненняматеріальної шкоди в сумі 35 787 929 грн, що становить 890 247 євро за офіційним курсом НБУ, та упущеної вигоди в сумі 3 330 000 грн, в рахунок погашення понесених збитків за недоведеністю.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив в законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанцій, а тому рішення суду скасуванню не підлягає.
Щодо залишення позову без розгляду в частині вимог про відшкодування завданої моральної шкоди.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини (юридичні факти), на яких ґрунтується вимога позивача та з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами.
Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
У постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі № 146/318/20 (провадження № 61-11374св20) зроблено висновок, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Приписи пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема залишати позов без розгляду.
Судом встановлено, що провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до рф про відшкодування шкоди ( справа №753/15058/19), рішення в якій не ухвалено. У вказаній справі позивач, серед іншого, просить суд стягнути з рф на свою користь моральну шкоду в розмірі 5000 000 грн.
В даній справі ОСОБА_1 також просить стягнути з рф на свою користь моральну шкоду в розмірі 10 000 000 грн.
Суд дійшов висновку, що підстави для стягнення моральної шкоди у цій справі та у справі №753/15058/19 є ідентичними та заявлені до одного й того ж відповідача.
Апеляційний суд не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки судом не враховано, що в зазначеній справі позовними вимогами є відшкодування завданої моральної шкоди у зв'язку з заволодінням будівельною автодорожньою технікою, яка належала ТОВ "Компанія Гартал", директором якого з серпня 2010 року є позивач, в той час як у цій справі позивач просить відшкодувати моральну шкоду у зв'язку з неможливістю користуватись власним майном та вилучати корисні властивості належного йому майна для задоволення власних потреб, зокрема шляхом передачі іншим особам в оренду належного йому будинку тощо, тобто підстави позовів у цих справах є різними.
З огляду на те,що вимоги у справі № 753/15058/19 та у справі, що переглядається 753/2649/21, не є тотожними, оскільки виникли з різних підстав, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позову в частині відшкодування завданої моральної шкоди без розгляду.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали ( ст. 379 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 379, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року скасувати.
Справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до російської федерації про відшкодування моральної шкоди направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06.02.2025.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: О. В. Борисова
І. М. Рейнарт